Destroyed Museum

В Харкові обвалився балкон в Художньому музеї

18 лютого в Харкові в центрі міста обвалився балкон другого поверху одного з корпусів Художнього музею. Сталося на перехресті вулиць Жон Мироносиць і Чернишевської.

Комісія управлінням культури повинна вирішити, що робити з будівлею. Є два варіанти вирішення: або зрізати залишки балкону і відбудувати новий, або демонтувати і відмовитися від відновлення.

«Там було застереження: обмежувальна стрічка. Слава Богу, ніхто не постраждав » – каже директорка музею Валентина Мизгіна.

Особняк, в якому нині знаходиться Харківський художній музей, збудовано за проектом архітектора Олексія Миколайовича Бекетова. Це пам’ятник  історії і культури, зареєстрований за рішенням Харківського облвиконкому за № 334 від 30.04.1980 під охоронним номером № 139.

Хто відповідальний за руйнування пам’ятки і як будівлю довели до такого стану?

Ми подивились, як виглядає місце аварії зараз.

В Харкові обвалився балкон в Художньому музеї 1
Обвал в Харківському Художньому Музеї
В Харкові обвалився балкон в Художньому музеї 2
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї
Обвал в Харківському Художньому Музеї

Чому архітектурна пам’ятка та музей національного рівня доведені до такого стану, які державні службовці мають бути відповідальні за такий стан об’єкту інформація недоступна.

Ми писали про те, як культурній спадщині вижити в такому місті як Харків, та взагалі про дивний напрям розвитку міста, як і якість архітектурних та містобудівних рішень.

COMICCON в Україні

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020

Ми знаємо, що ви полюбляєте відвідувати активні та веселі заходи. Рік лише почався і з ним дуже багато яскравих фестевалей – чекають попереду. Ми проаналізували, куди б хотіли поїхати редакцією і вам радимо такі заходи. 

Craft Beer & Vinyl Music Festival #7

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 3
craftandvinyl.fest

 

ЩО? Міжнародний фестиваль крафтового пива та вінілової музики запрошує вас послухати атмосферні композиції, посмакувати різними сортами пива і просто насолодитися приємним часом весняними днями. 

ДЕ? місто Львів

КОЛИ?  1-3 травня 2020

ЯК? Зареєструватися на подію можна в фейсбуці 

Kyiv Comic Con 

Kyiv Comic Con
Kyiv Comic Con

ЩО? Перша столична конвенція популярної культури, що відбуватиметься в Києві вже вп’яте. На фестивалі проходять презентації нових фільмів, ігор та коміксів.

«Запрошуємо відвідати цікаві лекції та майстер-класи від найкращих фахівців у галузях коміксів, кіно та літератури, пограти у найпопулярніші відеоігри та настолки, кайфанути від видовищного косплей-дефіле, а також прогулятися найбільшим в Україні тематичним маркетом. Долучайтеся, адже популярна культура – це круто, весело і драйвово!»

ДЕ? місто Київ

КОЛИ? 16-17 травня 2020

ЯК? придбати квитки можна за посиланням  https://kyivcomiccon.ticketforevent.com/

HOLIFEST – фестиваль фарб

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 4
Фестиваль фарб Холі


ЩО? Багато наших співвітчизників, побувавши в Індії і суміжних країнах, дізналися і полюбили це свято весни і яскравих фарб. Традиційно на HoliFest відбуваються масові гуляння, обсипання фарбами з трав і натуральних барвників (Гула) і обливання водою. 

HoliFest має також інші активності в своїй програмі: боді-арт та аніматори для дітей, виступи та майстер-класи з індійського танцю, надування великих мильних бульбашок, безліч смакоти і комфортні місця для спокійного відпочинку і дітей, сувеніри, конкурси, музика і багато інших сюрпризів. 

ДЕ? Київ

КОЛИ? 31 травня 2020

ЯК? квитки можна придбати тут https://holi2020.ticketforevent.com

Wiz-Art Film Festival 

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 5
Wiz-Art Film Festival

 

ЩО? Wiz-Art Film Festival – міжнародний фестиваль короткометражок і також організація, що займається розвитком кіно в Україні та Львові, об’єднює в собі проактивних і діяльних митців-кіноагентів. Існує з 2008 року. 

Цей фестиваль ви можете не лише відвідати, але й стати його частинкою, подавши заяву на участь зі своєю роботою у встановлений термін на сайті https://filmfreeway.com/lisff

Wiz-Art Film Festival зможе вам подарувати можливість провести тиждень із героями фільмів, познайомитися з митцями зі світу кіно і надихнутися творчими хвилями. 

ДЕ? м. Львів

КОЛИ? 15-21 червня 2020

ЯК? ближче до дати на сторінці фейсбук Wiz-Art з’явиться посилання на квитки.

Leopolis Jazz Fest 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 6

ЩО? Leopolis Jazz Fest – міжнародний джазовий фестиваль, який щороку проходить у Львові з 2011. Згідно The Guardian, це один із найкращих фестивалів Європи.

На нього з’їжджаються виконавці джазової музики різних напрямів і національностей, аби зробити літній день музикальним, і запалити затишні вогники теплими ночами.

За традицією на фестивалі працюють три пікнікові зони з вільним доступом, в яких на великих світлодіодних екранах можна подивитися всі концерти головної сцени ім. Едді Рознера. Для гостей фестивалю були організовані майстер класи, численні джеми і кінопокази раритетних відео і джазових фільмів, які щорічно готує корифей українського джазового руху Леонід Гольдштейн 

Щороку на гала-концерті фестивалю у Львові відбувається вручення Міжнародної музичної премії «Leopolis Jazz Music Awards» ім. Едді Рознера («Alfa Jazz Music Awards» до 2017 року).

ДЕ? місто Львів

КОЛИ? 25-29 червня 2020

ЯК? квитки з’являться у продажу у квітні на сайті фестивалю www.leopolisjazz.com

ATLAS WEEKEND’20 

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 7
ATLAS WEEKEND’20

ЩО? Atlas Weekend — наймасштабніший музичний фестиваль України; подія, що поєднує музику, активний відпочинок, освітні та розважальні програми та один із найкращих українських стритфудів. Мета фестивалю — відкривати людям різних уподобань сучасну фестивальну культуру та стирати кордони міст, країн і стереотипів.

Запрошені виконавці 2020 року: TWENTY ONE PILOTS; A$AP ROCKY; ALT-J; WITHIN TEMPTATION; TWO DOOR CINEMA CLUB; METRONOMY; OF MONSTERS AND MEN; ANTHRAX; YUNGBLUD; TOM GRENNAN; PENDULUM DJ-SET;ANNENMAYKANTEREIT та багато інших.

ДЕ? місто Київ

КОЛИ? 7-12.07.2020.

ЯК? квитки можна придбати тут https://atlasweekend.com/tickets

Faine Misto 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 8
Faine Misto


ЩО? Фестиваль “Файне Місто” – це міжнародний музичний фестиваль, який щорічно відбувається поблизу Тернополя. “Файне Місто” є одним з небагатьох українських фестивалів в якому пересікаються практично всі сучасні напрямки музики. Рок, альтернатива, фолк, поп, денс музику на семи сценах фестивалю виконують тільки кращі музичні виконавці та запрошені іноземні артисти, які складають музичну частину фестивальної програми. Фестиваль “Файне Місто” традиційно пройде під лозунгом “Файне Місто” – територія вільних людей”, адже головна мета організаторів – побудувати місто, в якому кожен з відвідувачів хоч і на кілька днів, але зможе, залишивши щоденні проблеми, відчути енергію свободи, шалений драйв життя та зробити свій відпочинок незабутнім. Оголошені виконавці цього року: Beyond the Black, The Black Dahlia Murder, Порнофильмы, Normandie, Lord of the Lost, Cruachan, Gutalax.

ДЕ? місто Тернопіль ( Secret Place ) 

КОЛИ? 30 липня – 2 серпня

ЯК? придбати квитки можна тут https://concert.ua/ru/event/faine-misto

«Ту Стань» 2020 – фестиваль середньовічної культури

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 9

ЩО? Вже багато років поспіль у чарівній місцині Карпат, в підніжжі стародавньої Тустані, наскельної фортеці і митниці ІХ-ХVІ століть, відбувається один з найпотужніжих фестивалів середньовічної культури «Ту Стань!».

Це справжнє дійство, що на три дні абсолютно стирає часові межі і занурює у феєрію легенд! Танці і співи, лицарські бої та справжнісінький нічний штурм Фортеці, ремесла і смачна кухня, духовна територія, воркшопи для дітей і найцікавіші екскурсії. А ще – лазерне шоу і Машина часу – мандрівка в минуле з допомогою доповненої та віртуальної реальності. 

Вирішуйте – будете з лицарями штурмувати Фортецю, випробовувати Машину часу чи просто релаксувати під мелодії давніх пісень, обирайте свій best fest формат і… всі на «Ту Стань! – 2019». Твоя Земля, Твоя Фортеця!

ДЕ? с. Урич, Сколівський район

КОЛИ? 31.07.-2.08.2020.

ЯК? Придбати квитки можна тут https://gastroli.ua/en/tickets/festival-tu-stan/buy

WoodStock Ukraine 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 10
WoodStock Ukraine

 

ЩО? WoodStock – безкоштовний фестиваль рок-музики, що проходить на великій території українських просторів простонеба, присвячений волонтерам, розвитку волонтерського руху в Україні та волонтерам ВБФ «Серце до серця».

На фестивалі можна насолодитися виступами груп із України та Європи, майстер-класами, театральними постановками, медитаціями, чайною церемонією, хатха-йогою, різноманітним фудкортом, спортивними змаганнями, польотами на літаку, стрибками з парашутом і багато іншим.

ДЕ? Щодо місця проведення інформація буде подана пізніше на офіційних сторнках фейсбуку та інстаграму 

КОЛИ? жовтень 2020

ЯК? зареєструватися на фестиваль можна за посиланням https://woodstock.in.ua/reyestratsiya/

ZahidFEST 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 11
ZahidFEST

ЩО? ZahidFEST 2020 – найбільший open-air фестиваль України, який відбувається за містом. Тут можна почути музику на різний смак і насолодитися неймовірною природою, проводячи ночі в палатках під зірковим небом. 

ДЕ? с.Родатичі, Львівська область

КОЛИ? 23-24.08.20

ЯК? квитки можна придбати тут https://zaxidfest.com/en/

Бадерштат – фестиваль українського духу

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 12
Бадерштат – фестиваль українського духу

ЩО? Бандерштат – музичний фестиваль на Волині, що запрошує молодь із усього світу заринутися в атмосферу української музики та культури. Одна з місій Бандерштату – поширення української національної ідеї, цінностей, залучення молоді та допомога їхнім творчим ідеям. 

ДЕ? с. Рованці, м. Луцьк

КОЛИ? 7-9 серпня 2020

ЯК? Перші квитки вже у продажу http://bandershtat.org.ua/kvytky/ 

За останніми новинами та придбанням квитків найкраще слідкувати в соціальних мережах: фейсбук, інстаграм.

SOLOMAFEST

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 13
SOLOMAFEST

ЩО? SOLOMAFEST – музичний фестиваль, що має для себе запальний опис: «концентрація сили, нової і позитивної енергії, яка наповнює і живить це серце наступний рік, змушує не зупинятись і мотивує до руху вперед». Ви вмотивовані? 

ДЕ? Солом’янський район ( від цього, до речі, походить назва фестивалю ☺ ) , місто Київ

КОЛИ? вересень 2020

ЯК? квитки стануть доступні в продажу пізніше. Рекомендуємо слідкувати за спільнотою SOLOMAFEST у фейсбуці.  

