Дот-арт: все починається з крапки

 Стилів, технік і методів малювання багато, серед них є дуже цікава, трудомістка, але, разом з тим, нескладна в деяких методах – крапкова техніка малювання.  Інакше ця техніка малювання називається “дот-арт”. Великі, об’ємні крапки, сплітаючись в ажурні візерунки мандал, вражають своєю красою, геометрично вивіреним малюнком, гармонічними колірними переходами.   Про цей напрямок мистецтва розповість художниця у стилі дот-арт – Ірина.

– З чого почалося Ваше малювання у стилі дот-арт?

– Спочатку, малювання крапками я розглядала більше для арт-терапії. Тому що цей стиль малювання про свободу, гру з фарбами, кольором. Ти отримуєш таке заспокоєння або, якщо можна так сказати, їси фарби. Ти насправді насичуєшся кольором та інтуїтивно вибираєш той колір, який тобі зараз хочеться. Це вже така кольоротерапія. Тому що у професійних художників є якісь обмеження по вибору кольору: що, з чим, як поєднується, а у дот-арту таких правил немає. Потім я зрозуміла, що дот-арт можна використовувати для медитації, тому що я досить імпульсивна й емоційна людина. Іноді приходжу додому після робочого дня така збуджена, не можу зупинити думки, а малювання крапками допомагає мені заспокоїтись і розслабитись. Хоча здається, що це такий монотонний процес, який може дратувати. Насправді, коли ти занурюєшся у процес, це реально як медитація. Мені здається, що це дуже класно для людей, які шукають спосіб заспокоєння себе.

Коли я почала малювати, у мене не було Instagram і я не дивилася на інших майстрів: як вони роблять, чим вони малюють. Я побачила картинку у Pinterest, побачила малювання крапками у якоїсь художниці, і на одній з картин у неї був пензлик. Тому я вирішила, що можна спробувати намалювати таку картину. Звичайно, у мене відразу нічого не виходило. Я навіть не цікавилася, звідки все це пішло. Мені просто хотілося спробувати.

Можливо, комусь такий варіант не комфортний, але, мені здається, він найдієвіший: не копіюєш інших майстрів, не порівнюєш себе з іншими. Тому ти починаєш пробувати все навколо. У результаті виходять дуже круті картини, коли ми дозволяємо собі грати не за правилами, вибирати фарби на свій смак і колір.

Потім колеги почали просити проводити майстер-класи, у мене з’явилася проблема: я самоучка і не знаю, як правильно пояснити та показати. Тому що я малюю інтуїтивно і, коли запитують: а що, як, чому, ти не можеш це пояснити. Тоді я почала шукати відеоуроки. Але все одно, я намагаюся менше спостерігати за іншими художниками, тому що це трішки збиває з якихось власних думок. Мені здається, щоб більше робити щось автентичне, потрібно більше пробувати, експериментувати, не спостерігати за іншими.

Спочатку, я взяла складний інструмент – пензлик. Я не розуміла, який пензлик треба брати і як ним малювати. Методом проб і помилок у мене вийшло малювати пензликом, після неї малювання іншими інструментами здавалися дуже простими.

Ще результат і сам процес залежить від поверхні. Для малювання можна взяти будь-яку поверхню. Я починала з паперових листівок, потім перейшла на полотно. До речі, на полотні малювати пензликом виявилося дуже зручно. Малювала ще на дереві, але тут пензлик не давала бажаного ефекту, а всі інші інструменти: палички, гайки, цвяхи, добре підходили. Якщо подивитися Instagram, багато художників малюють на посуді.

Так от, я починала з паперових листівок, і було важливо знайти свій розмір крапок. Тому що я пробувала, нервувала, кидала малювання, мені хотілося відразу все масштабне і велике. Я люблю великі крапки, тому я можу малювати на будь-якій поверхні. Я не можу сказати, що це просто моя особливість, але я люблю такі крапки, щоб, коли вони висихали, були опуклі. Щоб навіть із закритими очима можна було відчути, що це крапка. Тому мені важливо малювати саме на горизонтальній поверхні. Тому що, якщо фарба стікатиме, це вже буде не крапка, а мазок. Я експериментувала малювати на чашках. Так, це досить складно, і такі нерівні поверхні потребують особливої концентрації. Але, при великому бажанні, можна намалювати картину крапками на будь-якій поверхні.

