Автор: Юлія Корж

CFDA і BFC пропонують уповільнити моду

Рада модних дизайнерів Америки (CFDA) і Британська рада моди (BFC) випустили спільне звернення в зв’язку з кризою через COVID-19. Вони запропонували змінити календар поставок нових колекцій і обмежити їх кількість до двох на рік (без преколлекцій), а також провести тижні моди майбутнього сезону онлайн.

“Пандемія COVID-19 вражає індустрію моди з усіх боків, – йдеться в заяві. – Поки ми не бачимо кінця, у нас є можливість переосмислити і змінити принципи роботи індустрії”. Авторами листа стали голова CFDA Том Форд і глава BFC Каролін Раш.

Зі схожими пропозиціями раніше виступили дизайнери на чолі з Дріс Ван Нотен, а також видання Business of Fashion, що об’єднало 61 бренд.

CFDA і BFC пропонують уповільнити моду 1

 У листі наголошується, що одягу стало занадто багато. З цієї причини CFDA і BFC пропонують відмовитися від міжсезонних колекцій – але не назавжди. “Ми розуміємо комерційну потребу в предколекціях. Хочемо, щоб вони повернулися до свого початкового призначення – запропонувати споживачеві гарний одяг без обов’язкового проведення шоу“. Як тільки пандемія піде на спад, пропонується обмежитися презентаціями в шоурумах.

Автори листа також запропонували змінити календар поставок нових колекцій, адже “існує явний розрив між тим, коли одяг поставляється до магазинів і коли він потрібен покупцеві”.

 

У зверненні також відзначили, що тиждень моди сезону весна / літо 2021 пройде у вересні онлайн. Як тільки загроза коронавируса зникне, Форд і Раш пропонують проводити покази в одному місті замість чотирьох: “Ми рекомендуємо брендам показувати колекції в одній зі світових столиць моди, щоб уникнути навантаження на журналістів, яким доводиться постійно подорожувати”. Це також допоможе індустрії моди стати екологічнішою.

В цілому, CFDA і BFC пропонують уповільнити моду. Це піде на користь і планеті, і ментальному здоров’ю працівників індустрії. Створюючи дві колекції на рік, дизайнери отримають “час, необхідний для того, щоб возз’єднатися з творчістю і ремеслами, які в першу чергу роблять нашу індустрію настільки унікальною”.

Короткометражний фільм “Пожежа” Девіда Лінча

Режисер Девід Лінч випустив онлайн свій архівний короткометражний фільм “Пожежа” (Fire/Pozar) 2015 року, який раніше було показано лише на кількох бієнале і виставках.

Тепер його може подивитися будь-який бажаючий на YouTube-каналі режисера.

10-хвилинний фільм особисто намальований і поставлений Лінчем, а анімацією займався Норико Міякава. Композитором виступив Марек Жебровський, з яким режисер записав спільний альбом Polish Night Music (2007).

Що буде з музеями після карантину?

За оцінками ЮНЕСКО, під час пандемії 90% музеїв були змушені призупинити роботу .

13% музеїв в світі не зможуть відновити діяльність після закінчення пандемії коронавируса. Такий прогноз міститься в дослідженні, яке провели Організація ООН питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Міжнародна рада музеїв (ICOM).

Як повідомляється на сайті ЮНЕСКО, в найбільш складному становищі опиняться музеї, розташовані в бідних країнах. Так, в Африці і в малих острівних державах тільки 5% музеїв змогли запропонувати онлайн-контент для своєї аудиторії в період карантину.

90% всіх музейних установ на планеті зараз закриті, підрахували в ЮНЕСКО і ICOM.

“Пандемія нагадує нам, що половина людства не має доступу до цифрових технологій. Ми повинні працювати над тим, щоб забезпечити доступ до культури усім, особливо для найбільш уразливих і ізольованих шарів”, – заявила генеральний секретар ЮНЕСКО Одрі Азула.

Всього в світі налічується близько 95 тис. музеїв.

Маска з картою мародерів із «Гаррі Поттера»

Американська художниця Стефані Хук створила маску для обличчя, на якій при диханні з’являється карта мародерів з «Гаррі Поттера». Художниця розповідає, що хотіла «привнести трохи магії» в світ під час пандемії. Як працює маска можна подивитися у TikTok Стефані.

@coloradopexI am the maker of the mask 🖤🖤🖤 ##mask ##hp ##artist ##smallbusiness ##magic *checkmeouton FB ***CPEX♬ original sound – coloradopex

«Я намагаюся перетворити фантазію в реальність і робити свої продукти не одновимірними, – розповідає дівчина. – Мені подобається давати звичайній людині можливість володіти унікальними предметами і привносити магію в реальний світ. Сподіваюся, це надихає людей на творчість».

На своєму сайті Стефані пояснила, що нова маска не захищає від вірусів та інфекцій, тому її краще використовувати разом з медичною захисною маскою. Така маска по  мотивах «Гаррі Поттера» найкраще підходить для хобі або косплея.

Стефані також розповіла, що в складі маски – стовідсоткова бавовна, а на її зовнішній стороні – кольоровий пігмент, який змінює яскравість і відтінки.

Художниця планує зшити більше масок, але в обмеженій кількості. 

