Дуже Цифрові Резиденції: початок

Дуже цифрові резиденції: як усе починалося

16 серпня епіцентром творчого брейншторму у Харкові став недавно відкритий для відвідувачів Minin Art Hub, де зібралися місцеві митці: архітектори, дизайнери, монументалісти і живописці. Із собою вони принесли, гарний настрій, піцу та з десяток інноваційних ідей для обговорення.

На фото: Minin Art Hub зсередини
На фото: Minin Art Hub зсередини

Серед присутніх були вже визнані творці і фахівці, зокрема Роман Мінін, прізвищем якого й названа майстерня. Тут він у ролі одного з кураторів проєкту «Дуже цифрові резиденції». Виставки його робіт про донбаських шахтарів відбувалися в багатьох містах Європи та світу. Ще один куратор – Влас Бєлов, автор артпроєкту «В моей голове».

З табору визнаних метрів також і VeraDG, яка однією з перших започаткувала онлайн-навчання мистецтва в Україні, а у жовтні минулого року на виставці Reflection у Дубаї вона першою у світі представила каліграфіті скульптуру, створену за допомогою доповненої реальности, – Born of Calligraphy.

Одна з робіт VeraDG
behance.net/VeraDG-art

Були також і молоді, але не менш яскраві митці, як-от Настя Худякова, авторка декількох ефектних муралів.

Мурал кита, що складається з 3-х частин, був визнаний найбільшим в Україні. Автори: Анастасія Худякова і Сергій Калмиков.
Мурал кита, що складається з 3-х частин, був визнаний найбільшим в Україні. Автори: Анастасія Худякова і Сергій Калмиков. Фото: rubryka.com

Це була вже третя зустріч у межах проєкту «Дуже цифрові резиденції». Ця ініціатива об’єднала творчих людей зі всієї країни. Мета – зробити в Україні сучасний арт світового рівня. А за допомогою останніх технологій надати нового змісту нашій культурній спадщині та пам’яткам, перенісши їх у тривимірний світ.

Для реалізації було обрано два міста – Харків та Одесу. У Харкові резиденти працюють у FabLab ХНЕУ й у вже згаданому Minin Art Hub. Ініціатори проєкту – дві креативні команди: харківська Gwara Media та одеська Pixelated Realities за підтримки Українського культурного фонду.

Попри карантин і географічну розкиданість, зустрічі учасників відбуваються як в онлайні, так і в резиденціях. Головна особливість творчого процесу – поєднання сучасних 3D-технології та класичного мистецтва. Кожен учасник ділиться з іншими не тільки думками й ідеями, але й навичками й експертизою.

На зустрічі 16-го серпня учасники жваво обговорювали сучасні технології і їх застосування у мистецтві. Влас Бєлов розповідав, як ще багато років тому експериментував із 3D-технологіями і згодом презентував вдалу 3D-виставку:
«Років 10 тому я робив 3D-модель муніципальної галереї для Non-stop media, але той проєкт так і не пройшов. Проте десь за 5 років я зробив повноцінну 3D-виставку у ЄрміловЦентрі».

Потім учасники по черзі розповідали своє бачення проєкту.
Один з них запропонував змішати старий добрий перформанс і 3D-проєкції: «Лавочка і доповнена реальність. На лавочці у пришвидшеному вигляді відбувається все, що сталося за добу».

Ще одна озвучена ідея – створити 3D-мапінг історичних будівель у Харківській області, серед яких міг би бути гігантський Український радіотелескоп і станція досліджень іоносфери. Варіант номер три – композиція на стелі або на стіні, в якій би поєдналися традиційні українські орнаменти та QR-коди. Учасники дискутували, яка саме інформація могла б бути за цим посиланням і в якому вигляді: голосове повідомлення, текстовий слоган, набір символів.

Кураторські роботи: Дуже Цифрові Резиденції
Кураторські роботи: Дуже Цифрові Резиденції

Усі цікаві ідеї резиденти заносили до «мапи думок», щоб згодом обрати найкращі. А господар Minin Art Hub долучився до створення слогану майбутнього проєкту.
Попереду ще багато зустрічей, а самі «Дуже цифрові резиденції» будуть тривати до жовтня. Найближчим часом учасники затвердять план проєктів для Харкова і Одеси, а за два тижні розпочнуть їх реалізацію.

«Трамвай, з-під якого глядач вибиратися буде дуже довго»: режисер Олександр Шмаль про театр «Art&Гарт»

«Трамвай, з-під якого глядач вибиратися буде дуже довго»: режисер Олександр Шмаль про театр «Art&Гарт»

Індустріальна Луганщина ніколи не ставила акцент на розвитку креативних та творчих професій. Ще у 1990-х роках на території області були розташовані 42 масивні промислові об’єкти, на яких працювали сотні тисяч людей. Попри максимальний фокус області на важку промисловість, звичайно, що дехто з її мешканців не бачив себе в ролі шахтаря або фрезерувальника і «торував свій шлях» у палацах культури, музеях або театрах. 

Власне, театрів на Луганщині було найменше: до 2014 року – лише вісім. До того ж переважна більшість – на територіях, які наразі є непідконтрольними Україні. Сьогодні в Луганській області діє тільки два театри. Перший – це театр-переселенець «Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр». Він переїхав у Сєвєродонецьк та має доволі великий штат і широкий репертуар. 

Про другий – Театральна Майстерня «Art&Гарт» – ми розповімо докладніше. Він теж переїхав з Луганська в Сєвєродонецьк. «Art&Гарт» часто називають «театром Шмаля», бо засновник та єдиний режисер усіх спектаклів – Олександр Шмаль. 

«Трамвай, з-під якого глядач вибиратися буде дуже довго»: режисер Олександр Шмаль про театр «Art&Гарт» 1
Александр Шмаль на виставі «Фантазии Эвтаназии»

Олександр називає свої спектаклі «Театром об’єктивного мистецтва», протиставляючи їх традиційним виставам в академічних театрах, де глядачі сидять на місцях та дивляться на сцену. Шмаль витягає свою публіку із зони комфорту, максимально зменшуючи простір між акторами та глядачами, внаслідок чого спектакль може перетворитися на емоційний шок, хоча насправді саме такого ефекту режисер і прагне досягнути.