Koktebel Jazz Fest

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 14
Koktebel Jazz Fest

ЩО? Jazz Koktebel — щорічний фестиваль переважно джазової музики, що проходив з 2003 року в Коктебелі, на узбережжі Чорного моря, а з 2014 року відбувається у смт Затока і Білгород-Дністровському. 

З 2006 року фестиваль проходить у другій половині вересня, так би званий «оксамитовий» курортний сезон. На минулих фестивалях можна було почути виступи De-Phazz, Stanley Clarke, Billy Cobham, Nino Katamadze, Us3 і інші. Окрім добре відомих виконавців, з 2008 року організатори дали можливість реєструватися молодим групам на фестиваль. Кожен може податися, і найкращі згідно гвизначення суддів братимуть участь у фестивалі.

На дві головні сцени вхід вільний, так щоб публіка могла послухати виступи, сидячи на піску пляжу. Квиток треба придбати, якщо ви хочете мати доступ до додаткових сцен і джем-сесій. 

Koktebel Festival має на меті надихнути вас джазом, що грає в одній банді з морськими хвилями і співом чайок. 

ДЕ? Інформація щодо місця проведення стане відома пізніше у зв’язку його узгодження адміністрацією фестивалю

КОЛИ? 4-7 вересня 2020

ЯК? Квитки мають стати доступні в продажу пізніше. Слідкуйте за останніми новинами Koktebel Fest у Фейсбуці.

27 BookForum 

book forum
book forum

ЩО? Форум Видавців – щорічна культурна подія, де ключове слово – «книга». По меншій мірі, воно вирує на вустах львів’ян, інших українців і іноземців упродовж осіннього тижня.

На Форумі ви можете відчути себе крихітним, адже навколо відбувається стільки подій, і ще більше – на сторінках книжок. На ярмарку у кожного є змога ознайомитися з представленою літературою видавництв із різних міст і дослідити для себе нову. Також на Форумі Видавництв відбуваються презентації книжок, старішого чи новішого видання, зустрічі-автограф із авторами, покази фільмів, музичні виступи, зачитування поезії, вручення винагород. Це ще одна неймовірна нагода зустріти неймовірних людей.

ДЕ? місто Львів

КОЛИ? осінь 2020

ЯК? Слідкуйте за новинами у фейсбуці та інстаграмі.

Бажаємо вам  відірватись по повній та насолодитися заходами. Квитки вже можна придбати за посиланням.

Візуальні тренди 2020 – давайте розбиратись.

Фотобанк Depositphotos випустив щорічні прогнози щодо трендів, які будуть попередньо обговорювати у візуальному контенті у 2020 році. У списку – естетика кіберпанку, мода на приглушенні відтінки і перехід на вертикаль.

Візуальні тренди 2020 - давайте розбиратись. 15

Розширена реальність (XR)

В DEPOSITPHOTOS впевнені, що в 2020 році HORIZON від Facebook та оновлення Oculus Quest інтегрують віртуальну реальність в життєву реальність, і це повпливає на всіх – від того, як ми приймаємо рішення щодо купівель до безпосередньо визуальної культури.

Кіберпанк-естетика

Неонові кольори та антиутопічні мотиви можуть розповсюджуватись на визуальну коммунікацію та в межах цифрової середи, вважають в компанії. Цей тренд не залишає без уваги моду і підштовхує інші праці мистецтва та дизайну для футуристичних аллюзій », – вважають в компанії.

Штучний Інтелект

Штучний інтелект розвивається так швидко, що буде впливати і на візуальну культуру. В основному – завдяки здатності швидко навчатися і виконувати деякі завдання краще людини.

Приклад мистецтва створеного штучним інтелектом

Баухаус

«Стиль Баухауса – це втілення принципу “менше означає більше”.
Він проявляється як в ручній роботі, живописі, архітектурі і типографіці, так і в веб-і графічному дизайні.
Це більше, ніж знайома всім естетика.
У 2020 році Баухаус здатний надихнути і кинути виклик звичному порядку речей.

Бруталізм і цифровий декаданс

Бруталізм знову став в тренді п’ять років тому завдяки увазі до архітектурної тематики в Instagram. Тепер його естетика часто застосовується в веб-і графічному дизайні, щоб виділитися серед відполірованих макетів, зразкових композицій і універсальних художніх рішень.

Приглушені відтінки

М’які палітри стали використовувати для контрасту з яскравими футуристичними фарбами. Приглушені відтінки транслюють витонченість, яка народжується в мінімалізмі, а також підкреслюють баланс між природою і технологіями.

Ілюзії

Оптичні ілюзії або візуальна деформація композиції і типографіки чіпляють сильніше, ніж ідеальна картинка. Відірвати погляд від такого дизайну неможливо – просто тому, що він нестандартний і передбачуваних рамок у нього немає. В
Використовуйте спотворені шрифти і елементи – і аудиторія точно сповільниться, щоб оцінити і зрозуміти задум дизайнера ».

Експерименти з Моушн-графікою

Минулорічний тренд на 3D-анімацію продовжує розвиватися. Надихаючись природними формами, художники створюють анімації з плавними рухам, текучими і розібраними на фрагменти формами.
В результаті виникають роботи з яскравими 3D-елементами, які не піддаються законам гравітації.

ORGANIC MOTION GRAPHICS

Перехід на вертикаль

Ми споживаємо все більше контенту з мобільних пристроїв і тому платформи – а відповідно і творці контенту – стали адаптуватися під вертикальний формат.
Вертикальні публікації отримують на 90% більше переглядів, ніж пости з композицією в портретній орієнтації. У авторів контенту з’являється більше можливостей для експериментів з композицією в портретній орієнтації.

Акцент на деталях

Бренди переходять до демонстрації продуктів крупним планом, щоб акцентувати увагу на якості і підкреслити свою відкритість: «Ця тенденція означає, що буде менше постпродакшену не тільки в рекламі, але і фотографії в цілому.
Використовуйте мінімум ретуші і робіть акцент на деталях, щоб показати суть проекту ».

Детальніше – на інформаційній сторінці від Depositphotos.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля

Господу було вгідно, щоб перед моїми очима
завжди стояла сліпуча краса вічної надії.
Луї Брайль

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 16

Загляньмо в минуле: Чому шрифт Брайля?

Довгий час незрячі люди не мали великого вибору в своїй професії. До XIX століття вони могли виготовляти щітки або кошики. Вони були відділені від світу слів.

У 1749 році Дені Дідро написав листа «До незрячих для прочитання зрячим», у якому філософ висловив ідею про можливість і необхідність масової систематичної освіти незрячих. Одним із перших він сформулював думку про те, що хоча сліпота і обмежує сприйняття предмета знань, але, розвиваючи інші органи чуття, за допомогою компенсації, незряча людина здатна пізнати зовнішній світ.

Далі Валентин Гаюї відкриває першу школу для незрячих і створює «опуклі букви» – перший рельєфно-лінійний шрифт для незрячих, звичайний шрифт з літерами, які мають свій рельєф.

Однак була одна проблема. Опуклі букви з витіюватими обрисами потрібно довго обмацувати, щоб зрозуміти яка саме це буква. Дочитавши речення до кінця, людина часто забувала, що було на його початку. Саме з цієї причини стали розробляти інші, спрощені обриси букв і навіть системи кодування.

Тому в 1831 році Джеймс Галл, шотландський книговидавець з Единбургу, впровадив трикутний тактильний шрифт. Англієць доктор Вільям Мун пішов ще далі і створив схематичний тактильний шрифт на основі латинського алфавіту, який і представив в 1845 році. Однак, не дивлячись на спрощеність зовнішнього вигляду, нові системи мали загальні недоліки: читати стало не на багато швидше, а вартість друку книг була дуже висока.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 17
Азбуки для незрячих

Ситуацію змінив шістнадцятирічний Луї Брайль у 1824 році. Хлопець створив алфавіт із шести крапок, відомий сьогодні як шрифт Брайля. П’ять або менше крапок не дали б можливості скласти потрібну кількість комбінацій, а більша кількість не вмістилася б під пальцем. Алфавіт дозволяє скласти 63 комбінації – літери, цифри, розділові знаки.
У 1878 році на всесвітньому конгресі в Римі метод Брайля був затверджений, як кращий метод читання і писемності для незрячих людей.

Попри спроби вдосконалити шрифт Брайля в Америці, у 1918 класичний британський варіант алфавіту стає загальновизнаним для англійської мови, як і в усьому світі, де шрифтом Брайля користуються дотепер.

Шрифт Брайля: російська й українська

Російськомовний варіант рельєфно-крапкового азбуки, яким сьогодні користуються незрячі, створений в 1881 році тифлопедагогом Катериною Трумберг.

Перші в Росії книги на мові Брайля надрукувала на власні кошти просвітитель

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 18
“Дозвілля незрячих” Анни Адлер

Анна Адлер. В початку 1898-го в почав виходити перший журнал для незрячих «Дозвілля незрячих”.

 

У Радянському Союзі видання книг за системою «шести точок» було зроблено в 1924 році. Це було зібрання творів Володимира Леніна.

У перші два десятиліття Незалежності більшість рельєфно-точкові видань в Україні випускалися Республіканським будинком звукозапису і друку Українського товариства сліпих (УТОС). Він працює і зараз, забезпечуючи літературою 64 спеціалізовані бібліотеки системи УТОС в 56 містах України, а також виконує приватні замовлення.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 19
Ukrainian version of Braille

Що почитати?

Тактильні книги виконані на цупкому папері методом рельєфного друку шрифтом Брайля. Зазвичай вони мають формат А4 або спеціальний 365×245 мм. Обкладинка брайлівських книг може бути як м’яка, так і жорстка, з плоскодрукованими написами і зображеннями і без таких. Написи шрифтом Брайля на обкладинці зазвичай не виконуються, так само і на корінцях книг. Обкладинка виконується зазвичай за допомогою однієї або двох пружин.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 20
Ілюстрація із казки “Маленький принц”

Українські підручники шрифтом Брайля – це виклик

Сьогодні в Україні бракує багато підручників для школярів і книг для незрячих. Деякі вчителі стверджують, що підручник може бути надрукований ще за 2014 року, і це незручно, бо шкільна програма щороку зазнає змін. Одна друкована сторінка дорівнює трьом написаним шрифтом Брайля. Для українських видань це економічно не вигідно. Вартість друку однієї книги стартує від чотирьохсот гривень і може досягати тисяч.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 21

Проте дедалі ситуація змінюється на краще. За підтримки громадських організацій нових книг і інших пристроїв для незрячих людям стає більше. Так, наприклад, за підтримки меценатів і волинян у Луцьку друкують із 2016 року книги для дітей, словники і літературні примірники шрифтом Брайля. Щомісяця за допомогою спеціального принтеру  було заплановано друкувати 30 примірників, інструкції для ліків і меню для ресторанів. Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.

«Ми робимо роботу держави. Якби не підтримка людей, інформаційна, молитовна, фінансова, то ми би це не зробили».

Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.

Тактильні книги можна знайти у Рівненському навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, при якому діє бібліотека. Ілюстрації в дитячих книжках також тактильні, аби дитина могла «побачити» картинку руками. Нещодавно у Рівненському інтернет-центрі «Окуляр» придбали пристрій, що друкує тактильні малюнки у 3D-форматі. Батьки незрячих дітей стверджують, що дуже цінно мати дитячі книги для незрячих. Для дитини читати її  – це нібито переживати історію дотиком. Це інакше, аніж слухати аудіо. 

«Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».

Львів –  поки єдине місто в Україні, де в кожній бібліотеці є в наявності книги шрифтом Брайля. Накінці 2016 року Видавництво Старого Лева видало сім книг шрифтом Брайля.

«Люди, які позбавлені щастя бачити світ очима, потрапляють у інформаційний вакуум, — каже головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка. — Ми сподіваємося, що у майбутньому потрохи будемо вирішувати цю проблему. Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».

У 2016 році в Луцьку презентували волонтерський проект Braille Studio, першу недержавну студію друку шрифтом Брайля. За допомогою меценатів вдалося зібрати кошти на шведський рельєфно-крапковий принтер Everest. В середині 2018 року студія отримала новий промисловий принтер BrailleBox V5.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 22
Принтер BrailleBox V5

У центрі Брайль-студіо для незрячих у Луцьку було створено довідник «Велика чи мала літера» за ідеї незрячого чоловіка, який у дитинстві часто плутав у книгах великі чи малі літери. Також у Луцьку відкрили тактильний макету Луцького замку 2018 року.  «Це цікаво не лише незрячим, але й зрячим волинянам» – стверджують працівники центру.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 23
Тактильний макет Луцького замку

 

У Харкові та Черкасах наразі діє магазин для незрячих. У харківському магазині, заснованому громадськими організаціями, можна знайти друкарську машинку, яка здійснює  друк шляхом проколювання аркушів цупкого паперу відповідно до азбуки Брайля.

До речі, промислові принтери за шрифтом Брайля засновані на тому самому принципі, що й друковані машинки, що мають усього шість клавіш.

Mechanical Printed Braille Machines

У 2015-2017 рр. проект «Книги Брайлем» благодійного фонду родини Нечитайло видав 37 творів загальним тиражем 4 310 примірників. Організація стверджує,  Проект покликаний зробити більш доступним читання художньої літератури для дітей з інвалідністю по зору. Особлива увага приділяється книгам для дошкільнят та дітей шкільного віку, оскільки саме в цей період формуються навички читання і письма.

Далі книг?

Існують машини, що читають для незрячих. Це портативні пристрої з живленням від акумулятора, який знімає текст зі сторінки на широко кутову вбудовану камеру, розпізнає текст і читає його за допомогою вбудованих синтезаторів мови.

У квітні 2019 шістнадцятирічна школярка зі Львову, Софія Петришин, винайшла пристрій для незрячих, що автоматично перетворює звичний текст на шрифт Брайля. 

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 24
Софія Петришин

«Незрячим важко навчитися того шрифту Брайля – вони працюють з вчителями, і це займає багато часу. Зараз я розробляю додаток на Android, який буде допомагати вивчити шрифт Брайля через Bluetooth-модуль», – розповіла школярка. З-поміж іншого винахід Софії полегшить незрячим користування банкоматами.

У Росії, у Єкатеринбурзі у 2017 році пройшов фестиваль вуличного мистецтва «Стенограффия» – там запустили галерею Брайль-арту. Автори хочуть надихнути людей, у яких немає можливості бачити. Кожен з трьох об’єктів вуличного мистецтва поєднує в собі візуальні символи і текст, написаний шрифтом Брайля, а весь проект розповідає про досягнення незрячих людей.

Галерея Брайль-арт. Єкатеринбург
Галерея Брайль-арт. Єкатеринбург

З початком повсюдної комп’ютеризації у друкованих книг з’явилися альтернативи – наприклад, аудіо книги, мовні синтезатори і інтерактивні книги формату DAISY – теж аудіо, але з можливістю пошуку в тексті. Однак тифлопедагоги і активісти в один голос стверджують: повністю замінити друковану книгу не може ніщо. Дитина, яка не читає шрифтом Брайля, не зможе навчитися їм писати, і навіть дорослі без практики втрачають навик. Крім того, для сліпоглухонімих людей рельєфно-точкове письмо – єдине джерело інформації і спілкування з навколишнім світом.

Також в Україні розвивається фестиваль Інклюзіон. Організаторами фестивалю виступають ХОФ “Громадська Альтернатива” та Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. Події розгортатимуться у трьох напрямках: культура, інновації та просвіта на тему інклюзії.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 25

На цьому фестивалі можливо ознайомитися із інклюзивною виставкою робіт художників, театральними виставами, роботою майстерні неакадемічної творчості. Окрім того, заплановано проведення флешмобу з вивчення і популяризації жестової мови.
В рамках фестивалю організатори впроваджувати інклюзію в музеї як культурну інновацію. Так, буде презентовано нові аудіогіди: «Почути Дюрера» для Харківського Художнього Музею Ххм, «Почути Філософію» для літературно-меморіального музею Сковородинівки та «Почути Малевіча» для музею у Пархомівці у Харківській області.

Нещодавно в Україні активізувався проект Інклюзивні Читання.

«Інклюзивні читання» — це соціально-культурний проект, головна мета якого розробка стандарту для виготовлення книг шрифтом Брайля та виведення питання інклюзії в ширшу дискусію на перетині соціально-відповідального бізнесу, держави, креативих індустрій та прямих дотичних користувачів. Передбачається створення цифрової платформи обміну книг шрифтом Брайля, мистецький конкурс для видавців і видання нових арт-видань.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 26Проте цікавих викликів ще багато.
Діалог про виборчі бюлетені для незрячих людей тільки розпочався.
Ви не знайдете Конституцію України шрифтом Брайля в Україні. (не дивлячись на те, що були прецеденти друку таких книг, тим не менш це є швидше кампанії, ніж традиція створення відповідної доступної літератури – прим. редакції).

However, there are dozens of civic activists, organizations, grants, and government entities that are committed to addressing equal access issues.

Gwara Media, the Ukrainian-German Affiliate Network and other partners have stepped up a new discussion on inclusion, bringing together technology, publishers, designers and businesses. First of all, there is a competition between authors, publishers and designers to create inclusive publications.

OPEN CALL is already open for this purpose and 4 workshops will be held simultaneously in design and publishing.

The result of the competition is the creation of two hundred-page artbooks, the modernization of the Braille standard and the launch of the DOTCROSSING inclusive book exchange platform . 

ЧОМУ МЕДІА ВІДІГРАЮТЬ ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ТВОЇЙ КРЕАТИВНОСТІ

Чому Медіа Відіграють Важливу Роль у Твоїй Креативності

Креативність виникає завдяки вашим талантам.
Проте в моменти неспокою, політичної та економічної нестабільності творчість відкладають на другий план.

Проте Джон Тус, директора BBC World Service пояснює, чому важливо висвітлювати події культури у період політичної та економічної нестабільності.

 

Висвітлення культури та мистецтва у медіа задає напрям публічному дискурсу про майбутнє країни.

В крайнах з традиційним ладом, які стикаються з новими обставинами та постають перед викликами майбутнього, як от Грузія, висвітлення культури у медіа стає особливо важливим і не має значення який саме її сегмент: масова, висока чи низька культура.

???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ???? ????

Головне те, що культура цілком життєздатна і  без економічної чи політичної підтримки. Фактично, культура і є тим осадом, що залишиться від національної ідентичності, якщо відфільтрувати політику.

 

Медіа відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку креативних індустрій.

Наприкінці 20 сторіччя все було геть не так.
А от у 1990 році британське урядове дослідження виявило, наскільки важливими є креативні індустрії. Наступні кілька років уряд намагався звикнути до такого стану речей і, нарешті,  міністр фінансів переконався, що сектор креативних індустрій за впливовістю такий само потужний як сектор промисловості і цей факт став проривним.

Нарешті він ввів цю тему у публічний дискурс.
Після того, як розпорядження уряду висвітлювати новини розвитку креативних індустрій у медіа вступило у дію, ті, хто розвивав креативні індустрії у країні отримали відчутний поштовх вгору. Якщо узагальнити, то як тільки поняття креативних індустрій виникло на державному рівні, уряд та медіа набули більшої довіри та суспільного визнання.

Увага до творчих індустрій дає редакторам ЗМІ захоплюючий матеріал для обговорень.

Редактори найрізноманітніших за спрямуванням медіа ресурсів завжди полюють на людський інтерес, або ж емоційні історії. Працівники креативних індустрій якраз такі історії і продукують. Історії створення креативних проектів цікаво читати, кожен знайде у них щось для себе. Такі історії зазвичай дуже позитивні, людяні та індивідуалістичні. Найчастіше вони про успіх, але є й прикрі виключення. Найголовніше що вони легко захоплюють і тримають увагу читача.


Незважаючи на важливе економічне значення, креативні індустрії також можуть виступати як м’який засіб впливу  держави.

За визначенням, креативні індустрії – це акти індивідуальної творчості, які неминуче ведуть до створення нових об’єктів інтелектуальної власності. Простіше кажучи — винаходьте, патентуйте, отримуйте прибуток за це.

У Великобританії конкретно та у Європі в цілому, креативна економіка створює  найбільшу кількість робочих місць у порівнянні з іншими секторами економіки за останні 20 років. Загалом креативна економіка охоплює 13 сфер економічної діяльності: реклама, архітектура, мистецтво та його колекціонування вкупі з предметами антикваріату, рукоділля та ремесла, графічний дизайн, дизайн одягу, індустрія кіно, відеоігри, музика, розробка програмного забезпечення, перформативні мистецтва, телебачення та радіо.

У Великобританії ці сфери діяльності охоплюють 8% від усіх робочих місць та складають 9% експорту країни. Хоча уряд може запровадити додаткові стимули для підтримки творчої економіки, скажімо, у вигляді податків, він не може керувати динамікою креативної економіки: тільки люди можуть призвести до її зростання, наприклад, через «стартапи».

У силу своєї людиноцентричності, множинності та гуманності втручання, креативні індустрії цілком можуть бути силою “м’якого” політичного впливу на населення.

Соціальні медіа виступають як каталізатор змін, але вони не в змозі впоратися з наслідками.

Соціальні мережі добре справляються з задачею створення сприятливої атмосфери для змін та нових трендів, але проти регулювання соціальних наслідків таких змін вони безсилі. Під час Арабської Весни соціальні мережі допомогли  у поваленні диктаторів, али сила такої громадянської журналістики виявилась неефективною у спробах врегулювати бурхливі наслідки — більшість націй опинилась у гірших умовах, ніж були до.

Social networks do a good job of creating an enabling environment for change and new trends, but they are powerless to regulate the social consequences of such changes.
technologyreview.com. Соцмережі добре справляються з задачею створення сприятливої атмосфери для змін та нових трендів, але проти регулювання соціальних наслідків таких змін вони безсилі.

Традиційні же журналісти, мають змогу охопити більший об’єм інформації та донести його у більш узагальненій, нейтральній формі  до більшої частини суспільства.

Державне фінансування мистецтва є передумовою для розвитку успішних комерційних мистецьких інституцій.

Між публічним фінансуванням культури та успішністю комерційних культурних заходів є незаперечний зв’язок. Лондонський район Вест-Енд на весь світ відомий своїми надзвичайно прибутковими театрами.

Тим не менш, більшість акторів і режисерів закінчили британські державні школи і отримали свої перші робочі місця і досвід роботи у установах з державним фінансуванням. Таким чином, існує міцний зв’язок між навчанням на мистецьких спеціальностях у школах і коледжах і успішністю комерційних установ, які наймають цих людей.

Творча освіта у початкових класах потрібна і саме це — найбільш дієвий спосіб розвинути креативність.