Онлайн-концерт класичної музики від Alexander McQueen

Модний будинок Alexander McQueen проведе онлайн-концерт разом з композиторкою Ізабель Уоллер-Брідж. Ізабель створила музику для показу весна/літо – 2020 року, а також британських фільмів “Емма”, “Віта і Вірджинія” і серіалу “Дрянь” (його зняла сестра Ізабель, режисерка Фібі Уоллер-Брідж).

Спеціально для бренду композиторка написала твір «Suspended in Air». Його виконають скрипаль Роберт Еймс і віолончелістка Галія Бісенгаліева. Концерт буде транслюватися на ютуб-каналі бренду 23 травня о 20:00.

“Я озираюся навколо і відчуваю спільність більше, ніж будь-коли. “Спільнота”- це слово, тісно пов’язане з McQueen, і я хотіла відзначити його зв’язок з різноманітністю і енергією”, – говорить Ізабель про свій твір. За її словами, на глядачів чекають «дві години занурення в світ чудової музики, під яку можна гуляти, спостерігати за небом, бігати і думати один про одного”.

Раніше Alexander McQueen опублікували плей-лист з музикою зі своїх кращих шоу. Плейлист став частиною програми #McQueenCreators – серії челленджів, за допомогою яких шанувальники бренду можуть навчитися шити, малювати і візуалізувати одяг.

«Веселка – знак надії» – Дем’єн Херст

Відомий британський художник Дем’єн Херст недавно продемонстрував свою нову роботу під назвою «Butterfly Rainbow» (англ. – «Веселка з метеликами»), створену, щоб підтримати медиків Національної служби охорони здоров’я Великобританії (NHS).«Веселка - знак надії» - Дем'єн Херст 2

Робота являє собою веселку, кожна смужка якої також заповнена крилами метеликів відповідного кольору. Веселка була обрана в якості символу подяки медичним працівникам NHS: такими постерами і малюнками британці прикрашали вікна своїх будинків, а також використовували в якості стікера в соцмережах в знак підтримки лікарів і медсестер. Крило метелика – один з культових мотивів у творчості Херста.

«Butterfly Rainbow» буде випущена обмеженою серією відбитків, а весь прибуток від продажу піде на користь NHS. Сам художник висловився з приводу нової роботи: «Я хотів зробити щось, щоб віддати належне чудовій роботі співробітників NHS в лікарнях по всій країні. Веселка – знак надії, і я думаю, це чудово, що батьки і діти створюють свою власну версію і виставляють у вікнах своїх будинків».

Зображення можна завантажити з сайту художника. Херст також пожертвував кілька своїх робіт, прибуток від продажу яких буде спрямована службі охорони здоров’я.

 

Ебру

«Нове полотно картини – вода та ебру»

Художники давно вийшли за рамки полотна і використовують як основу для своїх шедеврів будь-які матеріали. Але чи можна уявити у якості полотна поверхню води, таку не постійну і мінливу? Чи можна створювати картини на водній гладі з декількох крапель фарби? Та чи будуть це справжні картини? Або це буде просто зафарбована вода? На всі ці питання відповість  Ганна Іванова (AnnIva.). 

«Нове полотно картини - вода та ебру» 3Ганна Іванова – художниця в техніці Ебру – малюнки по воді. Малюнки, які народжуються під руками майстра, завжди неповторні і граціозні. Барвистий танець, крапля за краплею, створюється на воді, а потім переноситься на поверхні паперу, тканини. Художниця також робить авторські хустки з використанням техніки малювання по воді.

 

«Із уст в уста, від майстра до майстра –  так 50 років»

– Чому Ви обрали саме такий псевдонім – AnnIva? 

– Мое имя Анна Иванова, у меня распространенная фамилия, и когда я начала заниматься этим творчеством, я решила взять себе ник AnnIva . Это даже не псевдоним – это ник. Я сократила свою фамилию, чтобы было легче произносить и воспринимать за границей.

– У чому особливості техніки Ебру ? 

– В любой технике рисования обычно наносится краска на твердую поверхность: на стену, холсты, деревяшки разными материалами. А в технике Эбру исключительная составляющая – такая зыбкая основа. Считается, что мы рисуем по воде, но это не вода, это больше кисель. Была такая забавная история: у меня есть очень хороший знакомый, химик, и восемь лет назад я говорила: «Я рисую на воде», а он мне говорит: «так, подожди, стоп. Ты просто берешь воду и на ней рисуешь?», я говорю: «нет, я сгущаю раствором», а он мне спокойно отвечает: «тогда это раствор». 

Смысл остается в том, что эбру – рисунок на жидкости. Плюс, ко всему, рисуется очень жидкими красками, то есть краски – это такое сочетание большого количества воды, в котором находятся пигменты и добавляется ещё обязательный предмет, который позволяет пигментам растечься на поверхности – так называемые павы (это поверхностно-активные вещества). Но, основное – это то, что есть жидкость, на которой мы рисуем и есть жидкость, которой мы рисуем. Это основная особенность эбру. 

Раньше  было только традиционное эбру, делали только бумагу, которой украшали книжки. Там делали обложки и форзацы. Но, сейчас существует и такое фигуративное эбру, когда рисуются картинки, которые используются в разных отраслях. Например, я занимаюсь тем, что ещё дополнительно делаю иллюстрации к спектаклю. То есть люди сидят в зале, а я всё это рисую. Уже 16 спектаклей прошло за 4 года в Москве в «Доме музыки».