«У театрі традиційному на сцені – гул пристрастей, а глядач у цей час може розгортати карамельку, шелестіти папірцем. У театрі об’єктивного мистецтва ніяких сценарних пристрастей немає, емоції заборонені на сцені, зате глядач прибитий цвяхом до стіни, і не тільки під час дії. Як побічний ефект – вистава два роки не йде з голови. Це таке емоційне опромінення, яке отримує глядач незалежно від того, хоче він того чи ні. Він потрапив сюди випадково, йшов собі по вулиці, побачив афішу і вирішив подивитися. За півтори години, а не за три з половиною, як у всіх звичайних театрах, він виходить і не пам’ятає, як його звуть, де він, як дійти додому. Найбільше його зараз тягне, як показує статистика, або зайнятися сексом, або напитися, але ні те, ні те не врятує. Наступного ранку глядач, прокидаючись, розуміє, що вчора він потрапив під такий трамвай, з-під якого вибиратися буде дуже довго», – розповідає режисер.

«Трамвай, з-під якого глядач вибиратися буде дуже довго»: режисер Олександр Шмаль про театр «Art&Гарт» 2
Фото з вистави «Фантазии Эвтаназии»

«Art&Гарт» не має власного фізичного простору і сталого фінансування. Театральна Майстерня виникла як альтернатива класичним та традиційним театрам Луганщини, ставлення до яких в Олександра доволі критичне, хоча з 1993 по 1997 роки саме він був директором та головним режисером Сєвєродонецького  державного театру драми. Через конфлікт з адміністрацією міста Шмаль покинув посаду директора і відтоді більше не хоче співпрацювати з місцевою владою.

За 43 роки роботи в театрі він створив 13 театральних проєктів, серед них і Театральна Майстерня «Art&Гарт», яка почала працювати 2004 року, але 2013-го припинила діяльність через складну політичну ситуацію у країні. 2015-го Олександр був змушений переїхати в Сєвєродонецьк, де й відродив театр. Для цього режисер продав власну квартиру. 

Такий радикальний жест був зумовлений тим, що не вистачало коштів на роботу театру. Команда виграла грант Програми розвитку ООН, та навіть грошова підтримка донора не змогла покрити всі витрати, тож Олександр і вирішив продати свою квартиру. Цих коштів вистачило лише на 2 роки, а з 2017 року театр не має фізичного простору та фінансування.

Попри всі труднощі, театр досі живий завдяки ентузіазму та оптимізму невеликої команди акторів, яких тримає разом любов до мистецтва та віра в режисера. Шмаль дуже трепетно ставиться до акторів «Art&Гарт», навіть каже, що за всю кар’єру режисера він не зустрічав таких унікальних людей.

«Павло Альошин – актор настільки унікальний, що його взагалі порівняти ні з ким, то, що він творить, – це диво… Правда, зараз він уже громадянин Росії, проте він чекає свого повернення в театр, як тільки закінчиться війна.

З неба без парашута впав, Захар Бенько – знаменитий кавеенщик сєвєродонецький, діджей, абсолютно унікальна людина. Я до нього особливо не наближався, бо визначив, що він вже зірка в зовсім іншому жанрі. Далі йде Тетяна Марусіна, це випускниця мого акторського курсу. І хореограф у нас Олена Сердюк, теж моя випускниця», – розповідає Олександр.

Зараз режисер «Art&Гарт» живе за містом на дачі, яку він зміг придбати тільки нещодавно, веде там звичайне та спокійне фермерське життя, вирощуючи картоплю і помідори. Водночас він пише мемуари, хоча, за його словами, поки більша частина тексту – про театральну майстерню, а не про нього:

Олександр називає свої спектаклі «Театром об’єктивного мистецтва», протиставляючи їх традиційним виставам в академічних театрах, де глядачі сидять на місцях та дивляться на сцену. Шмаль витягає свою публіку із зони комфорту, максимально зменшуючи простір між акторами та глядачами, внаслідок чого спектакль може перетворитися на емоційний шок, хоча насправді саме такого ефекту режисер і прагне досягнути.

Однак переїзд не означає, що з театром все скінчено, навіть навпаки – на території своєї садиби Олександр хоче відкрити театральну комуну.

Під час карантину театр не проводив репетиції і не виступав, але вже доволі скоро на фестивалі ТерраФокс 2.0 покаже виставу «Фантазии Эвтаназии» – Олександр її режисерував і грає в ній одну з ролей. 

«Трамвай, з-під якого глядач вибиратися буде дуже довго»: режисер Олександр Шмаль про театр «Art&Гарт» 7
“фантазии эвтаназии”

Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег?

Що таке колівінг?

Колівінг – формат спільного проживання. Від гуртожитку та оренди квартири із сусідами колівінг відрізняється тим, що тут проживають люди, які мають спільні наміри і проводять спільні заходи та вечері.

Це може бути велика квартира, яку спільно орендують стартапери або айтішники. Для людей, які вибирають для себе цей формат, головне – особливе середовище, ком’юніті, спілкування з людьми, близькими по духу.

Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег? 8

Трохи історії колівінгу

Перший колівінг зародився у 2006 у Кремнієвій долині, штаті Каліфорнія. На тлі зростання цін на нерухомість у Сан-Франциско молоді співробітники IT-компаній вирішили колективно орендувати порожні маєтки. Вони перетворювали приміщення в житлові та робочі простори із загальними кухнями, вітальнями, санвузлами, прибиранням і доставкою їжі. Витрати на утримання «спільного господарства» ділили порівну.

Колівінг – оптимальне рішення під час подорожей, віддаленого співробітництва, зростання орендних ставок. Зараз молодим фахівцям простіше не прив’язуватися до нерухомости й мати можливість змінити місце проживання в будь-який момент життя. Це усвідомлюють й інвестори на ринку нерухомости.