Поки більшість державних закладів освіти робить акцент на викладанні STEM-дисциплін (наука, технології, інжиніринг, математика), слід замислитись над викладанням мистецьких дисциплін у початковій та середній школі.

STEM, ART or STEAM?
STEM, ART чи STEAM?

Творчі дисципліни допоможуть учням дивитись на звичайні речі свіжим поглядом, незалежно мислити та розвивати свою креативність, маючи для цього чудову можливість у школі.

Британська система фінансування мистецтва якнайбільш демократична та прозора.

На відміну від американської моделі фінансування мистецтва, у якій мистецькі інституції отримують фінансове забезпечення  переважно від приватних та корпоративних установ або європейської моделі фінансування, де мистецтво розвивається переважно на публічні кошти, що обумовлено сильним почуттям політичної та соціальної відповідальності;
британська система фінансування використовує мудру комбінацію кількох способів.

Вона базується на:

а) публічному фондуванні,
б) касовому прибутку,
в) приватних та корпоративних пожертвах, та
г) альтернативному використанні ресурсів та можливостей самої організації.

Загалом ці численні варіанти фінансування забезпечують більшу гнучкість британським культурним інституціям, що дозволяє їм бути на плаву та не залежати від жодних політичних чи економічних умов.  Це дозволяє їм набагато легше пристосуватися до зміни політичних та / або економічних умов.

The British funding system uses a wise combination of several ways
Британська система фінансування використовує мудру комбінацію кількох способів

За останні 20 років у культурних та креативних інституцій дуже змінилося бачення щодо джерел для формування своїх активів, тож переставши сподіватися “милостині” інституції починають пропонувати свої послуги у сфері близькій до їхнього креативного вектору: це може бути кейтеринг, надання приміщень у оренду, інформаційні послуги та багато іншого, що автоматично збільшило кількість зайнятих та внесок культурних інституцій у британську економіку.

Що найважливіше, рушійною силою цієї зміни не була державна політика, це цілком органічне і природне перетворення.

“Довгі руки” та політика відновлюваності — ключові запоруки стабільності та успішності британської моделі фінанування культури. 

Політика “довгих рук” допомагає підтримувати здорову дистанцію між урядом з його фінансуванням та організаціями, які це фінансування отримують.

Хоча при цьому уряд може призначити особу, що розпоряджатиметься організацією, він зазвичай не втручається.  Іншими словами, уряд дає культурним інституціям гроші, але не намагається фанатично контролювати їх використання.

Британські культурні організації користуються оперативною незалежністю, мають власні статути діяльності та підзаконні акти. Коли уряд Греції вимагав від уряду Британії, що повернення Британським музеєм колекції старовинних скульптур, уряд цілком справедливо відповів, що музей є незалежною організацією, якій він не може нічого наказувати.

Мистецька рада, що є головним постачальником коштів для культурних організацій Великобританії раз на 3 роки приймає рішення про фінансування.

Цього року він скасував фінансування 200 мистецьким організаціям, які не проявляли активності, і замість цього надав фінансування 200 нових організацій.
Поновлюваність дає креативним індустріям життя.

В матеріалі використована інформація з вебсайту culturepartnership.eu

Читайте також  Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз
а ще Кароліна Квінтана з ООН про світові тренди креативної економіки

 

АННІС ЗАХАРОВА: ПРО РУХ СВІДОМОЇ МОДИ «SUSTAINABLE FASHION» В УКРАЇНІ ТА СВІТІ.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі.

Речей багато, а вдягнути нічого. Ця катастрофа сталась не тільки у вашій шафі. Вона набула глобального масштабу. І проросла у вигляді екологічних проблем планети, роблячи з неї шафу з купою мотлоху.
Від щоденного вибору до масового явища. Від невеличких компромісів з собою  до нехтування високими принципами, від потакання собі та марення модою – до величезних екологічних проблем.

Це інтерв’ю не було взято, щоб зупинити цунамі сліпої моди. Але віримо, що читач зможе зробити певні висновки і відтворити їх у повсякденному житті. А ще краще, розповісти про це своїм друзям. Як фундамент будинку будується з маленьких цеглин, так і великі зміни починаються з маленьких, але впевнених кроків.

Перший крок до свідомої моди «Sustainable Fashion» нам допоможе зробити дизайнер, стиліст, історик, лектор, колекціонер, суспільний діяч – Анніс Захарова.

З творчістю Анніс мені пощастило познайомитись набагато раніше і впевнена, що вона є дуже компетентною в питанні свідомої моди.

Анніс, привіт! Розкажіть про те як Ви вирішили створити власний бренд AZAVA?

Ольга, здравствуйте. Также приветствую всех читателей и благодарю за интерес к моей деятельности. Начну с того, что AZAVA – это не бренд. Это имя. Между данными понятиями имеется существенная разница. У этих двух слов разная суть и разный посыл. Тренд сегодняшнего дня – это успешность. Которую современный мир определяет прибылью, популярностью и многочисленным влиянием на сознание людей.
Для достижения этого человеку, конечно, необходимо создавать бренд и действовать всеми возможными инструментами бизнеса. Я же перед собой такой цели не ставлю. Поэтому имя AZAVA носит одежда, которая создается с одной единственной целью – сделать красивую мастерскую вещь навека, уникальную, гармоничную, горячо любимую теми, кто ее носит. А вдохновила меня на это дело любовь к одежде как к Вещи с большой буквы, как к предмету высокого искусства и средству выражения человеческой индивидуальности.

Я вовсе не пропагандирую утопическую мысль о том, что любая идея может приносить доход. Как и не говорю о том, что людям не нужно зарабатывать деньги. Просто необходимо четко разграничивать понятия хобби и бизнеса. Хобби от бизнеса отличается одним единственным пунктом. Но он кардинально меняет подход к организации дела и его ориентиры. Важно помнить, что главная цель бизнеса – прибыль.

И каждый приобретающий одежду у коммерчески ориентированных проектов должен понимать, что эти проекты в основной своей массе не интересуеются личностью человека и его потребностью – они сами создают нужные им образы и истории, диктуют собственные ценности и потребности. А потом профессионально внедряют их в сознание и подсознание людей для того, чтобы продавать свой товар, который эти искусственные ценности олицетворяет. Не весь бизнес такой. Но тот, которые имеет большой успех, который на слуху, продукт которого все хотят – на 99,9 % такой.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі. 27

Очень важно не идти на поводу у того, чем заполнено информационное пространство планеты. Если вам 1000 раз сказажут : «Купи это! Без этой вещи ты неполноценный, а с ней – входишь в круг особенных и избранных. Она принесет тебе удачу, уверенность и радость», – скорее всего вы в это поверите.

И побежите покупать. Потому что каждому человеку хочется испытывать эти состояния. Хочется состояться. А все мы на свою беду не очень любим глубоко копать в познании самого себя, в значении слов, в последствиях своих действий и очень внушаемы. Результат – человека сегодня уже и человеком не называют – он потребитель.
Единица, приносящая кому-то доход. Поэтому не спешите верить тому, что видите и слышите. Не спешите покупать вещи, читать блоггеров, идти на рекламируемые выставки, концерты испектакли, читать бестселлеры, не романтизируйте бренды… Сами по себе они не могут сделать человека ни счастливым, ни полноценным. Я не говорю, что нужно закрыться дома или садитьсяза швейную машинку и самостоятельно шить себе одежду. Хотя порой это было бы очень полезно. Можно начать с анализа.
И прежде чем совершить какие-либо действия, необходимо отыскать внутри себя то, во что лично вы верите, что лично для вас является смыслом жизни – и лишь затем приступать к покупкам, отдавая предпочтение производителям, которые имеют схожие с вами идеалы. А в свете сегодняшнего дня 95% всей предлагаемой одежды вообще нельзя покупать. Современный человек испытывает на себе «раздвоение личности». Как белка в колесе гонится за трендами, боится выпасть из времени, не знает себя, заглушает внутренний голос. Теряет индивидуальность мировосприятия, высокие нравственные принципы и эстетические ориентиры. Наши познания скудны, а суждения поверхностны.

Поэтому не стоит понятие «бренд» воспринимать как что-то важное. Бренд и тренд – это инструменты бизнеса, средства манипуляции людьми и один из факторов кризиса Человека. Мода создала шаблон внешнего вида, шаблон мышления, шаблон образа жизни и мировоззрения, шаблон профессии и потребительских привычек. Человек потерял внутренний стержень и стал формой, в которую можно залить любую идею. Разве это хорошо? Идеи ведь разные бывают… Не все они хороши.

Анніс, чим відрізняється «Sustainable fashion» від звичайної моди?

Здесь я хотела бы начать с разъяснения того, что такое «Sustainable fashion». Если перевести на русский язык это английское словосочетание – получаем русскоязычный аналог «устойчивая мода». Что такое «устойчивость»? Существует множество определений данного понятия, но все они сходятся в том, что устойчивость предполагает некое сохранение и усиление. Мода же является совокупностью привычек, ценностей и вкусов, принятых в определённой среде в определённое время. Она характеризуется кратковременностью и быстротой смены своих тенденций. Выходит, что объединять понятия «устойчивости» и «моды» для определения одного явления – это не совсем логично. Потому что слова противоречат друг другу. Устойчивой моды не бывает. Устойчивой бывает традиция. Мода же всегда динамична.

 

За последние сто лет индустрия моды нанесла большой и непоправимый вред человеческому обществу и экологии всей нашей планеты. Сегодня мы наблюдаем изменение принципов работы лидеров индустрии на более лояльные ( этичные, экологичные), так как работать по-старому они больше не могут: ни человеческий, ни планетарный ресурс больше этого не позволяют. Но факт перемен не предполагает исчезновение индустрии моды в целом. Она продолжает быть самой большой и влиятельной в мире сферой бизнеса, главная цель которой – получение прибыли от своей деятельности.

Таким образом, тенденции развития современного мира, глобальные экологические проблемы потепления и исчезновения пресной воды, загрязнения биосферы, вопросы здравоохранения и прав работников вызвали у индустрии потребность меняться ради того,чтобы выжить. Из этого следует появление моды на «устойчивость» как закономерность.

Сколько времени она будет в тренде? Я не знаю. Будет на слуху до тех пор, пока не появится что-то новое, соответствующее обстановке в мире. В этом суть моды – реагировать наизменения в обществе и предлагать новые идеи, формы и образы.

Вашу лінію одягу « AZAVA» можна назвати Sustainable Fashion?

Я отношу свою деятельность к понятию «устойчивости», потому что строю ее на принципе индивидуализма и сохранения традиции высокого шитья, ремесел различных культур мира, стилизации вневременной классики. Вместе с этим работа выполняется с заботой об окружающем мире и людях, задействованных в деле. Этот подход рожден моим мировоззрением, реализовывается более 10 лет. Сегодня слова «устойчивая мода» могут использоваться и как обозначение движения за преобразования модной индустрии и как новое трендовое направление, позволяющее привлечь интерес общественности к тем, кто их произносит и себя ими маркирует. Повторюсь, что «мода» и «устойчивость» – это разные понятия. Мода – это индустрия. Индустрия – бизнес. Бизнесу нужна прибыль – это его цель, которую он достигает любым возможным для него способом. Эксплуатирует все, чем может достичь желаемого – и низменное и благородное.

В чому полягає вагомість такого руху?