«Нове полотно картини - вода та ебру» 4

Эбру начало использоваться именно в творческой составляющей. Начали делать картины, особенно реплики каких–то знаменитых картин. В прикладной части эбру рисунок переносится на ткань и люди делают разные вещи: шарфы, кофты, юбки, сумки и т.д.

– Як взагалі виникла техніка Ебру, яка її історія? 

– Эта техника очень-очень древняя, которая пришла с Востока и была распространена максимально в разных местах. Но, в какой-то момент эта техника забылась, потому что все рисунки, которые делаются в этой технике, в основном, переносились на бумагу. Потом это перенеслось в книгопечатание. Так вот, второй пласт, в котором использовалась эта бумага для каллиграфического написания молитвы, только в Турции. Это сохранилось и турки очень бережно сохранили и донесли это до нашего времени. Соответственно, турки и показали миру, то есть, как бы возродили. 50 лет примерно они молчали, скрывали эту технику, передавали из уст в уста, от мастера к мастеру, а потом они всё это раскрыли. И, понятное дело, сейчас считается что эта техника турецкая и все основные мастера в Турции.

Сама техника заключалась в том, что есть густой раствор, который делался по определенной технологии, совсем давно это был экстракт колючки гевена и на нём делали настойку, получали такой киселеобразный раствор, на котором можно было рисовать. 

Но всё это было муторно и, в какой-то момент, поняли, что можно сделать точно такой же раствор с водорослями каррагинан. Он очень хорошо подходит для именно этой техники. Все  мастера делали краски сами. Они брали какой-то кусок камня, глины, либо ещё чего-то, всё это мелко перетирали, добавляли туда воду очень аккуратно. Эбру – это вся философия: как мы делаем краску, как мы делаем раствор, как мы делаем картину, какой кисточкой мы рисуем.

Сейчас существуют готовые краски, но они на акриловой основе. И получается так: просто банку открываешь и рисуешь. Современные краски – это такая лайт-версия. Но она больше направлена на детей. Мы, с моими хорошими знакомыми: Олей Кауровой, Катей Савельевой, Татьяной Кирилловой, это поняли, чтобы больше популяризировать это направление. Но, при этом, с готовыми красками теряется вся философия традиционного эбру.

«Мені туди треба …» 

– Як Ви прийшли до цього напряму? 

– Я думаю, как и у многих. Моя очень хорошая знакомая пригласила меня на презентацию с таким красивым названием «Эбру». Я человек такой интуитивный и моя первая реакция была: «мне туда надо». И я ринулась, все это увидела, сказала «вау» и загорелась. Но, так как именно в тот момент было очень мало информации об этой технике, мы, с моими знакомыми, начали потихоньку сами экспериментировать. Я считаю, что все, кто давно занимается эбру, лет 11-12, фактически научились сами, параллельно общаясь друг с другом. Потому что турки еще 10 лет назад не рассказывали об этой технике. 

Так как я не знаю турецкий и плохо знаю английский, для меня было сложно. А вот Таня Кирилова (та самая знакомая) приехала в Турцию и ей говорят: «9 месяцев и ты научишься делать краску». Но, во-первых, на наш менталитет это вообще никак не укладывается: как это 9 месяцев чему-то учиться. И она сказала: «Так, стоп. Я сама научусь». И вот мы начали учиться понимать: что это и как работает.

И после того, как мы поняли: как это делать, турки нас приняли, они говорят: «Подождите. А чему мы вас будем учить, если вы сами все уже умеете?». Хотя, в эбру есть куда двигаться. Потому что, например, сейчас я на уровне 3 класса в своем мастерстве, а у них мастерство на уровне докторов наук. Но и это мастерство только у единиц.

Забавная история. В течении 3 лет я каждый день выставляла в Facebook свои картины и одна девушка мне написала: «Аня, ты зомбируешь всех этим эбру!», а я говорю: «Это же хорошо. Классно, представь, если бы каждый человек был зомбирован творчеством. Чем-то таким прекрасным. Чтобы мы были зомбированы только этим и ничем другим». И я знаю многих людей, которые, так же, как и я, очень бурно реагируют на эбру. Да, я пыталась пробовать другие направления, но эбру меня захватил, потому что я вижу куда расти. 

– Як відбувається цей процес зомбування інших людей? 

– Я считаю, что мне разрешено всю эту красоту показывать миру. Причём, я же не занимаюсь только очень узким каким-то составляющим, например, только традиционным эбру. Я делала очень долго платки, примерно лет 5.

«Нове полотно картини - вода та ебру» 5 «Нове полотно картини - вода та ебру» 6

Потом я преподаю эбру, как традиционное так и фигуративное (картины, которые сохраняют сходство с реальными объектами). Может быть, не на том уровне, как турки, но, всё-таки, у меня есть какие-то навыки.  Я делаю, например, иллюстрации книжек. 

«Нове полотно картини - вода та ебру» 7 «Нове полотно картини - вода та ебру» 8

Мы ездим в детские дома, я занимаюсь там с детьми, мы делаем ткань, кепки, кеды. Мы ещё с подругами делаем материалы для эбру, то есть я еще одна из создателей бренда красок для детей. 