Особливості колівінгу
  1. До складу колівінгів входить коворкінг – простір для спільної роботи, комунікації і спілкування, а також для дозвілля. Завдяки складній функціональній структурі мешканці мають доступ до всього необхідного для комфортного життя в одному місці.
  2. Колівінги розташовують або у великих містах, або ближче до природи.
  3. Проживаючи в колівінгу, людина винаймає не просто кімнату, а цілу квартиру, тому що більшу частину часу проводить у загальних зонах: кухні, вітальні. Тут можна поговорити, пограти в настільні ігри, підтягнути англійську мову або влаштувати тематичне свято.
  4. У колівінгах немає двоярусних ліжок, а в одній кімнаті живуть максимум дві-три людини.
  5. У кожної спільноти свої правила.
  6. Тут поважають особистий простір людини. У резидентів зазвичай окремі кімнати (або огороджені частини кімнат), де можна сховатися від сторонніх очей.
  7. Вартість колівінгу часто менша від оренди всієї або частини квартири. У цю ціну також входить робоче місце, комунальні послуги, регулярне прибирання та інші витрати.
  8. Люди, які мешкають тут, працюють у будь-який час доби, не прив’язані до графіку.
  9. У колівінгу може проживати від десяти до ста осіб: різні професії, компанії і життєві погляди.
  10. Колівінги часто спонсують і організовують майстер-класи, лекції, соціальні проєкти та інші спільні заходи.
Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег? 9

Фото: Z-House

Різновиди колівінгів

Колівінги умовно поділяються за такими чинниками:

  • Розташування. Колівінги бувають у центральних районах міста, передмістях мегаполісів, житлових комплексах і переобладнаних промислових будівлях.
  • Вартість оренди. До неї можуть входити комунальні послуги, меблі та техніка на вибір, постільні та туалетні приналежності, послуги спортзалу або басейну. Періодичність оплати: щотижнева / щомісячна, набагато рідше – подобова.
  • Розміри апартаментів. Одним простіше адаптуватися в колівінгах на 10-15 людей, а іншим – на 50 і більше.
День резидента

Як правило, день у колівінгу складається з ранкових робочих сесій, зустрічей, обіду, денної робочої перерви, а також обідніх або вечірніх заходів у групі. Ось приклад типового розкладу дня у колівінгу:

8:00 – підйом, похід на кухню за кавою (або можна приготувати каву для всіх) і сніданок

9:00 – початок роботи, кілька годин на важливі завдання, дзвінки і обговорення ідей з колегами

12:00 – перерва на обід

15:00 – перерва

17:00 – кілька годин роботи, завершення різноманітних завдань, які виникли протягом дня

19:30 – вечеря в місцевому ресторані або барі

23:00 – час спати

Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег? 10

Фото: Z-House

Поради з етикету для мешканців колівінгу

Ось кілька порад, прийомів і правил етикету, які допоможуть вам зрозуміти, що вам потрібно зробити  і чого потрібно уникати, мешкаючи у колівінгу:

Що потрібно робити

Бути активним членом спільноти. Приєднуйтеся до подій, зустрічайтеся із сусідами по кімнаті і з іншими мешканцями, а також беріть активну участь у спілкуванні з тими, з ким ви живете.

Дотримуйтеся правил будинку щодо інших мешканців: не галасуйте і не порушуйте їхній особистий простір. Якщо вам складно стежити за порядком, виберіть одну кімнату і обмежте свій безлад нею.

Не соромтеся. Вам потрібно бути самодостатнім, продуктивним членом спільноти.

Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег? 11

Фото: Z-House

Чого не варто робити

Бути відлюдником. Вам не потрібно весь час бути соціально активним, але вам не вдасться уникнути всіх, коли ви живете в такому співтоваристві.

З’ясовувати стосунки з кожним мешканцем. Робіть свою справу і внесок, підтримуйте чистоту, порядок у домі і будьте доброзичливим.

Відволікати будь-якого, хто надів навушники. Навушники означають, що хтось працює або розмовляє по телефону, або просто не хоче говорити.

Порушувати правила, з якими ви погодилися спочатку.

Колівінг: як зібрати під одним дахом друзів або колег? 12

Список колівінгів в Україні

Z-House – Полтава

Stockholm Studios – Ірпінь

Вільний Простір – Львів

Molfar.kha – Харків

Domivka Coliving – Київ

Vilnyy – Київ

Креативні індустрії Любліна

Креативні індустрії Любліна

Люблін – найбільше місто Східної Польщі, промисловий та культурний центр. Це не Варшава, Вроцлав чи Краків, популярні у туристів. Проте, на досвід Любліна у розвитку культури подивитись цікаво, а може й взяти щось собі на озброєння.

Культура в місті

Місто пропонує мешканцям та туристам мистецькі фестивалі, лекції, кінопокази, майстер-класи, виставки, концерти та вистави. Все, як у всіх, але трохи по-своєму. Люблін може похвалитися і власним кінофестивалем, і проєктами про локальну культуру, і міжнародними польсько-українськими заходами.

Креативні індустрії Любліна
Креативні індустрії Любліна. фото – Аліна Таран

У 2007 році місто вирішило боротися за звання Європейської Столиці Культури 2016. Вважається, що це дало поштовх промоції міста та розвитку мистецького середовища. Видатки на культуру у 2007-2009 роках зросли більш ніж у два рази. Створювались нові установи, такі як Центр міжкультурних творчих ініціатив “Перехрестя” (Ośrodek Międzykulturowych Inicjatyw Twórczych “Rozdroża”) у 2008 чи Майстерні культури (Warsztaty Kultury) у 2009 році. Ці інституції займаються тепер головними мистецькими фестивалями міста: “Ніч культури”, Міжнародний фестиваль найстарших пісень Європи та іншими. 

Звання Європейської Столиці Культури здобув Вроцлав, але Люблін увійшов у п’ятірку, що можна вважати великим успіхом. Причини програшу досить прагматичні: гірша інфраструктура, локалізація, труднощі з доїздом та менша популярність у туристів. Проте, головне не перемога, а участь. Що вона дала?

“Участь в конкурсі вплинула на розвиток культури в місті в той самий спосіб, як і будь-які ініціативи, що спонукають до дискусій та зміни поточного стану речей. Проте, вона не стала вирішальним фактором. Багато ініціатив існувало раніше, як от “Ніч культури” чи “Ягеллонський ярмарок”. Не зважаючи на те, що пройшло багато років, нам вдається утримувати культурне життя міста на високому рівні. Тобто, участь в конкурсі змогла мобілізувати середовище до дій, але не стала головною причиною змін,” – Катажина Пудло з “Майстерні культури”. 