З самого початку, мені не хотілося, щоб мої роботи бачили всі: я їх насильно дарувала всім своїм друзям і знайомим на свята. Але потім я зрозуміла, що не всі хочуть повісити картину. Цікавіше було б розмалювати якусь дрібничку: свічники, статуетки. Я стала пробувати, шукати предмети декору, замовляла якісь елементи майстрам, які працюють з деревом. Я не можу сказати, що у нас хендмейд дуже популярний, як за кордоном, але є постійні клієнти, яким подобаються мої роботи. У мене немає певної мети продавати. Я просто малюю у своє задоволення та іноді це купують.

– Які інструменти можна використовувати для малювання?

– Зараз, звичайно, інформації вже більше, але раніше її не було в достатній кількості. І я навіть не знала, якими інструментами можна малювати. Потрібно відзначити, що для малювання крапками не потрібно шукати складні інструменти. Я знаю, що в Instagram деякі майстрині малюють контурами — це такі тюбики з густою фарбою. Таке малювання досить зручне, але коштує пристойних грошей, коли ти набираєш палітру, і це вже більше підходить професіоналам, а не художникам-початківцям. Тому для початку варто спробувати прості матеріали, які можна знайти вдома.

Варто тільки подивитися навколо себе і можна знайти неймовірну кількість інструментів. Ті ж пробки з вина, з них виходить велика крапка. Я малювала паличками від морозива «Ескімо». Знаходила якісь інструменти у коморі: гайки, цвяхи, шурупи. Бачила в Instagram, як художник малював великими пляшками для соусів. Потрібно експериментувати й, коли ти починаєш відчувати себе, свій ритм, свою руку, ти можеш одним інструментом робити абсолютно різні крапки.

Якщо говорити про фарби, я малюю акрилом. Тому що він швидко сохне, яскравий, добре тримається. Плюс, є як великі баночки, яких вистачить надовго, так і маленькі баночки. Вони не дорогі й знайти їх можна в будь-якому магазині.

– Як відбувається сам процес малювання?

– Спочатку я беру поверхню, на якій буду малювати. Далі я відкриваю всі фарби, для мене важливо, щоб усі баночки були відкриті, тому що спочатку я не знаю, в якій колірній палітрі я буду малювати. Тобто я, наприклад, ставлю жовту крапку або ряд жовтих крапок, і тільки потім я буду вирішувати, який колір я хочу використовувати далі.

Потім я вибираю інструменти та починаю малювати. Більше, в принципі, нічого не треба. Ну крім настрою і посилу, з яким ти малюєш картину: зняти стрес і розслабитися або подарувати потім цю картину комусь. Від цього посилу буде залежати візерунок у результаті і колірна гамма.

Я, наприклад, надихаюся живописом австралійських аборигенів. В одній статті говорилося, що аборигени є першоджерелом напрямку дот-арт. Я знайшла відео аборигенів, які малюють крапками. У них немає жодних ескізів або заміток, але своїми малюнками вони передають емоції та історію.

– Кому підійде малювання у стилі дот-арт?

– Тут складно вгадати, кому підійде дот-арт, а кому ні. Бо когось буде дратувати цей монотонний процес, а когось, навпаки, заспокоювати. Потрібно спробувати та послухати себе: подобається це чи варто пошукати щось інше. Я, наприклад, коли малюю, то я вся у фарбі та все навколо мене у фарбі. Мені це подобається, а когось, навпаки, дратує такий хаос.

У деяких може бути алергія на фарби. Це теж потрібно враховувати. Хоча, якщо вже сильно подобаються крапки, то можна ж малювати їх не тільки фарбами. Я в Pinterest натрапила на художницю, яка малює крапки піском. Ще бачила, як крапки малюють кольоровою глиною. Людина формую крапку і ліпить її на полотно. Теж цікаво виглядає. Тому тут треба пробувати. Малювати крапки фарбами можна абсолютно будь-яким предметом, навіть не круглим. А якщо вже алергія на фарбу, то можна погратися з різними матеріалами малювання.

І ось, коли ти вловлюєш цей ритм, розумієш, як це працює, і отримуєш від цього задоволення, незалежно від того, малюєш ти фарбою або піском, гайкою або пензликом, ти розумієш, що це твоє. А взагалі, нічого страшного, якщо спробував і не сподобалося. Значить просто не твоє хобі.

– Ви проводите майстер-класи або онлайн уроки з малювання крапками?