«Нове полотно картини - вода та ебру» 9 «Нове полотно картини - вода та ебру» 10

И вот, через всё это, я постоянно рассказываю про эбру и, надо сказать, что людей это цепляет. Очень многие занимаются эбру, может быть, не так много как тех, кто занимается акварелью или маслом, но эбру-тусовка очень большая: в Украине, в России, в Европе и, соответственно, в Турции. 

– Ви сказали, що викладаєте ебру. У Вас є своя онлайн школа чи своя студія? 

– Я давно очень хотела сделать онлайн-школу, потому что по Skype, например, учить очень тяжело. Потому что у меня всё оборудование классное и человек видит всё хорошо, но с той стороны оборудование, чаще всего, плохое и очень-очень сложно было определенным образом руководить руками или головой. Это сложный процесс. Думаю: «Господи, ну надо же что-то начать», и я решила открыть свою школу онлайн. 

Я еще на начальной стадии всего этого, не очень разобралась с некоторыми нюансами. Эта онлайн школа совсем молодая. Ей где-то 2 месяца. У меня основная деятельность рекламная идёт в Instagram, там есть ссылка. Можно перейти по ссылке и зарегистрироваться.

Как только человек нажимает эту кнопку, он попадает на первый бесплатный урок, в котором я рассказываю про краски, которыми рисовать. Я рекомендую, для начала, попробовать простые краски, основателем и представителем которых я являюсь. Потом, можно увидеть: что, где, куда, пройти бесплатный урок, попробовать вместе со мной нарисовать пробный цветок. Ну и, соответственно, если человек говорит: «да, это моё», следует диалог о продолжении обучения. 

Почему цветы? В Турции помимо вот этих подходов баталов (фоны, которые переносятся на бумагу и на форзац книги) еще разрешено рисовать цветы, и там есть традиционные цветы.  Когда я начинала, очень сильно увлеклась ими. Но, мне скучно рисовать одни только тюльпаны или одни розочки, и я всё это вложила в свой курс  “Эбро-цветы”.  И там 20 цветов, каждый из которых имеет по 3-4 видео: пошагово, от простого к сложному. И здесь получилось так, что это стало удобно: люди смотрят видео уроки, потом мне присылают на проверку свои видео работы. Плюс, вопросы могут задать, и у нас идёт диалог и девочки очень успешно начали заниматься. Странно, но в Турции мастера, в основном, мужчины, ну кроме Фирдевс (турецкая художница эбру). А у нас  мальчики отваливаются, ну просто вот на раз. 

Также, вот сейчас идет курс по эбру-шоу. Учащиеся делают ролики в два этапа: рисуют и монтируют видео. И вот я это всё сейчас пытаюсь сделать.

“Ебру – це емоції “ 

– Як приходять ідеї картин? 

– Для меня это довольно сложный вопрос, потому что от меня все ждут чего-то интересного и оригинального, а так как я рисую каждый день, в какой-то момент начинаю понимать: я выдыхаюсь. Вообще, для мастеров эбру весь мир выглядит в кружочках. То есть, когда я смотрю на жучка, я быстро представляю: как я его в этих кружочках рисую. Вот увидела жучка или какой-то поворот, смотрю на небо и вижу там красивые облака, вижу вашу улыбку и хочу нарисовать именно вашу улыбку, а не улыбку Джоконды. Так вот, для меня идея – это что-то новое. 

У меня есть какие-то ассоциативные вещи, например, с музыкой. Я слышу музыку, понимаю какие там акценты и мне приходят картинки в голове. Вода тоже позволяет увидеть что-то новое, и важно иметь некую наблюдательность и фантазию. Разводы в эбро все очень причудливые,  и если попробовать всмотреться, то можно увидеть в этом какую-то историю или фигурку. Вот у меня работает это таким образом. 

«Нове полотно картини - вода та ебру» 11 «Нове полотно картини - вода та ебру» 12

– Тобто, ебру – це більше емоції і Ви втілюєте у своїх картинах емоційну складову? 

– Очень бы хотелось, чтобы какие-то художники эбру научились делать максимально художественно и  интересно, а не репликами. Мы, все-таки, делаем все реплики. Окей, может, не знаменитые картины. Но, все равно, мы смотрим что-то, где-то и перерисовываем в эбру. Да, я перерисовываю, но пытаюсь вложить в это какую-то свою эмоциональную составляющую.  

Например, художники делают картины больше с мастерской составляющей. А я не художник: не училась этому и не умею рисовать, скажем, на бумаге, зато я умею рисовать только на воде. Это реальность. Я когда рисую карандашом, я нарисую вам такое… что просто жесть. Конечно, получается, что эмоционально картинка на воде у меня клёвая, а с точки зрения художественной составляющей – не очень.

– Що Ви робите зі своїми картинами: продаєте чи даруєте? 

– Ну, я не продавец. Я делаю работы очень мало. Потому что сейчас делаю спектакли и их много, это довольно сложный процесс. Конечно, я выкладываю свои работы на каких-то сайтах, например, Instagram или Facebook. Было несколько людей, которые увидели картину и сказали: «Вау! Я её хочу». И тогда я их продаю.

Понятное дело, что мои друзья и мои знакомые максимально покупают мои работы, или я их дарю. Иногда бывает, что я прихожу к ним домой, смотрю на картину и понимаю: она на своём месте. Таким образом, я продаю свои работы. Редко, но продаю. У меня квартира вся в картинах. Плюс, у меня еще и дочка художница. Помню, к нам приехали родственники и маленький мальчик говорит: «Музей». У нас нет ни одной стенки, на которой не висели бы картины. Так что, картины висят везде и радуют нас и наш взгляд.