Креативні індустрії Любліна
Креативні індустрії Любліна. Фото – Аліна Таран.

Зараз в Любліні відбуваються сотні культурних подій щороку. Це великі фестивалі під відритим небом, кіно- та театральні фестивалі, концерти, вистави та виставки. Багато подій присвячено релігійній та історичній тематиці, є місце для класичної музики, сучасного мистецтва, літератури та культур різних країн. Місто відкрите до всіх його мешканців та кожному має що запропонувати. 

Хто фінансує?

Основними джерелами фінансування культури в Любліні є гроші з бюджету Уряду Міста чи Маршалка. Додатково, інституції можуть отримувати кошти з міністерських, міських програм, грантів, від приватних осіб, з програм ЄС, від спонсорів та з власної діяльності (продаж квитків, мерчі). 

“Проблемою, в отриманні фінансування проєкту від міста, може стати бюрократія – процес подачі заявок та заповнення документів недостатньо зрозумілий та прозорий, немає чітких вимог,” – каже Йоанна Белзит, засновниця організації tanTHEO

Багаторічним перевіреним фестивалям легше отримати фінансування, ніж новим інноваційним проєктам, але місто охоче підтримує ініціативи, що організовуються локально для певного району. 

Креативні індустрії Любліна 13
Креативні індустрії Любліна. Фото – Аліна Таран

Культурні інституції мають проблеми з тим, щоб самостійно покривати свою діяльність. “У міста така політика, що культура безкоштовна. Мешканці до цього звикли й надають перевагу заходам, де не потрібно платити. Це ставить у скрутне становище митців, бо хоч місто і фінансує культурні проєкти, але з кожним роком все менше,” – Йоанна Белзит. 

Ще проблеми

Через велику кількість заходів – з’являються проблеми з місцями проведення. Любліну не вистачає платформ для кожної ініціативи, тому про зали та локації потрібно домовлятися заздалегідь. Не кожна інституція може похвалитися власним майданчиком для подій. 

Ще однією проблемою є те, що в місті існує велика кількість організацій, які роблять подібні заходи. Вони починають конкурувати між собою, замість того, щоб співпрацювати. 

І що з того?

Досвід Любліна показує, що культура може розвиватися не лише в столицях. Проте, її треба підтримувати та поширювати. Важливо пояснити цінність мистецьких заходів для мешканців міста та створити хорошу комунікаційну стратегію. Потрібно будувати майданчики для митців та ініціювати дискусії. Мистецтво має вийти з музеїв, де “не можна фотографувати”, на вулиці та зацікавлювати навіть тих, хто не висловлює в ньому потреби. Головне не боятися викликів та не здаватися.

Читайте ще Креативні індустрії – радикальні зміни
а також Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз

Креативні Індустрії

Креативні індустрії – радикальні зміни

В українській культурі не щороку відбуваються кардинальні зміни. Робимо огляд змін та порівнюємо креативні індустрії в Україні та світі.

  • Перша хвиля — це так званий істо­ричний авангардизм 1910-1930 роки
  • Друга хвиля — творчість поетів діаспори повоєнної доби та шістдесятники
  • Третя хвиля — це так звана «нова хвиля», постмодернізм — відродження авангардизму в кінці 1980-х — на початку 1990-х років

Далі здобуття незалежності, трансформація культури від самовираження до креативних індустрій для більшої інтеграції в світову економіку.

Розбираємось у виникненні поняття креативних індустрій 

Культурні індустрії та креативне підприємництво – це відносно нові поняття в українському контексті, проте не нові явища (визначення “культурні індустрії” запровадили Адорно та Горкгаймер у своїй “Діалектиці просвітництва” 1947 року).

У визначенні ЮНЕСКО цей термін застосовується в тих галузях, які поєднують у собі створення, виробництво та комерціалізацію змістів, які є нематеріальними і мають культурний характер.

Ці змісти, як правило, захищені авторським правом, і можуть приймати форму товару або послуги. Залежно від контексту, культурні індустрії також можуть називатися креативними індустріями, або на економічному жаргоні “галузями майбутнього“.

Словосполучення “креативні індустрії” не випадково вживається у множині. Це не єдина галузь.

Галузі культурних індустрій (архітектура, мода, образотворче мистецтво, кінематограф, видавнича справа і т. д.) мають різні можливості заробляти гроші, різну економічну логіку і динаміку розвитку.

З точки зору форм бізнесу, креативні індустрії засновані на пріоритеті малих і середніх підприємств, що виробляють творчі продукти та послуги. У той же час, це місцеві виробництва, орієнтовані на пошук виходу на глобальні ринки в умовах постіндустріальної економіки.

Результат пошуку зображень за запитом creative industries

Культурні індустрії – це унікальний сектор економіки, який виник внаслідок поширення масової комунікації та глобалізму.

Принципової різниці між визначеннями “культурні індустрії” (cultural industries) і творчі, креативні індустрії (creative industries) немає. Часто ці терміни вживаються як синоніми, але в деяких дослідженнях культурні індустрії виділяються в окремий сектор творчих індустрій. Останнє поняття є більш широким і універсальним.

На теренах колишнього СРСР креативні індустрії часто перекладають як “творчі індустрії”, намагаючись, таким чином, “укоренити” це поняття в рідній мові.

У Великобританії сектор культурного підприємництва в 1998 році офіційно був переданий у підпорядкування Департаменту культури, медіа і спорту (DCMS) уряду.

Традиційне визначення творчих індустрій, на яке спирається сьогодні більшість дослідників і фахівців з міському розвитку, було сформульовано так:

“Творчі індустрії – це діяльність, в основі якої лежить індивідуальний творчий принцип, навик або талант і яке несе в собі потенціал створення доданої вартості і робочих місць шляхом виробництва і експлуатації інтелектуальної власності”.

В Україні це поняття отримало нове  дихання в 2014 роках, коли групи культурних активістів та спеціалістів почали шукати можливості перезапуску культури в реаліях того часу, і одним із знаменитих  були Конгрес Активістів Культури та інші експертні спільноти, які перетворились в РПР Культура.