Видите ли, это движение – продукт 21-го века. Ни в мудром античном мире, ни в утонченном 19 веке не существовало такого понятия. Оно – порождение жизнедеятельности нашего времени. Из чего напрашивается вывод, что с нами что-то не так. Что-то не так с нашими ценностями, способами профессиональной реализации, представлениями о самом себе,окружающих людях и жизни. Не в том направлении мы движемся, раз не можем сберечь того, что веками хранили и приумножали наши предки. Мы потеряли культуру: креативная индустрия и культура – это не одно и то же. Теряем свою планету, уничтожаем ее природу. Теряем себя и друг друга… Вот что является причиной нашего сегодняшнего разговора. Любые движение за «устойчивость» дают возможность увидеть эту проблему, осмыслить ее, кардинально изменить нечто основополагающее в самом себе, противостоять разрушениям и остановить нашу деградацию.

Які зміни може викликати поява руху Sustainable Fashion у світі?

Как я уже говорила, сегодня индустрия моды действительно меняется в направлении устойчивого развития. Это вызвано необходимостью. Но она по своей сути и по своей форме остается той же. Индустрией, порождающей массовую культуру. В которой нет ничего устойчивого. Я лично возлагаю надежды на то, что движение Sustainable Fashion обратит внимание людей на их ответственность перед собой, друг другом и планетой. Часто мы впадаем в отчаяние из-затого, что видим весь происходящий в мире мрак и понимаем, что глобально не можем ничего изменить. Глобально, одним ходом конечно не можем. Но! «Даже самый длинный путь начинается с первого маленького шага» – так гласит китайская мудрость.Мне нравится слоган украинского экоустойчивого проекта «Soon Store». Он звучит примерно так :
« Ты выбираешь реальность тем, что ты носишь».
И это правда. От каждой нашей покупки, от нашего обращения с вещами, от отношения к людям и жизни зависит мировая обстановка. По отдельности люди – не сила, но от суммы одинаковых частных действий зависит глобальная картина. Поэтому бизнес, поп-культура всеми силами стремятся завладеть умами людей – чтобы каждый локально на своем месте мыслил и поступал одинаково с другими, чтобы в сумме результат получался общим и таким, как нужно. А к чему приводит этот результат – об этом шла речь в предыдущем вопросе.

Де і коли уперше з’явився Sustainable Fashion ?

По сути, до середины 19-го века – до мировой промышленной революции – вся одежда была sustainable fashion. Ситуация изменилась с появлением готового платья, которое можно было купить в магазине. 150 лет это явление развивалось и в наши дни вылилось в кризис модной индустрии.В чем , собственно, этот кризис заключается? Будучи бизнесом, индустрия моды существует ради получения дохода. Новые мощности и изобретения позволили человеку осуществить свою давнюю мечту о получении сверхприбылей при минимальных затратах. Но это произошло исключительно за счет удешевления себестоимости изделий. Себестоимость уменьшается: стандартизацией вещей, упрощением их внешнего вида, снижением качества, увеличением тиража, удешевлением затрат на рабочую силу и сырья. Все это имеет свои глобальные последствия. Тем не менее, было реализовано, и реализовывается сегодня.

Но общественность всколыхнулась после того, когда в 2012 году произошла трагедия на одном из потогонных пошивочных цехов в Бангладеш. Можно сказать, что данное событие стало стартом движения за устойчивое развитие модной индустрии. Вы можете посмотреть документальный фильм «The true of coast» – он как раз об этом.

Як багато представників Sustainable Fashion у нас в Україні?

В Украине существует большое количество «устойчивых» самобытных проектов. И этопрекрасно! Более того, скажу, что многие из них – уважаемые всей мировой общественностью активистов Sustainable Fashion. А есть такие, которые являются образцовыми. У нас есть связь с Берлином, Будапештом, Таллином, Нью-Йорком, Чикаго и другими центрами мировой активности. По сути, все, строящие свою работу на принципах экоустойчивости, и являются теми, кто занимается развитием этого движения в Украине.

Первые проекты появились когда такого понятия как «Sustainable Fashion» вовсе не существовало. Тогда они не выделялись в какое-то особенное направление. Задум просто имел свою концепцию, где публично говорили о тревожащих явлениях и своей деятельностью предлагали альтернативный путь.

Не всегда наличие организации свидетельствует об успехе дела. Организация может наделать много шума, но не дать хорошего плода.

А что в нашем случае является плодом? Это когда молодые дизайнеры, студенты твердо решают строить свою работу только на принципах экоустойчивости и делают это. Когда люди, задумываясь о покупке, сперва изучают бренд, определяют его sustainability. И покупают лишь то, что соответствует этой норме.

Желательно – местного производителя. Когда СМИ перестают размещать на своих страницах информацию о «быстрой моде»,отдавая предпочтение локальным устойчивым проектам. А предприниматели заполняют ассортимент своих магазинов sustainable fashion брендами. Опять-таки, местными. Когда вещи всеми нами тщательно выбираются, ценятся, носятся долго, чинятся, перешиваются, донашиваются… Когда реально происходят изменения. Красиво поговорить можно о многом. Одни слова ничего не меняют. И в нашем разговоре будет смысл только в том случае, если хотя бы один читатель этой беседы пересмотрит свои привычки и мировоззрение, глубоко изучит вопрос движения Sustainable Fashion, определит для себя круг вещей, которые он точно не будет покупать и действительно отныне будет приобретать другую одежду. И не для того, чтобы с ее помощью нечто из себя представлять и что-то ею компенсировать.

А для того, чтобы она защищала тело от механических повреждений, климатических факторов, исполняла нравственные и социальные функции. Говорила об исторической и культурной принадлежности человека. Удовлетворяла эстетически, соответствовала личному вкусу, стилю и потребностям.

Анніс, чи можете спрогнозувати переспективи розвитку « Sustainable Fashion» в індустрії моди?

Я ранее уже говорила, что сегодня мировая модная индустрия держит курс на«устойчивость». Основное направление этого перехода – экология. В рамках ООН подписываются соглашения, Дома Мод один за другим делают официальные заявления о своем новом Sustainable Fashion курсе.

Это не значит, что вся индустрия перестраивается. Речь идет только о сегменте luxury (товары роскоши). Владельцы бизнеса «быстрой моды» – а это практически все массмаркеты-бренды – на это не идут и не пойдут. Такой переход гарантирует им разорение, так как противоречит принципам работы и тем способам, с помощью которых они получают свой доход. Тем не менее, среди них есть такие, которые вводят в свои компании отдельные экоустойчивые элементы и запускают линейки вещей Sustainable Fashion. Такая одежда – неосновной источник дохода для них. Скорее, это дань моде и тенденциям развития общества.Такой себе откуп от пристальной слежки за компанией со стороны активистов Sustainable Fashion. Есть компании, которые изначально строили свою деятельность на принципах экоустойчивости. Они обязательно делали капиталовложения из многих нулей, позволяющие создать в ходе работы большой оборот средств. Такие компании являются образцами бизнеса модной индустрии с направленностью в sustainability. Они успешны и служат вдохновением для тех, кто хочет организовать дело в сфере моды, но выстроить его без вреда для планеты и еежителей. Сегмент luxury представлен огромными концернами – законодателями моды. Они владеют всеми необходимыми ресурсами и технологиями для создания любого продукта и глобального спроса на свой товар. Как со стороны прямых покупателей, так и со стороны международной сети производителей-подражателей. Небольшие локальные бренды этого не имеют. Поэтому сегодня деятельность таких проектов под угрозой исчезновения и скорее напоминает «дело для души», чем основной способ заработка денег.

Sustainable Fashion локальным проектам еще сложнее. Они не могут конкурировать со своим продуктом в мире, где ключевым аргументом к покупке является трендовость, низкая стоимость товара или его статусность. Создание хорошего, красивого, качественного, устойчивого – это процесс очень трудоемкий, энергоемкий и затратный по времени. Поэтому полученное в такой способ изделие стоит в разы дороже, чем предлагаемый массовым рынком аналог. Цена может достигать уровня стоимости luxury. Но вещь к данной категории не относится. Из чего следует,что те, кому вещь нравится – не готовы за нее столько платить. А те, кто привык тратить наодежду подобные суммы – не будут этого делать, так как строго следуют обычаю покупать иносить определенные бренды, принятые в их кругу. Таким образом локальная экоустойчивая одежда оказывается между мирами, так как покупательский рынок Sustainable Fashion несформирован ни в Украине, ни в мире. Сознание людей массово не перестроено на новый лад.

Який прогноз можна зробити для України в цьому питанні?

Если же навести фокус на Украину, то мы увидим, что ее Sustainable Fashion направление здесь представлено именно маленькими местными дизайнерами и марками. Которые, к тому же, стараются продавать свои изделия заграницей.

Не из-за принципа какого-то, а по причине отсутствия спроса у местного населения. В Европе и Америке их одежда реализуется в первую очередь не потому что она экоустойчивая. А потому что интересная, необычная, качественная и доступная, так как жители стран этого региона имеют более высокий уровень дохода и меньшезависят от статусности вещей.

Поэтому перспективы развития Sustainable Fashion в Украине зависят в первую очередь оттого, поднимется ли уровень платежеспособности наших соотечественников и будут ли они в своих покупках отдавать предпочтение местному экоустойчивому производителю.

Як вважаєте, скільки потрібно одягу щасливій людині?)

То, сколько человеку нужно одежды – на столько же индивидуально , как и вопрос ее стиля. Все зависит от потребностей людей, образа жизни, профессии, региона проживания. Нам, северянам, меньше повезло в этом смысле, если сравнивать себя с жителями юга. У них всегда лето! Красота. Нам же необходимо иметь в своём распоряжении одежду на все сезоны года : от -15 до + 35 градусов. В целом, большое количество вещей затрудняет выбор.

Те, кто стоят у раскрытого шкафа и сокрушается о том, что им нечего надеть – в основном это люди, у которых шкаф изобилует вещами. Куда проще живётся тем, кто имеет в распоряжении их ограниченное количество. Например, несколько брюк, юбок, платьев, рубашек и футболок, пару костюмов,свитеров.

Это полноценный универсальный гардероб на все случаи жизни. При этом вещи обязательно должны быть подобраны таким образом, который позволит умело сочетать их другс другом и всегда выглядеть по-новому благодаря фантазии и удачным комбинациям.Есть люди, которые довольствуются совсем малым. Для них даже такой скромный гардероб светского человека – явление совершенно лишнее. Часто количество одежды растёт из-за того, что ее покупкой человек пытается сгладить стресс. Это сродни ситуации : « Я много ем, когда нервничаю. Ем и толстею». Шоппинг – это невыход. Часто человек не может найти именно такую вещь, которая ему нужна. И заменяет ее множеством других, которые содержат в себе похожие на неё детали : в чем-то цвет нравится, в чем-то вырез, в чем-то длина, в чем-то рукав… В итоге одежды много, но той самой, любимой,в которой готов ходить и днём и ночью – такой нету. Таким образом вещи в шкафу просто висят, никто их не носит, пылью припадают, дышать мешают. В таких ситуациях я готова прийти напомощь.

Потому что моя одежда AZAVA создаётся по индивидуальному заказу людей,учитывая все их особенности и пожелания. В человеческой жизни очень много лишнего: покупок, действий, желаний, чувств,мыслей…Все это забирает наши силы, время, таланты… Отдаляет нас от близких людей . Потому что отношения требуют самых больших вложений души. В сложные для себя периоды все люди сходятся в том, что ценность жизни заключается в « простых радостях» : увидеть весной первый ключ птиц, зачерпнуть ладонью холодной и сладкой родниковой воды, среди серого,затянутого тучами неба заметить маленький пробивающийся луч солнечного света, вдохнуть нежно и осторожно аромат сирени, летом попасть под тёплый дождь, посмотреть в глаза любимому человеку… Видите, настоящие радости никак не связаны с деньгами, местом в социуме и профессиональной реализацией. В нашей жизни все должно находиться строго насвоих местах. И если мы говорим о покупках и количестве вещей – их должно быть ровно столько, сколько вам нужно. Но нужно именно для тихой, радостной жизни. Чтобы душа не разрывалась на части, а была в умиротворении. Красивое слово – умиротворение. Кому интересно , может поразмышлять о его значении. Оно связано с покоем, но обозначает другое…Содержит в себе подсказку роли человека в мире, и его места в нем. Вообще, умиротворение – это нормальное, естественное состояние для человека. Только мы об этом забыли. Позволили себя убедить в обратном.