– Як щодо своєї виставки: чи думали Ви зробити виставку своїх робіт? 

– Да, но я не очень верю в выставки. Что такое современные выставки? У тебя есть деньги, ты договариваешься с галереей, вывешиваешь туда свои работы, за деньги делаешь рекламу, за деньги приглашаешь кого-то. Наверное, я выросла из этого. Если есть какие-то выставки, на которые меня приглашают, то с удовольствием. Но, опять же, все равно ты платишь деньги за то, чтобы тебя посмотрели. Конечно, хотелось бы, чтобы мне сделали выставку, как великому художнику, без этой денежной шелухи. Но, это современный мир, к сожалению. Плюс, нет народу. Люди не идут на эти выставки. Люди, не зная технику, думают что это ребенок рисовал. То есть, для начала нужно поднять понимание эбру. Чтобы на выставки ходили. 

– Як мистецтво допомагає у повсякденному житті? 

– Иногда так устаёшь, а потом посмотришь, например, на какую-то классную и великую картину, тебя туда затянет и понимаешь: все, что происходит, тленно. Оно уходит. А вот это великое искусство остается. Оно цепляет и отпускает нас и наши мысли. 

Мы же все бегаем. Вот знаете чем еще эбру классное, и искусство, в целом? Когда мы все торопимся, а мы торопимся даже из комнаты на кухню, и не можем остановиться, искусство нам помогает в этом. Искусство помогает остановиться. А дальше уже другой процесс – эмоции. Тебя может куда-то вернуть, ты можешь что-то вспомнить, что-то осознать. И все, что нас может остановить – искусство, но если ты полностью фокусируешься на этом. Это такая вот остановочка.

– Чи є у Вас кумир? 

– У меня кумиры в плане технике, а не творчестве. Вот в этом смысле наверно они для меня кумиры. Например, Гарип Ай – турецкий мастер и он делает фантастически красивые картины. Но, все равно, я как бы восхищаюсь его работами, но не ставлю его как кумира. Второй человек, который восхищает, и к которому стремятся многие в технике эбру, это Фирдевс. Она рисует потрясающие цветы. Она это сделала, как какой-то конкретный культ. Но, опять же, я не могу сказать, что она мой кумир, но когда я смотрю на ее работы, я радуюсь, что можно сделать такое в эбру. Но, что быть не их подражателями, а стоять рядом с ними, нужно рисовать и тренироваться. Только тогда ты приходишь к какому-то результату. Так вот, для меня они кумиры именно в мастерстве.

– Чи є ідея, яка на сьогоднішній день здається нездійсненною? 

– Есть, но она лично для меня несбыточная. Для других мастеров она, может быть, вполне реальная. Может когда-нибудь у меня будет свое помещение и я смогу сделать себе занавески не с принтом, а именно с четкой картиной. И для этого нужен поддон и помещение. В эбру можно взять картинку и потом перенести ее на сумки, кошельки, юбку, кеды, кепки.  Но это будет больше принт.

– З якими проблемами можуть зіткнутися  люди, які тільки придивляються до техніки Ебру? 

– Первая трудность – на картинке или видео, где показывают как делают эбру профессионалы, складывается ощущение: «это все легко». Как только ты начинаешь это делать, понимаешь, что это нифига не легко. 

Второе и третье: когда люди начинают пытаться уходить от готовых красок, появляется проблема в нехватке материала, но все в эбру очень дорогое. Нужно покупать материал, раствор портится, краски кончаются быстро. И, чаще всего, все ломаются на цене. Это именно из-за того, что нет готовых дешевых материалов. Не говоря про традиционное эбру, так как это природные материалы. 

И еще один. Была у меня история, на одном мастер-классе. Пришла девушка и говорит: «Я занимаюсь песком и поняла, что хочу заниматься эбру. Я стану мастером эбру». Она единственная, кто остался мне помогать убирать после мастер класса, мы убирались 1.5 часа.  Пока мы все вымыли, пока мы все банки закрыли и она такая: «Я поняла. Песочек это все легко: подмел и выкинул. Нет, эбру будет моим хобби». Вот это вот процесс уборки довольно сложный и долгий. 

Еще тяжело притащить поддон, раствор, краски пооткрывать. Это не листик бумаги и карандаш. Когда мы приезжаем на мастер-класс, у меня большая машина с большим багажником, а в машине у меня эбру. И невозможно поставить туда что-то еще. Это все отрезвляет. 

Но, если вы все таки решили заниматься эбру, то нужно быть смелым. Не нужно бояться этих всех трудностей и опускать руки. Нужно идти вперед, учиться, развиваться, тренироваться. Тогда вы достигнете больших успехов. Поверьте, эбру того стоит.