Конгрес активістів культури – недержавна організація митців та арт-менеджерів, що виникла як альтернатива Міністерству Культури. Конгрес діє з травня 2014 року, і його основна мета – пошук ресурсів для втілення соціально-мистецьких проектів, розповідала одна із засновників проекту кінопродюсер Олена Правило.

Робота Конгресу була спрямована також і на законодавство, а окрім «Нового Донбасу» Конгрес активістів культури готував також проекти, пов’язані з дизайном та цирковою галуззю.

На 2014 рік  в Україні не приділялось  до­статньої уваги становленню культури та креативних індустрій. Було відсутнє розу­міння значущості культурних та креативних індустрій (ККІ) на всіх рівнях влади та, від­повідно, нормативно-правове забезпечен­ня цього сектору економіки.

За інерцією з радянських часів чинне законодавство регулювало тільки дер­жавний культурний сектор, таким чином, «виключаючи» з відносин з державою недер­жавний сектор та бізнес з усією різноманіт­ністю культурних практик, які не вписуються в жорстку унормовану систему «культурних галузей». Навіть створення Українського куль­турного фонду не розв’язало швидко цих проблем.

Культурна сфера переобтяжена застарі­лою інфраструктурою, яка з кожним роком все більше недофінансовується та не мо­дернізується і тому втрачає спроможність надавати якісні послуги. Неефективність бюджетних витрат на культурні призначен­ня та низький рівень витрат на культуру в мінімальному споживчому кошику призво­дять до нівелювання її ідеологічної, про­світницької та інноваційної ролі. Водночас поточне фінансування несправедливе та не відповідає її доданій вартості. Досі не вирішені проблеми з охороною авторських та суміжних прав, а внаслідок проблем в культурно-мистець­кій освіті громадяни недостатньо володіють навичками, які формуються в культурному полі. Рівень культурної компетентності та культурних практик українців значно ниж­чий, ніж у мешканців європейських країн.

Попри всі зусилля та світові тренди Культура в Україні так і не стала загальнонаціональним пріоритетом. 

Про це розповіли експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) на круглому столі, який відбувся 27 листопада 2019 року в Києві. У своєму дослідженні «Економічна привабливість української культури» (за підтримки Українського культурного фонду) експерти розглянули сферу культури та креативних індустрій (ККІ), як одну із галузей економіки. Вони проаналізували основні характеристики розвитку культури та її окремих підгалузей, законодавство та стратегічні документи, міжнародний досвід, джерела фінансування та інструменти державної підтримки.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ

Для популяризації української культури у світі потрібно розробляти впізнавані бренди. Такі персонажі, як вікінги, ковбої чи ніндзя асоціюються з певними країнами. Про них знімають фільми і анімовані серіали, виробляють товари, а дизайнери створюють лінії одягу. Для України такими персонажами-брендами могли б бути козаки чи мавка. Серед рекомендацій учасників дослідження – участь у культурних проектах міжнародного рівня. Культурна політика має бути чутливою до мовного питання і до мульти національності українського народу.

Результат пошуку зображень за запитом ukraine now
Проте ми вітаємо, що бренд країни з експертизою маркетингових та стратегічних комунікацій для розуміння в світі було розроблено

Зростання попиту на культурні продукти обмежує, що несприятлива економічній ситуації в Україні змушує частину споживачів економити на культурних продуктах. Збільшується і пропозиція культурних продуктів. Особливо часто спостерігають зростання секторів книговидання, а також музичних фестивалів. Тоді як у цілому сфера культури оцінюється респондентами як неприваблива економічно, окремі сфери, такі як видання підручників чи дитячої літератури, які сьогодні в Україні приносять порівняно невеликий прибуток.

Через брак культурної інфраструктури: книгарень, кінотеатрів, бібліотек – багато культурних продуктів і заходів залишаються недоступними для мешканців невеликих населених пунктів. Однією з причин цього називають те, що сфера культури не входить до пріоритетів місцевих громад і органів місцевого самоврядування. Погіршує ситуацію і низька якість дорожньої інфраструктури і транспортного сполучення – до регіонів не завжди легко доїхати.

Останнім часом держава почала приділяти культурі більше уваги, ніж у попередні роки після здобуття незалежності. Позитивне те, що створення інституцій для реалізації державної політики, тобто спеціальних агентств на зразок Інституту книги чи Державного агентства України з питань кіно. Респонденти переважно погоджуються, що держава повинна брати на себе фінансування певної частки сектору культури. Як правило, вони рекомендують спрямовувати державну підтримку для продуктів та ініціатив, важливих з точки зору їхньої культурної цінності чи національної ідентичності, а також таких, що містять інновації чи експериментальний підхід.

У теперішньому підході держави до відбору проєктів для підтримки респонденти зазначають як позитивні аспекти – такі як оцінка проєктів незалежними експертами – так і деякі недоліки, наприклад те, що фінансування отримують фільми, неуспішні в прокаті.
Позитивний досвід інших країн може слугувати Україні прикладом того, як удосконалити законодавство у сфері культури, відновлювати історичні пам’ятки, перетворювати бібліотеки на сучасні інформаційні хаби, визначати стратегічні пріоритети у сфері культури та проводити політику в цій сфері на місцевому рівні. Потенціал української культури вбачають у багатій культурній спадщині, у перетині культури, технологій та в талантах людей, які мають бажання вчитися.

Як розвиваються креативні індустрії?

Де народжується український культурний продукт

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок забезпечують лише 0,7% (17 млрд грн) валової доданої вартості України.

Внесок окремих областей та міст – дуже різний. Одне місто Київ забезпечує більше третини доданої вартості сектору культури. Харківська, Львівська та Дніпропетровська області – три найбільші (після Києва) виробники українського культурного продукту. Трішки позаду Одеська, Донецька та Київська області.

Якщо говорити про продуктивність (додану вартість на душу населення), то в топі бачимо інші регіони. Наприклад, Миколаївська та Полтавська області за цим показником випереджають Дніпропетровську, Львівську та Одеську області.