Если представить, что люди прекратили тратить себя на лишнее – сколько же сил, времени и вакантных денег у нас в одночасье появится.

Ведь их не обязательно на себя тратить.Вокруг очень много людей, которые нуждаются во внимании и материальной помощи. Быть нужным человеком – легко. Необходимо отказаться от лишнего – и это даст ресурс для помощидругим.

Давайте вместе подумаем об этом.

Еще раз благодарю Вас за беседу и буду рада ответить на все возникшие у ваших читателейвопросы. Ко мне можно обращаться напрямую через страницу в Facebook.

Сайт моего проекта – azava.org.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі. 28

Читайте статтю про те, як українські дизайнери використовують віртуальну реальність для промоції своєї продукції в Україні та за кордоном.

А також Мистецтво, що твориться зараз

Мурали новітній вандалізм чи ні

Мурали: ознака креативного міста чи новітній прояв вандалізму?

Мурали — самобутнє мистецьке явище, що дійшло до нас з античних часів, а його виникнення пов’язують з наскельним стінописом. Такі малюнки традиційно виконуються безпосередньо на поверхні стіни або ж на штукатурці, як правило оперують зі значними площами. Витвори мистецтва такого жанру виглядають монументально та велично, звідси і назва його різновиду — монументально-декоративний.

“Почуття міри в мистецтві – все”
Анатоль Франс

Мурали: ознака креативного міста чи новітній прояв вандалізму? 29
Створення Муралу Герою Радянського Союзу Петру Набойченко

Значного поширення стіновий монументальний живопис набув у оздобленні сакральних споруд, чим довгий час закріпив за собою “церковний “характер, відродившись у інших проявах набагато пізніше, як от при оздобленні інтер’єрів палаців, де використовувалась вже інші теми та сюжети. Пізніше, коли було усвідомлено універсальність муралів, сфера їхнього вжитку значно розширилась, що дозволило в радянські часи використовувати їх з метою пропаганди.

Фрески центрального куполу Софії Київської, м.Київ

Паралельна гілка розвитку муралів прямує з народного мистецтва. Що характерно, тут стіни розписувалися не тільки зсередини, але і ззовні. Стіни прикрашали простим геометричним орнаментом, іноді рослинним або тваринним без вдавання до продуманих сюжетів та зображень людей.

Ще одна версія походження монументального живопису у його сучасному вигляді — Мексика 20 століття. Ця гіпотеза навіть логічніша, бо історичний бекграунд у цьому плані у нас з Мексикою подібний — розквітом культури муралізму відзначилися революційні та реформаторські зрушення у суспільстві. У нас же сплеск масового поширення муралів  припав на Революцію гідності – одну з найвизначніших подій початку 21 сторіччя в історії України.

Київ. Мурал. Андріївський спуск

Щоправда не завжди мурали супроводжують бурхливі періоди історії людства, у період стагнації та закріплення позицій їм відведене особливе місце. У другій половині 20 століття надзвичайно популярним стало радянське монументально-декоративне мистецтво, воно ж — близький родич сучасного “муралізму”. Однак у цьому випадку малюнки на всю стіну не мали на меті піднесення культури у суспільстві, прикрашання міського середовища, тощо.

Cпочатку спадає на думку радянські мурали та мозаїчні панно, що дійшли до наших часів продумані до найдрібніших деталей, якісно зроблені та дійсно мають неабиякі декоративні якості, хоча це не першочергова мета, яку вони переслідували. Будучи частиною мистецької течії так званого соціалістичного реалізму, вони можуть бути розцінені як елемент політичної пропаганди.

Радянський монументальний живопис у м. Вологда
Радянський монументальний живопис у м. Вологда

Це ні в якому разі не знецінює визначних зразків жанру, але ставить під сумнів трактування такого мистецтва як способу самовираження та політично незаангажованої творчої експресії.

Радянські мозаїки у кінотеатрі “Киів”
Радянські мозаїки у кінотеатрі “Киів”, wired.com

До подібної функції мурали вдаються і зараз: навіть якщо це і не напряму донесені через зображення політичні чи суспільні сюжети-персонажі, опосередковано вони все одно впливають.

Прикладом може бути жваве обговорення нових муралів у пресі:
“За нового мера місто стало значно красивішим та яскравішим — стільки нових малюнків з’явилось, навіть у нашому віддаленому мікрорайоні, це доводить, що міський муніципалітет дійсно турбується про середовище, у якому ростуть наші діти, навіть туристи приїжджають подивитися на наші мурали!”.

Кому ж ще, як не туристам та гостям міста, насолоджуватися мистецтвом у такому вияві, коли у місцевих жителів є незадоволені потреби, пов’язані з комфортним існуванням у міському просторі, і це далеко не завжди є потреби естетичні. Замовником муралів часто виступає міська влада чи органи місцевого самоврядування, виходить, що такі позитивні зміни у місті (ще б пак! Це спрацьовує вау-ефект) напряму асоціюються з міською владою, роблячи їй уявний “плюсик у карму”. Хоча вода в крані досі холодна.

Для рядового жителя міста спрацьовує дуже простий логічний зв’язок, заснований на ієрархії потреб: якщо мистецтво розвивається такими темпами, певно ж базові потреби вже задоволені і це не підлягає оскарженню.

невдалий приклад, але тільки не це((((

Попри свої колосальні розміри, мурали радше є крихітною скалкою у власному оці, яку ми відмовляємось бачити, ніж колодою у чужому, яку ми зазвичай бачимо здалеку — муралами, пам’ятниками та іншим благоустроєм так зручно прикривати інші, глобальні проблеми. Тож чи вважати за таких умов мурали мистецтвом? І так, і ні.

Щоб уникнути неточностей у тлумаченні понять слід раз і назавжди провести межу між муралами та стріт-артом.

Стріт-арт виявляє наявні проблеми у суспільстві, мурали — маскують, хоча останнім часом поширюється тенденція муралів гострої соціальної тематики.

Стріт-арт — виключно некомерційне мистецтво, характерною рисою якого є вільна творча експресія та його “напівзаконна” природа. Не дивно, що з таким самовираженням активно борються представники муніципалітету та власники “полотен” на яких був створений такий живопис (зазвичай це фасади будівель, огорожі, МАФи, паркани), вважаючи вуличне мистецтво чистої води актом вандалізму.

@arsek_erase
@arsek_erase

На цьому фоні виникає дилема: вандалізм задіяний по відношенню до стріт-арту це тоді що? З цим питанням ми розбиралися у одному з минулих матеріалів.

До категорії стріт-арту можна віднести і графіті, які не завжди мають естетичний вигляд і художню цінність, проте як ніщо інше відображають настрої у суспільстві тому що не підпорядковуються цензурі. Крім цього незалежне вуличне мистецтво є більш чутливим до контексту середовища, у якому воно з’являється, граючи з характером оточення, окремими деталями. Справжнім майстром контексту є Гамлет, своїми роботами він надає закинутим околицям географії та руїнам нове життя і при цьому не руйнує візуальним шумом їх тихий спокій, інтегруючись у міський простір дуже тактовно та делікатно.

Роботи гамлета у Харкові
Роботи Гамлета у Харкові moniacs.kh.ua

Роботи Гамлета
Роботи Гамлета

Мурали ж найчастіше є саме комерційним мистецтвом, тому не можна стверджувати, що вони транслюють цінності суспільства, правильніше буде сказати, що це трансляція державного замовлення на мистецтво, побудована виключно на їхніх власних уявленнях про прекрасне. Детально розкриває цю теорію у своєму дослідженні Mistosite.

Як приклад у одному з розділів вони наводять мурал, що зображує Петра Набойченка на багатоповерховому житловому будинку в центрі Харкова. Від себе додамо, що малюнок був створений у 2013 році, тобто ще до прийняття Закону про декомунізацію і досі до нього не було застосовано жодних мір.

Враховуючи контекст середовища (це ледве не єдина “сталінка” цій частині міста, все інше представлено дореволюційними прибутковими будинками, міськими садибами) маємо конфлікт міських символічних просторів.

Звісно, уславлювати у мистецтві захисників держави річ непогана, проте чи доцільно робити це з таким пафосом?

Білорусь. Жодіно. Мурал.
Білорусь. Жодіно. Мурал.

Окрім муніципалітетів замовниками муралів можуть виступати інші значні гравці урбаністичної сцени, як от керівництво крупних підприємств, що мають вплив у місті або ж світові бренди з метою реклами.

Однак інколи все вуличне мистецтво узагальнено називають стріт-артом не розрізняючи відтінки сенсу між складовими.

Некомерційне вуличне мистецтво через призму вандалізму розглянули, а як бути з комерційним?

Себто з муралами від всесвітньо відомих художників, які замовляють державні органи?

Слизьке питання, та якщо говорити про загальні закономірності — так. Особливість вуличного мистецтва полягає у взаємодії з навколишнім середовищем і крім критерію “естетичність” у гру вступає “доречність”. Таким чином об’єктивно художньо та змістовно цінний як окремий виставковий зразок малюнок може опинитись недоречним у конкретному місці і програвши битву з контекстом отримати негативну реакцію.

Подібна ситуація сталася з муралом на станції метро “Осокорки” у Києві.

Мурал на осокорках
Фото: Сергій Марченко

Не на руку йому зіграло ще й те, що це кооперація багатьох митців, що працюють у різних стилях і їхні роботи, тематично і колористично дуже різні, поєднані у хаотичному порядку — це створює у мінімалістичному інтер’єрі станції, яка сама по собі була завершеним втіленням задуму архітекторів, недоречний візуальний та інформаційний шум.

Іронічно вийшло, враховуючи що замовником шуму було державне підприємство “Центр захисту інформаційного простору України”. Підприємство, підпорядковане Міністерству інформаційної політики, уклало договір з ФОП Денисом Смачелюком 17 вересня. Мурал визначено, як соціальну рекламу на тему «зміцнення національної єдності».

Робота наштовхнулась на хвилі критики з усіх боків і сухим з води не вийшов ніхто. Отже навіть роботи художників зі світовим ім’ям можуть бути цілком недоречними, потрапивши в несприятливе середовище, що викривляє їх сприйняття і при цьому саме значно втрачає у естетиці.

Читайте також Я пам’ятник собі поставив незотлінний (с)
а також Почути Стіни

Почути стіни

Почути Стіни

Ви любите слухати історії?

Спробуйте колись зауважити те, як їх розповідають. Хвилююче чи стримано. Пришвидшено чи сповільнено. Радісно чи сумно.
Які емоції виражають?

По-різному. Залежить від історії. І від того, хто її розповідав. Чи що. Чи то людина, чи чийсь лист, чи малюнок, чи розмальовані стіни…

Стріт-арт. Муралізм. Графіті. Хто як назве. Та майже кожен зрозуміє, про що мова піде.
Тарас і Андрій поділилися своїми історіями. Історіями розмальованих міст.