Що таке стрінг-арт

Стринг арт – нитки мистецтва

На сьогоднішній день вважається гарним тоном мати хоча б одне хобі. Наш світ стрімко розвивається і іноді не хочеться кудись бігти, або займатися фізичними навантаженнями, а хочеться просто зайнятися спокійною справою. Тому більшість починає освоювати рукоділля. Але, так як звичайним хенд мейдом нікого вже не здивуєш, став популярним такий напрямок як Стринг арт - нитки мистецтва 13стринг-арт (string-art). Це незвичайне мистецтво, яке дозволяє поєднувати, здавалося б, не поєднувані речі – м’які нитки і жорсткі цвяхи. Саме про цей напрямок розповість майтер стринг-арту – Марина, яка практикує цей напрям 5 років.

 

– Розкажіть, будь ласка, про особливості напряму стринг-арт.

– Техніка стринг-арт, наскільки я знаю, була взагалі придумана жінкою математиком – Мері Еверест Буль. Вона знайшла оригінальний спосіб демонстрації своїм учням побудови геометричних фігур. Для занять вона використовувала невелику дошку з прибитими цвяхами, на якій, за допомогою мотузки, «малювала» трикутники, квадрати і більш складні фігури. За іншою версією, техніка була придумана в Англії майже чотири століття тому. За допомогою звичайних цвяхів і ниток ткачі того часу створювали декоративний малюнок на дощечках, яким надалі прикрашали стіни власного житла. Тобто, техніка стринг-арт не нова, і вона використовувалася давно.

– А в чому полягає сама технологія виготовлення картини?

– Для початку потрібно взяти дощечки. Дуже багато в Інтернеті тих, хто бере звичайну кухонну дощечку, але її не повісиш, припустимо, у вітальню або спальню, вона тільки для кухні. У нас мало тих, хто працює в цьому напрямку. А якщо і працює, то дуже мало тих, хто пише про це статті або знімає відео-уроки для початківців. Це, в основному, все на іноземних сайтах. І там брали за основу дошки ДСП.

Як нам потрібно зробити сам малюнок? Я використовую принтер, на ньому роздруковую макет, будь-яку вподобану картинку, іноді буває і кілька частин однієї картини, в залежності від полотна. Тобто, беремо ДСП, накладаємо макет, зверху по макету б’ються гвоздики, потім макет знімається. Але, тут теж потрібно бути обережними, тому що іноді папір може застрягти. І ті, хто тільки починає працювати в цьому напрямку, іноді не прибирають ці дрібні частинки паперу, і це виглядає не дуже охайно. Потім просто тримаєш біля себе картинку і передаєш колір по цвяхах. Буває складно, коли перед очима макета немає, а  кольорів багато і перед тобою купа цвяхів. Це самий важкий момент: передати колір і контур.

Стринг арт - нитки мистецтва 14

Я ще після того, як зроблю картину, кожен  цвях покриваю лаком, тоді картина виходить об’ємною, такою насиченою, а якщо цього не робити, то цвяхи блищать. У мене є одна робота “Мерилін Монро”, ось в ідеалі у Монро на фотографії сукня блискуча, і я цвяхи на ній не розфарбовувала, щоб  сукня у неї блищала і переливалася.

– Як Ви прийшли до цього напрямку?

– Я завжди була творчою людиною, у мене завжди було дуже багато різних хобі, але ось це якось мене зачепило.

Почала практикувати в 2015 році. У соціальних мережах цього не було. Я побачила картини в стилі стринг-арт в додатку Pinterest. Що мені сподобалося, що це виглядало незвично. А мені завжди цікаво спробувати щось новеньке. Мені стало цікаво: як можна дитячу картинку зробити з цвяхів і ниток?

У мене мама, взагалі, була вчителькою в школі, вона вела трудове навчання. І вона викладала таку тему, як ізонитка. Суть цієї техніки в тому, що робиться все те ж саме, що і я роблю на дощечці з цвяхами, тільки вона робиться на папері з нитками. Плюс, є певна схема, яка має такий математичний вигляд (1,2,3) і потрібно чітко дотримуватися цієї схеми. Але, привернула мене техніка стринг-арт тим, що картини можна виконувати як за схемою (математичними розрахунками) так і довільно, від душі, як ти відчуваєш і як ти це бачиш. І немає певної техніки намотування. Немає правил, роби так, як тобі хочеться. І це мені подобається. Скільки б мене мама не виправляла: «Треба зробити так», я кажу: «Ні, я хочу зробити ось так». Ну, як будь-яка творча людина: я бачу ідею і чітко її виконую. Плюс, треба було чимось займатися, знайти якусь віддушину від повсякденного життя. А це допомогло якось себе розкрити.

Перші роботи вони такі смішні вийшли.Спочатку, я брала якийсь примітив: дощечку 20 на 20. Я не знала, які потрібно брати цвяхи, ранила руки, у мене щось не виходило. Але, ось за рік-два, все це притерлось. Я вже зрозуміла, які цвяхи мені потрібно брати, почала все розраховувати, звичайно, дивилася, як інші все це роблять і вчилася.

Ось, якщо брати 3 роки тому, то мені потрібно було 2 тижні для того, щоб зробити одну роботу. Зараз потрібно 4-5 годин і робота готова, за умови, якщо мене ніхто не буде відволікати.

Стринг арт - нитки мистецтва 15

– Звідки Ви черпаєте ідеї для картин?