Загалом найпродуктивнішими є:

  1. місто Київ (2264 грн/особу)
  2. Харківська область (449 грн/особу)
  3. Київська область (383 грн/особу)
  4. Миколаївська область (347 грн/особу)
  5. Полтавська область (344 грн/особу)
  6. Львівська область (342 грн/особу)
  7. Одеська область (321 грн/особу)
  8. Дніпропетровська область (287 грн/особу)
  9. Черкаська область (283 грн/особу)
  10. Запорізька область (273 грн/особу)

Найменше культурного продукту виробляє Чернівецька та Кіровоградська області. Вони також мають одні із найнижчих показників продуктивності у цій сфері (195 та 197 грн/особу відповідно).

Що ми маємо на сьогоднішній день від держави?

Уряд  ухвалив проект розпорядження «Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій».

Документом визначено перелік видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій, відповідно до Національного класифікатора України. Перелік охоплює види економічної діяльності у сфері креативних індустрій на етапі створення креативного продукту у таких секторах: візуальне, сценічне, аудіальне, аудіовізуальне мистецтво; дизайн; література і видавнича діяльність; нові медіа та ІТ; архітектура й урбаністика; реклама, маркетинг і PR; бібліотеки, архіви та музеї; народні художні промисли.

Застосування переліку дасть змогу ідентифікувати креативні індустрії у структурі української економіки і створить передумови для отримання статистичної інформації щодо стану креативних індустрій. Оскільки креативні індустрії мають позитивний вплив на економіку, соціальну інтеграцію, гуманітарну сферу, використання переліку уможливить кількісне та якісне розуміння щодо  внеску креативних індустрій у ВВП, працевлаштування, підприємницьку діяльність, децентралізацію, культурні та освітні процеси.

Важливо, що це відбулось, бо тепер є юридичні інструменти і напрямок до монетизації своєї творчості, ставання талановитими і цікавішими, групування учасників креативних індустрій для розробки більш якісних умов розвитку.

Треба лише діяти та ставати на крок вперед до своєї мрії. Можливостей багато і лише ось декілька з них:

House of Europe (“Дім Європи”) — нова програма, що фінансується Європейським Союзом, створена з метою підтримки професійного та творчого обміну між українцями та їхніми колегами в країнах ЄС.

Програма фокусується на культурі та креативному секторі, освіті, медицині, соціальному підприємництві, медіа та роботі з молоддю

«Креативна Європа» – це програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку культурного, креативного та аудіовізуального секторів. З 2014 до 2020 року на підтримку європейських проектів, що дають можливість подорожувати, охоплювати нові аудиторії, обмінюватися практичними навичками та вдосконалюватися, планується виділити 1,46 мільярда євро.

Український Культурний Фонд

І це лише маленька частина теперішніх та майбутніх можливостей.

А більше буде, коли культурний сектор завдяки грантовим традаціям перетвориться в активний сектор з можливостями саморозвитку і самофінансування, що здатний завдяки креативному підприємництву створювати нові конкурентні культурні та креативні продукти.

Читайте ще Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз
а також Кароліна Квінтана з ООН про світові тренди креативної економіки

Джон Хокінс

Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз

Нещодавно в Києві пройшов Міжнародний форум “Креативна Україна” – платформа для політико-експертного обговорення з метою формування державної політики у сфері креативних індустрій. Щорічна подія, яка перетворюється в традицію стає знаковою подією для розвитку культури.

Фокус форуму — інтеграція інновацій у розвиток креативних індустрій.

Знаковою персоною форуму був цього разу Джон Хокінз,  (Велика Британія) – експерт з креативної економіки, член Консультативного комітету ООН з питань креативної економіки, директор Howkins & Associates у Лондоні та Шанхаї, автор книг “The Creative Economy: How People Make Money From Ideas” та “Creative Ecologies”. Він є запрошеним професором Лондонського Міського університету та Пекінської школи підприємців, інвестором-засновном у Шанхайській Корпорації Інвестиційних Креативних Індустрій, засновником та директором Хартії Адельфі про творчість, інновації та інтелектуальну власність. У 2014 році він був призначений резидентом у школі менеджменту Друкера, Лос-Анджелес.

Ми зафіксували головні моменти з виступу Джона.

Креативність, що означає бути креативним?

Головна ідея виступу була тема про штучний інтелект. Джон наголосив, що пише книгу “Робота невидимості” і хоче розповісти про уривки неї.

“Моя тема про роботу, що таке робота, праця,  чому ми прокидаємося вранці, що ми робимо, куди ми йдемо, яким чином ми отримуємо зарплату, що ми хочемо робити” – говорить Джон Хокінз.

Рушій креативності це креативні  люди, а більшість урядів та економістів світу дуже повільно розуміють цінність креативної праці.

Креативна праця ?

Коли людина робить щось креативне – це відразу стає особистим, бо креативність є точкою відліку. Креативність починаються в одній особі, що існує у розумі, щось приватне та особисте. Людина зацікавлена в ідеї і хоче слідкувати і розвивати ідея так як вона її бачить.
Перша характеристика креативної праці полягає в тому, що вона глубока особистісна.
Друга характеристика – це очевидно дуже суб’єктивно, вона не базується на даних, це інтуїція, це точка зору, це моя ідея проти ідеї.
Велика частина праці сьогодні це передавати, розділяти ідею з іншими людьми. Процес зацікавлення інших людей для подальшої реалізації. Треба продемонструвати ідею так щоб інші теж зацікавились ідеєю.

“Це коли ідея, концепція, поняття,  фраза, термін, слово, помітки на папері, тканина чи щось з естетикою у світі – назовні  воно не зникає, ні де не випаровується. Саме тому я називаю такий тип праці безкінечною, ідеї йдуть, приходять, ідеї є демократичні” – говорить Джон.

Ті хто працює над ідеєю можуть мандрувати куди захочуть, і будуть робити, що завгодно для її реалізації, навіть якщо потрібно їхати на край світу.  Поїхати, щоб побачити, як люди працюють над подібними речами чи питаннями

“Я називаю креативних людей  кочовими людьми. Я наприклад, не люблю подорожувати. Я вважаю, що сучасні подорожі це жахливо, вони виснажують. Це дорого і це сприяє негативним змінам клімату, нічого позитивного в змінах клімату немає” – каже Джон.