View this post on Instagram

A post shared by Andrew Savchyshyn (@stone.1257) on

Що таке стріт-арт?

З англійською так і перекладається – вуличне мистецтво. Але тут піде мова саме про графіті. Вуличних музикантів і брейк-дансерів залишимо для наступних розмов.
Андрій (Стоун) розповідає, що на його думку, графіті поділилося на два сегменти: комерційний і андерграудний ( наближений до вандалізму ). Обидва з них бурно розвиваються.

З чого все починалося?

Почути Стіни 30
Тарас (Арм):
Починалося? Ви впевнені, що готові слухати все моє життя з 2001? (сміється).
Побачив журнал із українським графіті ще в школі. Почав перемальовувати те, що там бачив і з часом спробував малювати власні літери. Мені сподобалося, і наступним етапом був малюнок на стіні. Купив кілька балонів дешевої автомобільної фарби і пішов пробувати на закинутому заводі, що то таке. Так поступово знайомився із графіті-культурою. Схожий шлях проходили майже усі графіті-райтери.

В яких містах вважаєш найцікавішим муральний рух?

Андрій: В Києві муральний рух вважаю найцікавішим, тому що там працює багато команд. І муралінг там набуває більше комерційного характеру, що, власне надихає художників працювати. У Львові ще не так адаптувалися комерційні мурали.

Пригадую, як у кінці 2018 року ми скооперувалися декількома містами й зробили арт-проект для «Моршинської». Українські міста ( Київ, Одеса, Харків, Дніпро, Львів ) були представлені трьома муралами на етикетках пляшки. Серед львівських муралів на проект потрапили мій і Тараса.
Почути Стіни 31

Чому графіті?

Тарас: Для мене графіті відразу стало захопленням, моїм хобі. Чим далі я ним цікавився, тим далі мене затягувало. Постійно відкривалися нові двері і можливості. Спершу це місцева графіті-сцена, потім у масштабі країни і далі вже світовий контекст.

Кожен етап обростав новими знайомствами і історіями. Було неймовірне відчуття, коли чужі люди, з якими ти тільки-но познайомився, мають щось спільне із тобою і цього достатньо, щоб ми створити паралельний світ із власними правилами. Було відчуття, що я вливаюсь у досить вузьку закриту спільноту.
Це був такий собі чудосвіт, де графіті має роль і тла, і клею, які з`єднують класних людей. Згодом захоплення переросло в основну діяльність і я радий, що маю можливість займатися творчістю.

Тусовка з Алярм
Тусовка з Алярм

Як потрапити в вуличне мистецтво?

Тарас:
У графіті заходять не через навчальні заклади із готовим пакетом однакових знань. Банально достатньо купити балончик і не треба нікого знати чи щось розуміти.
В корені мого бажання було залишити суспільству послання: «Я тут був», «Я існую».
Почути Стіни 32
Які світові артисти муралів тебе надихають? Звідки береш натхнення?

Тарас:
У мене немає чіткої ієрархії поміж надихачів, і не певен, чи вона має бути. Стріт-арт – явище доволі свіже, і ще треба щонайменше 200 років, аби виокремити в ньому античність, класику, модерн та інші притаманні мистецтву класифікації.
Щодо натхнення, то думаю, що все починалося з підліткових років, коли було бажання себе проявити. Та й взагалі, підлітковий період, це час становлення власного я і природно, що графіті виглядає дуже привабливим інструментом заявити про себе. В той час, коли все навколо старається тебе підпорядкувати у систему (школа, батьки і тд), особистість шукає вікно, де пахне свобода. Для мене тою свободою стало графіті.
Почути Стіни 33

Що скажеш про український стріт-арт?

Тарас і Андрій:
В двох словах, українська вулична мистецька сцена – на стадії становлення. Народилася вона дуже недавно, тому робити висновки ще зарано. Те, що є талановиті художники, – це факт. Вони працюють в тих умовах, які мають. Кожен випадок – унікальний. Згодом вималюються тенденції.
Почути Стіни 34Чи є мурал, із яким пов’язана особлива історія?

Тарас: Кожен малюнок має цікаву історію. Можу виділити одну, що сталася на вул. Кульпарківській. Я побачив риштування на якому утеплювали будинок – зв`язався із мешканцями і отримав дозвіл зробити свій малюнок. Отак просто, але так класно!
Почути Стіни 35
Образ птаха – мій місток із глядачем

Андрій:
У рамках фестивалю «Lviv WallKing» ми малювали на будинках старі іграшки, які були «забуті» як біля дитячих майданчиків, так і в нашій цивілізації. Дзиґою чи-то райдужною пружиною вже мало хто бавиться, проте вони залишилися приємних спогадах дитинства.Почути Стіни 36

Чи не псують, на твою думку, мурали архітектурну спадщину?

Тарас: (сміється)
Ні, тому, що на ній ніхто не малює. По закону заборонено малювати на пам`ятках архітектури.

Андрій:
Мурали – дуже нав’язливе мистецтво, його не можливо не побачити. Воно має бути в компромісі зі суспільством, із культурою. Ось чому нам треба узгоджувати за дозвіл малювання із міською радою і мешканцями будинку.

Які проблеми бачиш зараз у стріт-арті?

Тарас і Андрій:
Можна сказати, що кошти, що є природнім для явища, яке недавно з’явилося і шукає свого місця в мистецькій ніші України. Кілька років тому була одна ситуація, зараз – інша. Не може такого бути, щоб і фінансова підтримка, і суспільне визнання з`явилося в один момент, і без причин. Процес відбувається природньо, хоча здається, що деколи або недостатньо, або з перегинами. Не можу сказати, що щось кардинально заважає вуличному мистецтву розвиватися. Звичайно, було б краще фінансування мистецького сектору – був би швидший розвиток. На жаль, багатьом художникам доводиться обирати між заробітком і захопленням. На голому ентузіазмі, без підтримки, важко побудувати багато.
Почути Стіни 37

Скільки може коштувати один мурал?

Тарас і Андрій:
Неможливо вивести універсальну ціну. Виконання муралу це кільканадцять моментів із власними вартостями. Різні стіни вимагають різного висотного обладанння – риштування, вишки (великі, малі), будівельні платформи. Так само фарба різна під різних художників (більше аерозолів чи фасадного акорилу). Також від ескізу залежить кількість відтінків і відповідно ціна на них (пігменти кольорів мають різниці в ціні і кілька раз). І ще різні нюанси. Грубо кажучи, мурал може коштувати від кількох десятків тисяч гривень до кількох сотень.
Почути Стіни 38
Є плани щодо майбутніх муралів?

Тарас:
Особливо не планую творчість. Якщо є бажання творити – творю. Це і є свобода вибору, до якої я прагнув. Вже давно виношую ідею запросити друзів і створити малюнок на електричці. Надіюся, цього року дійдуть руки і вийде домовитися з керівництвом УкрЗалізниці. Усьому свій час.

Наступного разу, коли ви побачите мурали чи то на львівському Замарстинові, чи то в київському підземеллі, то спробуйте зупинитися і почути.

Окрім розмов перехожих і струн гітар вуличних музик, почуйте інше мистецтво.

Почуйте розмальовані стіни.

Я пам'ятник собі поставив незотлінний (с)

Я пам’ятник собі поставив незотлінний (с)

Зараз спостерігається тенденція перетворення урбанізму на популістське явище –  цьому можна і треба запобігти. Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей, а вже потім бути інструментом впливу чи “прикрашанням”.

Photo: CANaction
Photo: CANaction

Сучасний урбанізм творить обличчя міста і розкриває його різнобічний потенціал, в т.ч  креативний і це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговій Гурченко і позиціонувати увічнення пам’яті невеликої групи людей у матеріалі як внесок у розвиток культури.

У широкому сенсі під урбанізмом зараз розуміють діяльність, що спрямована на впровадження та підтримання сталого розвитку населених пунктів (зараз термін застосовується переважно до великих міст). Він поступово набуває масштабів суспільного руху, нової ідеології. Однак ця течія має безліч облич: це як і масштабні перетворення інфраструктури, так і клумби з автомобільних шин біля під’їзду, та навіть бабусині квіти в вазонах, що підвішені на незаскленому балконі влітку! Все це хоч і різного рівня, але явища, які формують середовище навколо нас, а отже , кажучи більш конкретно, це урбаністичні процеси.

Aerial Photo of Buildings and Roads
Illustrative photo: Aleksejs Bergmanis

За масштабами поширення та соціальною значущістю  урбаністичні явища можна поділити на локальний та глобальний рівні, іншими словами мікро- та макро- рівні.

До локальних можна віднести DIY-благоустрої подвір’їв та малі архітектурні форми, мурали, вуличні меблі, благоустрій парків, велодоріжки і подібне. Глобальні урбаністичні явища охоплюють місто у цілому, це проекти, що стосуються розробки стратегій розвитку міст та приєднання нових територій, розвитку транспорту, соціальної інфраструктури, забудова і її регулювання.

Загалом будь-який аспект життя міста можна розглянути через цю призму: Uber, E-Ticket, нова парковка чи сквер у мікрорайоні – все це про урбаністику.

Як і будь-де у світі, в Україні люди все частіше обирають життя в містах, співвідношення міського населення до сільського стрімко змінюється не на користь останнього таким чином можна зробити висновок, що обласні центри набагато привабливіші для мешканців області, ніж інші населені пункти у ній. На це є ряд причин і комфортне,  безпечне життя тут посідає далеко не останнє місце. Якщо хочемо бути на одній хвилі з більш розвиненими країнами, маємо зробити наші міста комфортними для життя, інклюзивними, а також цікавими для туристів. Сприйняття міста складається не тільки з вивчення його історії в музеях, розглядання архітектури та відвідування закладів — його унікальний образ складається з дрібничок і саме вони найбільше запам’ятовуються, їх фотографують, про тих розповідають друзям. Не кажіть, що не маєте фото подібних фото, цього не може бути 🙂

Проте, як тільки мова заходить про лавки та велодоріжки, будьте готові читати між рядків. Асфальтування внутрішньоквартальних доріг та тротуарів, численні однакові дитячі майданчики, махінації з зеленими насадженнями, тощо. Така “благодійність” від сильних світу цього — дієвий інструмент впливу на суспільну думку.

Чому так? Бо модні зараз “урбаністичні штучки” добре сприймаються, мають безліч матеріальних форм вияву і прекрасно масштабуються кількісно, а отже, для передвиборчих обіцянок годі й шукати кращого засобу для імітації бурхливої діяльності на абстрактне “благо міста і всіх містян”.

Одеса. Політична технологія та кандидат Дарт Вейдер заасфальтував двір
photocredit: news.pn

Коли ставки робляться не на затребуваність та якість втілення  проектів розвитку міста, а на їхню кількість та помпезність, наслідки не можуть тішити. Влучно ілюструє це явище повальна реконструкція парків Києва, на які з бюджету міста виділяються значні кошти, які швидко  освоюються, проте не все те золото, що блищить: маємо оновлені парки, проект реконструкції яких не враховує деякі з важливих аспектів життя містян. Про нюанси такої реконструкції на прикладі велоінфраструктури парку на Троєщині розповідає у своєму матеріалі Хмарочос.

Ще один доволі поширений back in the U.S.S.R. прояв урбанізму це культ пам’ятників та класичної скульптури взагалі. Суспільство розвивається і тренд на такі трактовані буквально спроби увічнити пам’ять видатних осіб вже давно минув.