– Я, наприклад, люблю чорно-білі картини: на білому полотні зробити чорними нитками або на чорному полотні – білими. Для мене це класно, мені такі картини подобаються більше, ніж кольорові. А взагалі, потрібно якось чекати натхнення. Тому що, якщо робити картини без натхнення, то це просто робота, але не творчість. Така робота вже кайф не приносить. Але коли ти хочеш творити – це велике задоволення. Ось ти побачив картину в одному вигляді, потім вже додаєш щось своє. В основному, я беру готову картинку: іноді вона кольорова, але найчастіше – це чорно-білий ескіз. Їх зручніше робити. 

Але буває таке, що гортаєш стрічку, або той же Pinterest, і бачиш такі прикольні картинки або мордочки, припустимо, міньйон. А якщо до цієї картини зробити ще два гачки, то це вже не просто картина, це вже можна використовувати для ключів, рушників або рюкзака.

 Стринг арт - нитки мистецтва 16   Стринг арт - нитки мистецтва 17

Іноді буває таке, що клієнт тобі повністю довіряє і каже: я хочу ось це, ось це і це і ніяких проблем. Тобто ти робиш цю роботу з повною свободою дії. А буває так, що клієнт говорить: «Ні, я хочу саме так і ніяк інакше», то все, у тебе є якісь рамки. Це вже не хобі, це вже робота, яка не приносить великого задоволення.

– Тобто, виходить, що Ваше хобі перейшло ще і в роботу? Ви продаєте свої роботи?

– Буває, що мені замовляють картини. Я їх виставляю в Instagram, деякі просто купують, а до деяких хочуть додати щось своє. Дуже прикольно виходять візитки. Вони у нас 5 на 10 або 5 на 8, і уявляєте полотно шириною 50 см і висотою 30 см. Точно такий же логотип, тільки виконаний в незвичній техніці. Досить прикольно виглядає. Є люди, у яких є все, і їм хочеться якось здивувати, а ось цим здивувати можна, тому що воно таке неординарне.

Іноді я продаю свої картини, а взагалі таке хобі стрес знімає. Дивно, але іноді, коли болить дуже голова, постукаєш по цвяхах і вона проходить. Всі дивуються: як це так, а я не знаю, можливо я негативні емоції виплеснула, або змінила обстановку. А може це і є та сила мистецтва.

– А як на рахунок подальшого просування себе і своїх картин?

– Так, я про це думаю постійно, вже 4 роки. Але немає у мене цієї «комерційної жилки». Я завжди кажу: мені потрібен менеджер. Просто я можу працювати, але не вмію продавати свої роботи. У мене зараз це відбувається так: хтось побачив мої роботи, попросив зробити, розповів про це друзям, знайомим,  і вони теж захотіли.

Але, так, щоб продавати або створити свій сайт, я до цього ще не прийшла. Треба, напевно, такого стусана, щоб зробити такий крок. Адже це не тільки моя проблема. Багато класних майстрів, які роблять круті картини, але зовсім не вміють продавати. Хочеться, звичайно, свою творчість розвивати і привнести в маси.

– Чи є у Вас кумири у цьому напрямку?

– Так, звичайно, є. Правда, я не знаю їхні імена чи прізвища. Я дуже вражена роботами людей, які вміють робити портрети. І ось, коли я навчуся робити портрети в техніці стринг-арт, або в техніці одна нитка, то це буде щось неймовірне. Я дивлюся на портрети в цій техніці і просто розумію: «Вау. І так можна », але до цього потрібно ще прийти. Спочатку потрібно навчиться малювати портрети. І ось, коли я зможу намалювати портрет, а потім перенести його цвяхами на полотно в техніці стринг-арт, передати хоча б 80% схожості з фото, то тоді це буде захват. Завжди є, куди рости.

Люди роблять такі шедеври. І за кордоном це дуже цінується. У нас це просто копійки, а якщо за кордоном робити, або відправляти свої роботи і продавати в інших країнах, то можна добре заробляти. Але, головна проблема в тому, що не всі знають цю техніку і багато хто думає, що це все легко, навіть дитина впорається. Цвяхи нитками обмотав і все готово. Не розуміють, що ти можеш 4-5 годин просидіти в незручному положенні, з важким молотком, зі скрученою спиною. Потрібно врахувати всі нюанси і зробити красиво, щоб твою роботу купили. Плюс, ще не кожна людина захоче витрачати гроші на такі картини. 

– Ви згадали техніку «одна нитка». Розкажіть, що це за техніка?

– Ця техніка заснована на тому, що беруться п’яльця або ДСП у вигляді такого кола. І гвоздики набиваються практично по контуру цього кола. Художник робить цілий портрет однією ниткою. Якщо у мене цвяхи і кілька ниток різного кольору, то в цій техніці цвяхи тільки по контуру, в центрі цвяхів немає. Виходить, однією лінією малюють картини. Можна зробити все що завгодно, потрібно тільки мати уяву і представляти, як це все буде виглядати в остаточному вигляді. Я, поки що, цього не бачу, не вмію.

Стринг арт - нитки мистецтва 18 Стринг арт - нитки мистецтва 19

– З якими проблемами можуть зіткнутися ті, хто тільки придивляється до цього напрямку?

– Перше, це цвяхи, звичайно ж. Вони не повинні іржавіти, тому що з часом, рік або два, вони все одно темніють або заржавіють. Потрібно брати такі, які не іржавіють. Якщо працювати саме з ДСП, а не з кухонною дощечкою, то потрібно обов’язково обробляти боки. Я все проклеюю спеціальним папером для того, аби воно не вбирало вологу. Так, техніка стринг-арт –  це стиль лофт.  Десь, щось не оброблено, все в такому природному вигляді, але необхідно обклеїти боки папером. Картина  виглядає більш естетично, не вбирає вологу і не псується.