Тому здебільш вся робота проводиться онлай, тому що це зручно, але часом потрібно розмовляти тет-а-тет з людиною, треба мати фізичний зв’язок.
Отже, ці чотири  ключові аспекти, як креативність змінює світ праці, але ці всі аспекти невидимі ми їх не бачимо. Робота мозку невидима, ви можете подивитися на когось в офісі, кафе і невідомо працюють вони, чи ні. Робота – це посада, а праця – це процес, креативна праця також включає в себе додаткові елементи.

Креативний процес ?

Коли у креативної людини з’являється ідея і вона починає з нею  працювати, то решта людей думають, що автор ідеї вірить, що робить щось позитивне і покращує, змінює світ на краще.

“Я не маю в сенсі у великому, помпезному сенсі, високомірному сенсі – ні, коли наприклад ви дизайнер ви розробляєте застосунок; чи пишете роман; чи ви робити примітки на папері; чи робите інсталяції; чи ставити п’єсу – це щось позитивне для світу”- говорить Джон.

Важлива якість креативних людей – постійно навчатися, не припиняти  вчитися, якщо креативна людина припиняє вчитися , то вона зачиняє двері змін.
Отже, креативна робота вона завжди має мету, вона позитивна, і це постійний  процес навчання, можливо креативні люди не працюють весь час, але вони навчаються весь час.
Таким чином приймаючи на увазі ту роботу, яку вони роблять, а вона відрізняється від роботи на фабриках, або роботи в традиційних послугах. Деякі люди думають, що креативні індустрії – це м’які опції, легкі варіанти, якщо порівняти з роботою рукам. Це інша праця, незалежна від наших тіл, від нашої фізичної сили, але інтелектуально, це набагато складніша робота. Ця робота вимагає дуже багато зусиль і якщо все вийде – отримаємо переваги, але якщо в нічого не вдасться, тоді наша особистість постраждає. Це дуже складно, це важко,і це виснажує особистість, таким чином це є людська креативна робота.

Штучний інтелект ?

Штучний інтелект зростає, що люди використовують інформацію штучного інтелекта, задля того щоб рекламувати свою роботу іншим людям.  Яке майбутнє фейкових новин? У світі де штучний інтелект стає важливішим, яке майбутнє глибоких фейків (так званих deefake )
Наприклад, якщо ви інфлюенсер в інстаграмі, як ви можете використовувати штучний інтелект, якщо ви сторителлер і вам подобається розповідати історії на одній мові, а живете ви в місті де не розмовляють на цій мові, але ви вважаєте свої історії універсальними.

Визначення  Джона Хокінза штучного інтелекту

Це де люди  знаходяться зараз, те що добре знаємо. Це інформаційні технології, тобто пристрої, зв’язки, голосові дані. Тому що 50-70 років це все розвивається і також продовжують розвиватись онлайн платформи. Вони збирають дуже величезну кількість даних і потім – це можна монетизувати і продавати рекламодавцям і саме це є джерело платформ і це не регулюється загалом. Британська комісія з інформації визначила, що це не працює і ніколи не запрацює, тому що  як національний регулятор інформації не можемо відстежувати дані.

Таким чином, наразі ми знаходимося в світі насиченим даними і це сегментовані, фрагментовані дані, які продаються і один шлях веде до Америки, інший до Китаю, а Европа знаходиться десь посередині і також розвиває штучний інтелект.

“Для мене головне в  штучному інтелекті це то що він може навчатися, і там існують різні алгоритми, як це можна зробити, вони показують результати. Це дуже швидко коїться, тому що деяким цим машинам потрібен деякий рівень економії” – стверджує Джон.

Ключові моменти, що стосуються штучного інтелекту точки зору економіки?

Суспільству необхідно розуміння того що відбувається, це може бути через театри, інсталяції, дизайн і застосунки – відкрита сфера, але це питання відповідальності. Люди котрі займаються технологіями часто є вузькими експертами, котрі сидять у всьому світі. Вони майже повністю математики, інженери і живуть у світі даних і їх компанії залежать від даних, якщо щось не вписується в формат даних, вони не можуть його використовувати.  Для машини мова інтуіцій не зрозуміла.
Отже, якщо їм не допомагатиме суспільство,  вони підуть не в тому напрямку.

“Креативні індустрії це ті індустрії, які мають знання і досвід і які мають занепокоєність, щоб усвідомити, що відбувається і передати це своєю мовою, працею, яку ми маємо виконувати і виконуємо” – каже Джон.

Читайте також Кароліна Квінтана з ООН про світові тренди креативної економіки
а ще Будинки, що розповідають казки – Інтерв’ю

Кароліна Квінтана

Кароліна Квінтана з ООН про світові тренди креативної економіки

Нещодавно в Києві пройшов Міжнародний форум “Креативна Україна” – платформа для політико-експертного обговорення з метою формування державної політики у сфері креативних індустрій. Щорічна подія, яка перетворюється в традицію стає знаковою подією для розвитку культури.

Ми вирішили, що не можна пропускати такий сторітеллінг і таку гостю, і підготували розмову з нею. Адже в Україні ми знаємо лише 3 аналітичні центри, які працюють з креативними індустріями.

Кароліна Квінтана, фахівчиня відділу аналізу торгівлі, одна з розробників програми “Креативна економіка та індустрія UNCTAD” ділиться світовими трендами креативної економіки з погляду торгівлі та розвитку однією з агенцій ООН. 

Кароліна Квінтанта
Кароліна Квінтана

Передісторія

“У 2006 році ми почали помічати, що культурні та креативні індустрії є дуже динамічним сектором глобальної економіки і через це встановили програму, яка спеціалізується на аналізуванні трендів, товарів і послуг. Ми намагалися картувати, які відносини існують між експортом і імпортом в інших секторах і в даних, які ми збирали довгі роки – база даних, як працюють тренди. Фокус направлений на культурні інновації та креативні індустрії”.

Як креативні індустрії стосуються технологій?

“Вони досить дотичні, тому що креативні індустрії відображають культуру і творчість технологій та інновацій. Креативні співробітники та креативний контент є невід’ємною частиною цифрового світу, в якому ми вже живемо. Україна створює комп’ютерні послуги на експорт, розвивається IT. Це стосується деяких українських додатків, які нещодавно були лише стартапами “Наша задача – це зрозуміти, як саме працюють соціальний і економічний розвиток, коли мова йде про креативні індустрії”. 