– Взагалі, я проводжу майстер-класи. Правда, не так часто, як би хотілося. Тому що потрібно багато часу, енергії та терпіння. Коли у мене є ці три компоненти і бажання поділитися своїми вміннями, я проводжу навчальні майстер-класи. Вони досить популярні і у Києві, і по всій Україні. Більше, звичайно, дот–арт люблять діти. Хоча, мені більше подобається навчати дорослих, тому що у нашому такому божевільному світі дорослим не вистачає розслаблення. У нас більше підлаштовуються під дітей: щоб дітям було простіше і цікавіше, а про дорослих іноді забувають. А для кожної людини важливо розслабитися. Знаєте як буває: то гроші не хочеться витрачати на себе, то часу не вистачає, то ще щось. Це я вже як психолог міркую.

Мені подобається ділитися своїми знаннями та надихати інших людей. Дуже часто після майстер-класів люди підходять, обіймають тебе і кажуть: так було класно. Я навіть іноді не можу зрозуміти: було класно від крапок або від того, як класно ми провели час.

Якщо говорити саме про відкриття своєї школи, то у мене поки немає такого бажання. Бо треба віддати цьому хобі багато сил і часу. Але тоді це вже переросте у роботу. А чи буду я отримувати задоволення від цієї роботи – загадка. Плюс, я ще дуже люблю живе спілкування,  мені дуже важко дається момент, коли творчість потрібно переводити в онлайн режим. Так, це простіше і масштабніше, але онлайн уроки не замінять того відчуття, коли ми збираємося невеликими групами і я ділюся своїми навичками. Це ж зовсім інша атмосфера. Ми сідаємо за круглий стіл, заварюємо чай, розмовляємо про все на світі, ділимося враженнями.

До мене зверталися дівчата, які говорили: начебто все зрозуміло, але нам потрібна людина поруч, яка допоможе і підкаже у процесі малювання. Тоді у людини вийде намалювати свою картину і з’явиться бажання далі цим займатися. Зараз дуже багато інформації в інтернеті, багато розповідають про малювання крапками.

У мене був такий прикольний випадок на майстер-класі. Ми перед Новим роком з дітьми малювали мишок. Та одній дівчинці було все одно, що ми малюємо пензликом крапки. Вона малювала пальцями, але треба було бачити: яка вона була щаслива. Це не мишка була, а творчий безлад дитини. Її мама потім запитала: де крапки. Ну, немає крапок, нічого страшного. Бо малювання крапками – це повна свобода дій.

– З якими труднощами можуть зіткнутися ті, хто тільки починає малювати в стилі дот-арт?

– Спочатку може здатися, що малювання дуже складний процес. І людина сама собі ставить такий бар’єр: я не подужаю, не зможу, не вмію. Він настільки в’їсться не тільки у малюванні, але і в життя людини, потім цей бар’єр ніхто не прибере, крім нас самих.

Друга складність, може бути хтось не захоче, припустимо, на малювання витрачати гроші. Хоча, я вважаю, що можна зараз знайти бюджет, тому що фарби коштують у районі 100-150 гривень. І то, це такі середні баночки. Можна ж купити маленький набір, для початку, він коштує там 50-60 гривень, щоб ти їх відкрив, помалював, закрив і забув. Тобі не потрібно перейматися, що вони засохнуть, і ти даремно витратив стільки грошей.

Також деякі не хочуть витрачати час: йти на майстер-класи, малювати там годину або дивитися відео, в яких детально розповідається про техніку і так далі. Навіть вдома іноді буває складно, тому що потрібно сісти, відкрити хоча б до 5 банок фарби, знайти паличку або інший інструмент, виділити собі хоча б маленький шматочок на столі. Комусь складно сконцентруватися на 20-30 хвилин. Деякі не хочуть витрачати час на перегляд відео уроків. Вони хочуть, щоб пояснили швидко, коротко і зрозуміло. Тому що, насправді, ми прибігаємо додому з роботи, треба щось приготувати, прибрати, зустрітися з друзями, відпочити. І тобі здається, що потім як-небудь спробую. А настане це потім?

– Чи є у Вас побажання для художників-початківців у стилі дот-арт?

– Довіряти собі і своїй руці. Я просто бачила людей, у яких тремтить рука на першому майстер-класі. Вони бояться поставити не туди крапку. Як тільки вони поставлять першу крапку, приходить впевненість. Треба просто не боятися поставити першу крапку, а далі все піде.