Ще необхідно враховувати і якість полотна. Припустимо, новачки хочуть зробити на кухню картину, то можна взяти кухонну дощечку. Але, якщо це буде спальня або вітальня, то потрібно брати вже інше полотно.

У моєму оточенні, наприклад, немає людей, які теж займаються технікою стринг-арт. Мені здається, це тому, що не у всіх є основа для картин. І багато хто може зіткнутися з такою проблемою: немає основи. Та й в Україні небагато цим займаються. Я бачила один раз тільки рекламу профілю людини, але так щоб масштабно цим займалися, я такого не бачила. Мало тих, хто взагалі знає про цю техніку і багато хто не розуміє, як це все робити. А вивчати по іноземних сайтах теж проблемно: не всі знають іноземну мову, як мінімум. Це ще одна трудність.

Потім, проблема була з цвяхами: які вибрати. Спочатку я робила картини цвяхами з капелюшками, але вони дуже сильно ріжуть пальці і рвуть нитку. Ось просто нереально з ними нормально працювати. І якось в будівельному гіпермаркеті я побачила нікельовані цвяхи і без капелюшків. Вони якраз і не іржавіють, і не ранять пальці, і не рвуть нитку. Потім, на одному сайті я подивилася, що можна взяти плоскогубці і пінцет. Тобто, тепер я кожен цвях забиваю не пальцями, а ось притримую плоскогубцями і пінцетом. У мене пальці захищені.

Є, звичайно, вже готові набори стринг-арт, і я дивлюся на ці гвоздики, на цю картину і думаю: «Як це все зробити, це ж незручно? ». Це взагалі не те.

Ну і найголовніше – це, якщо ви вже почали займатися цією технікою, то не потрібно зупинятися. Пальці заживуть швидко, а картини будуть радувати ще дуже довго. Плюс, звичайно ж, рости, тренуватися і підвищувати навички.

Читайте також Будинки, що розповідають казки – Інтерв’ю
а ще Чи помилявся менделєєв? Історія виживання донбаського андерграунду

Різні.Рівні

«Різні.Рівні.» – нова пісня про толерантність

П’ятнадцять українських музикантів:  Alina Pash, Сергій Бабкін, Latexfauna, KRUTЬ, Gurt [O], YUKO, Constantine, Оfliyan та інші об’єдналися, щоб через музику донести українцям важливу думку: ми всі рівні, незалежно від гендерної ідентичності і сексуальної орієнтації. Таким чином, вони підтримали українську ЛГБТ-спільноту.

«Різні.Рівні.» - нова пісня про толерантність 20

Таким чином, артисти прагнуть створити найбільшу музичну колаборацію в світі, і показати, що підтримки рівності для ЛГБТ в Україні набагато більше, ніж може здатися. «Для мене важливо було долучитися до проєкту «Різні. Рівні», бо я максимально різною та рівною відчуваю себе. З дитинства у мене сім’я вкладала поняття вибору. Тема толерантності більше ніж актуальна в Україні. Я відчуваю гостру потребу у відкритому діалозі й обговоренні, що саме вважається толерантністю», – розповіла співачка Аліна Паш.
Режисеркою музичного кліпу стала Анна Бурячкова. «Чим більше ми говоритимемо вголос, чим більше знайомитимемо людей із розумінням і прийняттям себе та інших, тим швидше ситуація буде покращуватись. Це не лише стосується ЛГБТ ком’юніті, а і загальної рівності та інакшості», – розповіла Бурячкова.

Різні.Рівні – це ще й онлайн-проект, частиною якого може стати кожен бажаючий. За допомогою віртуальної студії звукозапису на сайті  кожен може заспівати разом із зірками. В кінці пісні, коли співає хор, у слухача буде 10 секунд, щоб висловити свої слова підтримки, висловити позицію або заявити про толерантність

Новий пристрій імітує відчуття твердих поверхонь

Інженери з Університету Карнегі-Меллона представили пристрій, який дозволяє імітувати відчуття твердих поверхонь у віртуальній реальності.

Сучасні системи віртуальної реальності можуть створювати захоплюючі візуальні образи, проте точна передача тактильних відчуттів поки створює винахідникам проблеми. Особливо складно адекватно передати дотику до таких предметів, як стіни, побутові прилади і меблі. У новому пристрої VR використовуються кілька струн, прикріплених до руки і пальців, для імітації відчуття перешкод і важких предметів.

Блокування струни відбувається в той момент, коли рука користувача наближається до точки, де в реальності відбулося б зіткнення з предметом. В результаті, пристрій імітує відчуття дотику до неї. Механізм дозволяє також відчувати значний опір: скажімо, із зусиллям посунути якісь меблі або «дати п’ять» віртуальному персонажу.

Коли він відчуває, що рука користувача знаходиться поруч з віртуальної стіною або іншою перешкодою, храпові механізми послідовно включаються так, як це необхідно для конкретних віртуальних об’єктів. Засувки відключаються, коли людина прибирає руку.

Пристрій важить менше 300 грамів, а серійна версія, як вважають автори, буде коштувати не більше 50 доларів.