Увічнювати політичних діячів у культурі та мистецтві — популярний прийом часів соціалістичної пропаганди. Правляча еліта мала собі на думці, що розуміє потреби народу і створювала для них публічні простори на свій розсуд та смак.  Майже усі більш-менш крупні міста сучасної України мали свої копії Леніна & Co, від яких в ході кампанії по декомунізації довелось позбавитись.

Пам'ятник продавчині. Харків. Україна. 2018
Пам’ятник продавчині. Харків. Україна. 2018

Сучасний урбанізм творить обличчя міст і розкриває їхній креативний потенціал, звісно ж це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговому письменнику, політику чи науковцю і позиціонувати увічнення пам’яті визначного діяча у матеріалі як внесок у розвиток культури.

Сьогодні урбаністика — потужний інструмент впливу і маркер змін у  суспільстві. Якщо з першим аспектом все вже роз’яснено, то на другому слід зосередитись детальніше, щоб зрозуміти, яким чином необдумані рішення у благоустрої міста призводять до виключення(ексклюзії) деяких груп населення.

Як це відбувається?

Розглянемо ситуацію на прикладі публічних просторів. Харків, як і інші великі міста України, є мультикультурним. Ця характеристика — не загальний епітет для туристичних реcурсів, це підвищена відповідальність за саморепрезентацію міста — його публічні простори мають задовольняти потреби населення та бути доступними та зрозумілими для якомога більшої кількості містян. Звісно ж це накладає відбиток на вигляд міста. Це не означає, що при проектуванні чи реконструкції публічних просторів треба створювати хаос та нагнітати змагання за першість у відтворенні елементів конкретної культури.

Одвічний конфлікт історичних пам’ятей у будь-якому мультикультурному місті з історією тільки ускладнить ситуацію.
Масове встановлення пам’ятників минулим епохам це не лише  ознака непрогресивності, але й ексклюзія усіх тих, живе у сучасності. Це наче бути страусом, який занурює голову у пісок щоб відхреститися від реальності  та вважати, що за початок XXI сторіччя не було ще створено того, що варте бути увічненим.

Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК
Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК

Відсутня широка громадська дискусія, яку з метою пришвидшення втілення проектів згортають, подекуди, навіть не розпочавши. Таким чином об’єкт на виході не є результатом грунтовних урбаністичних чи соціологічних досліджень, це просто візуалізація думки експертної комісії, як людям буде краще з претензією на втілення усередненої думки громади. Проілюструвати це є чим: якщо б втіленню проектів публічних просторів передувала дискусія, то чи з’явилося б це?

Які є способи вирішення питання?

Публічні обговорення важливих для створення іміджу міста рішень, або хоча б опитування щодо них і таким чином надання можливості впливати на творення історії, бути причетним до змін. Якщо на втілення такої ідеї на рівні індивідів знадобиться більше часу, то ігнорувати думку об’єднаних громад вже зараз — дикість. Виходом з цієї ситуації може бути партисипативний дизайн. Такий підхід має на меті залучення до створення об’єкту великої кількості людей та його обговорення на різних етапах. Завдяки цьому непорозуміння щодо яскравої ідеологічної, релігійної або іншої забарвленості буде вирішено ще на етапі обговорення та презентації ідеї.

До втілення будуть відібрані нейтральні, більш глибоко осмислені ідеї. Перевага цього методу у більш відповідальному підході до творення міського середовища, це протилежність розважливій “олігархічній” архітектурі та популістському підходу до задоволення попиту на публічні простори.

А тепер про позитивне: прикладом вчасного втручання громади у формування іміджу міста була ситуація з можливим встановленням у самому серці Харкова височезної колони, увінчаної янголом з хрестом, посеред конструктивістського ансамблю площі Свободи. Інформація про конкурс щодо створення пам’ятного знаку не була оприлюднена і таким чином містяни дізналися про проект переможця постфактум. Безліч фахівців висловили думку щодо недоречності такого символу, у народі скульптурну композицію нарекли “одороблом.”

Ситуація викликала у суспільстві резонанс і спільними силами люди домоглися справедливості, а саме скасування результатів конкурсу.

Визначено переможця конкурсу по Контрактовій
DreamKyiv

Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей,  корисною та прогресивною, ні в якому разі не проявом вседозволеності чи “прикрашанням”, термін їх існування може бути довшим, ніж життя одного покоління, тож треба залишити для людей XXII сторіччя пам’ять про минуле XXI, а не транслювати їм минулі епохи через криве дзеркало.

Мистецтво, що твориться зараз

Мистецтво, що твориться зараз. Одним словом – контемпорарі. Можливо, ви вже не
перший раз чуєте це слово. Можливо, досі задаєтеся питанням, що ж це до кінця означає.
Чи контемпорарі – це просто про сучасне мистецтво, чи щось набагато ширше? Чи, бодай, зовсім інше?

До речі, чи ви колись думали, що слово “контемпорарі” й “модерн” одне й те саме? Ми можемо припуститися такої думки, тому що з англійської ці два слова мають однаковий переклад – “сучасний”. В той час, як лінгвісти бачать два синоніми, митці говорять, що це два зовсім різних стиля.

Сьогодні поговоримо про контемпорарі.

Хочемо попередити, що тут ви не знайдете історію виникнення сучасного мистецтва чи те, який вплив воно має на українську культуру. Тут ви знайдете людей. Людей-контемпористів.
Вони розкажуть, що для них означає мистецтво, що твориться зараз. Готові слухати?

Мистецтво, що твориться зараз 39
Контемпорарі-малюнок Яни (більше – @pavlovskayayana_art )

Однією з наших опитуваних творців стала Яна Павловська ( @pavlovskayayana_art ) – дизайнер-розробник анімаційного кіно й до того ще дуже цілеспрямована дівчина. Цього року Яна закінчує Харківське (харків’яни, ви тут?) художнє училище, а вже наступного планує вступати у Французьку Академію. Для цієї дівчини мистецтво контемпорарі є віддзеркаленням сучасної реальності.

«В основі контемпорарі лежить ідея – ідея, що і являється цінністю. А технічний спектр, який сьогодні є досить широким, лише доповнює всю картину».

Отож, ідея лежить в основі. На думку Яни, люди, що не дуже знані на мистецтві, не зможуть одразу осягнути контемпорарі. Проте, і саме мистецтво – досить не легка річ для осягнення. «Бо мистецтво – це мова, якою автор спілкується. Глядачу мистецтва треба
цікавитися та вивчати його, аби зрозуміти». Це як із іноземною мовою? Чи у вас виходило вивчити колись її повністю за один день?

Діма ( @mityap0p0v ), харків’янин із сім’ї художників, каже, що почав малювати ще з четвертого класу,
проте вважає зараз кумедним той факт, що його мотивацією для малювання стала колись дівчинка з його класу, яка дуже гарно малювала.
Захотілося малювати краще за неї.

Для Діми мистецтво – це завжди контемпорарі.

«Цінність контемпорарі в тому, що знаходячи щось нове, ми збагачуємо наше культурне різномаїття».

Таким чином, контемпорарі допомагає нам відкрити наші культурні обрії,
небачені до того.
Цікаво, що цей хлопець розділяє поняття творчості й мистецтва. І вважає, що сам займається на 99% творчістю й лише 1% залишає мистецтву. Забавно, що сьогодні ці два поняття почали часто прирівнювати, хоча вони є зовсім різними. Як модерн і контемпорарі.

Мистецтво, що твориться зараз 40
Ескіз до шовкографії Діми (більше – @mityap0p0v )

Аня Варшавська ( @v.for.varshavskaya ) – одеситка, що два роки тому переїхала на навчання до Львова. Дівчина
вважає, що хоча в різних містах погляди на мистецтво можуть не співпадати, жодна «школа» не спроможна приховати в людині справжнього митця. Для своєї творчості дівчина обрала кулькову ручку.

«Мінімалізм цього предмету підкупив мене, і виникло бажання знайти максимум, на якій він здатен».

Контемпорарі, за словами Ані, це про все сучасне. Воно покликане задавати глибокі
питання глядачеві. Ставити сміливі виклики. Провокувати. Ось чому так часто буває важко
сприйняти контемпорарі.

«Це філософія, це думки, нутро художника, вивернене назовні, і часто це – щось болюче».

Світ мистецтва наразі перебуває в переломному стані: поступово зникає поняття класичного живопису, графіки і тд. Їхнє місце займає інсталяція, медіа-арт, перфоманс. Це дуже цікаві способи висловлення мистецтва, але також ще більш незрозумілі для багатьох.
Можливо, контемпорарі – скоріше загадка, яку варто споглядати й не втручатися в суть, а спробувати її розцінити, як цілісний експонат, разом із художником. І насправді, багато сучасних робіт так і називають «just for fun» – такі, що створені випадково, в пориві натхнення, без глибокого змісту, тому що так захотілось.

«Митці – взагалі дивакуваті люди, тому не судіть їх дуже строго» – закінчує Анна.

Мистецтво, що твориться зараз 41
Яна і її контемпорарі-робота (більше – @v.for.varshavskaya)

Дійсно, контемпорарі – це щось нове, часами невідоме, те, що захоплює та
водночас може налякати. Воно викликає насичену палітру емоцій. Сучасне мистецтво
увірвалося в наше життя неочікувано, так, нібито, весь цей час ховалося за мазками «Джаконди» чи «Сонцем» Клода Моне. Чи можливо, воно було й раніше? Просто ми
його не помічали.

Стільки виникає різних питань.

Спробуйте поставити їх собі наступного разу, коли зіткнетеся з контемпорарі арт. Це
мистецтво здається нам швидким, як і плинний час, у якому ми живемо. Ми часто
оцінюємо мистецтво ззовні, з огляду його технічного виконання. Швидко, не обдумуючи. Як і все, що ми звикли робити.

Чи колись виникала в вашій голові думка: «І що далі?» Вперше, зіткнувшись із даним напрямком, я мала цю думку. На що тут дивитися? Просто взяли полотно. Просто зробили декілька штрихів. Просто розставили собі так стільці. Просто статуетка.
Така оцінка йде з того, що ми порівнюємо. Як і людей, ми порівнюємо мистецтво. Ми
забуваємо про те, що кожен – дуже особливий і тому непорівнювальний. І що в мистецтві так само. Експонати неможливо зрівняти один до одного. Як і неможливо осягнути все й повністю за раз.

Так, непрості композиції митців попередніх сторічь досі захоплюють. Те, яким чином
художники тих часів могли без фотопристроїв відтворювати навколишній світ, вражає нас.
У один час він був більш реалістичним, в інший – загадковим, а ще колись романтичним. Ставши контемпористичним, світ митця не змінив своєї глибини, хоч і все змінилося навколо. Залишилися всі ті ж самі ідеї, пориви, думки, питання, проблеми, переживання, які хочуть передати нам митці.

Кожен контемпорист прагне розказати свою історію. Розповісти, що з ним трапилося в цій життєвій мандрівці.
Коли, наступного разу, у вас буде нагода побачити артефакт із світу контемпорарі, то не
поспішайте робити упереджених висновків. Спробуйте не оцінювати його. Спробуйте зрозуміти. Творіння. Митця. Його світ. Ті, слова, що вириваються назовні з його душі. Які б він так волів сказати вам, незнайомцю, проходячи повз по вулиці, але не може, бо не знає, як підійти.

Бо ми зрідка заводимо на вулицях глибокі розмови, відкриваємо самих себе. Тому контемпорист запросив вас на свою виставку. Аби розкрити. Аби сказати. Ті слова, які він вилив у своє творіння.

А, можливо, це й не були до кінця слова. Можливо, просто згадка. Емоція. Частинка нього самого, що лишилася там. У контемпорарі.