Чому ми це робимо?

“Ми хочемо підтримати створення нових робочих місць для нової економіки, яка зараз приходить, і вона є дуже цифровізована. Ми прагнемо розповідати, які саме робочі місця будуть у потребі в майбутньому.

Креативна економіка – дуже важливий сектор для розвитку, це стратегічна галузь, яка підтримується урядом, Британською радою, Німецьким інститутом ім. Ґете, що в свій час підтримує конкурентоспроможність середніх і малих підприємств, які намагаються розвивати креативність і перетворювати її на маленькі бізнеси й бути спроможними реалізуватися за допомогою своїх талантів. Важливо підкреслити, що креативність відіграє ключову роль у створенні нових робочих місць”.

Які навички й компетенції потребує економіка в майбутньому?

“Глобальні тенденції економіки змінюються. Відбувається постійний розвиток цифрових економік. Ми спостерігаємо все більше створення робочих місць для людей, які сьогодні навчаються. Зараз велика відмінність у працевлаштуванні – вимагаються soft skills, щоб просуватися швидко й стало. Виникають різні форми до торгівлі, що відрізнятимуться від сьогодення. По-іншому працюватиме дистриб’юція, таким чином, сучасні тренди треба приймати до уваги.

Послуги – один з ключових трендів: 56% займають у розвинених країнах і 54% – працевлаштування. Отже, багато людей створюють послуги, це є частиною економіки і поштовхом до створення більшої кількості робочих місць саме в цій сфері”.

Carolina Quintanta
Carolina Quintanta

Креативна економіка й світ

“Спершу, варто зазначити, що незважаючи на економічну кризу 2008 року по всьому світу, а також соціальні кризи, сектор креативних галузей не втратив своїх позицій та неабияко зріс за останні 15-16 років. 
Країни, що лідирують у креативній економіці – переважно розвинені країни. Проте є багато країн, що розвиваються та виходять на цей ринок, для того щоб експортувати свої продукти. І це гарна новина. Ринок – глобальний і з правильними інструментами, правильною підтримкою, він може бути потенційним галузем розвитку також і в Україні.
Ми би хотіли презентувати країни, які лідирують у імпорті та експорті для того, щоб надихнути українських митців.
Китай просувається все більше й більше до економіки, яка базується на споживачах, таким чином його ринок виріс на 13% із минулого року. Варто зазначити, що Китай – велика країна з великим попитом, який надає ринок із багатьма можливостями. Ця країна стимулює глобальну економіку. 
Динамічне зростання креативних галузей спостерігається в таких азійських країнах як Гонконг, Індія, Сінгапур, Філіппіни, Тайвань, Тайланд, Малайзія, а також бачимо представника Латинської Америки – Мексику ( до речі, це єдина країна з економікою, що розвивається та знаходиться тут у першій п’ятірці ).
Європа залишається головним гравцем у креативних індустріях (Франція, Італія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди ) також Японія і США входять в першу десятку країн-експортерів. У східній Європі перші місця посідають Російська Федерація, Румунія, Польща, Болгарія. 
Що стосується імпорту, він збільшився майже вдвічі за останні декілька років. Запит залишається стабільним у США та великих розвинених країнах, таких як Китай і Індія.
Таким чином, це показує, якими важливими є відносини між різними країнами для глобального розвитку.
Ми отримали дані від уряду про Україну, згідно яких зріст у експорті, так само як і в імпорті, зріс утричі. Це показує, що творчі люди в Україні більше вчаться заробляти гроші на креативі, уяві й усвідомлюють, як перетворювати своє твориво на продукт.
Також ми побачили, що дизайн ( мода, дизайн інтер’єрів, ювелірних виробів, візуальне мистецтво, медіа, публікація книжок ) є одним із ключових гравців в Україні. Дизайн також був визнаний міжнародним трендом креативних індустрій 2015 року.
Сьогодні, коли люди подорожують в Україну, хочуть побачити, що зроблене тут, що це говорить про вашу культуру, і які технології до цього долучені. Саме тому сфера послуг – не лише частина креативної економіки, а також імідж, який формує країна для іноземців.
Ми чітко бачимо еволюцію українських креативних індустрій, а саме ринок експорту: 78% креативних товарів їдуть до Європи, також помітні ознаки диверсифікації експорту в інших напрямках, що не може не тішати ( наприклад, запит від Азії для України збільшився вдвічі ).
Еволюція укр. креативних послуг, особливо комп’ютерних, також збільшився в два рази – сьогодні це 88%. Розвиток IT – пріоритетний сектор сьогодні української експортної стратегії. Спостерігаємо цифровізацію України, які ведуть до інновацій. Віртуальна реальність, комп’ютерні ігри – послуги, попит на яких зростатиме в майбутньому.
Українська модна індустрія стає також ще більше зрілою, зростала протягом років: є потенціал для експорту, і дизайн чекає яскраве майбутнє. Це стосується дизайну й також видання книг”.
Кароліна вітає з досягненнями Україну. Хоч і в цифрах може здатися, не такий високий рейтинг, проте приїхавши перший раз до Києва, їй було приємно бачити національну культурну продукцію. 
“Просування місцевої культури, місцевих товарів посилить вашу власну ідентичність. Брендинг України варто просувати всім разом із туризмом. Сама краса культурної спадщини з її історією – добрий фундамент, на якому можна будувати креативні ініціативи. У креативної економіки є влада впливати на майбутнє України, захищати природні ресурси, людей, культуру та робити свій внесок у сталий розвиток.
Треба, пам’ятати, що ринок – глобальний, і завдяки диверсифікації ми можемо створювати щось для світу, не маючи жодних обмежень. Все, що треба, – вірити в свою галузь і підтримувати креативність. Ми маємо виробляти й намагатися доєднатися до різних мереж, креативних галузей по всьому світу.

Накінець Кароліна Квінтана надихнула: 
“Немає значення, куди ми йдемо, в кожному напрямі можемо зробити свій внесок”.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як медіа можуть допомогти креативним індустріям.
а також Креативні індустрії – радикальні зміни