Автор: Vlada Mironova

Додана реальність соцмережі

Як доповнена й віртуальна реальності можуть перемінити соціальні мережі?

Чи ви пам’ятаєте бучу навколо Покемонів GO? В той час на дорогах зустрічались не лише підлітки, але й дорослі, що, шукаючи свій скарб, понурювали голови в телефони. Гравець у реальному часі міг відчути на собі характеристики доповненої реальності, що складали відеогру. Так само, доповнена, інакше кажучи, аугментована реальність уже роками зміцнює свої позиції в соціальних мережах. По факту, вона переймає найпопулярніші сторінки соціальних мереж по всьому світу, будь то Фейсбук, Інстаграм чи Снепчат.

Зокрема, бренди й маркетологи, аби підвищувати свої продажі новими шляхами, мають знати, як аугментована ( АР ) і віртуальна ( ВР ) реальності будуть вливатися в соціальні мережі.

Як доповнена й віртуальна реальності можуть перемінити соціальні мережі? 1
Гра pokémon go

 

Магазини доповненої реальності в соціальних мережах

Із розвитком технологій, люди вже можуть купляти товари через соціальні мережі, але за допомогою АР-технологій, цей процес стає ще більш привабливим. Користувачі можуть зайти у віртуальний магазин, як в абсолютно реальний, випробувати товар і придбати його.

Уявімо собі картину, як покупці випробовують і купляють товар без навідування в магазин. Так, більшість із них із наступним разом беруть собі вже рішуче кошики, що лише підвищує продажі.

АР-технології будують новий ринок у соціальних мережах

Нові ринки надають певної форми майбутнім соціальним тенденціям. Звідси, бізнес-компанії готові піти в ногу з технологіями, фокусуючись на досягненні цілей продаж. Бренди орієнтуються на нові ринки й ручаються скористатися перевагами доповненої та віртуальної реальностей, запропонувавши користувачам незамінний досвід. До того ж, ключові гравці зосереджуються все більше на розвитку належного контенту маркетів, аби досягти успіхів і мати якомога більше з інвестицій. Тим більше, рекламодавці збираються вдатися до інтерактивного контенту, ставлячи за ціль користувачів соціальних мереж. Отже, реклами з доповненою реальністю мають шалений потенціал, аби досягти глядачів через соціальні мережі і  зміцнити відданість клієнтів.

Практики в режимі live можуть призвести до імпульсивних покупок

Майбутні тенденції соціальних мереж призведуть до імпульсивних покупок, викликаних заманливою візуальною рекламою. Реклами із доповненою реальністю завойовують більше довіри від користувачів соціальних мереж, так як вони приваблюють і одразу ведуть до здійснення купівлі. Видно, як користувачі соціальних мереж більше не зацікавлені в відео-рекламі. Тому, за допомогою доповненої реальності, рекламодавці залучать користувачів соціальних мереж більше в свою реальність і чекатимуть, що ті будуть робити імпульсивні, цебто необдумані покупки на постійній основі. Високоякісна АР-реклама – своєрідний вид розваги, який зачаровує клієнтів появою речей у їхній реальності.

Дешевша гарнітура у ВР може переводити на свою сторону більше людей

Не те, щоб зараз ми недооцінюємо вплив АР в ігровій індустрії, та геймери знайдуть більше розваг на платформах соціальних мереж. Користувачі соціальних мереж мають змогу вчитися через платформи, і тоді брендам легше підносити себе там, де люди відстежують їхні тренди. Це сприятиме збільшенню покупок, адже АР та ВР матимуть потенційний зв’язок із людьми зі всьому світу. Зрозуміло, що споживачі будуть витрачати тепер більший час у соціальних мережах, адаптуючись до АР-технологій.

Майбутнє попереду

АР і ВР обіцяють гарне майбутнє для користувачів соціальних мереж і бізнес-компаній. Згадані майбутні тенденції соціальних мереж –  добрі приклади того, що чекає попереду цих верств, оскільки маркетологи соціальних мереж сповна застосовують цю технологію для орієнтації на нові ринки.

Зазначимо крім того, що AR покращує продажі, додаючи креативний контент, анімацію і інтерактивний UX, який допоможе вам не відставати від майбутніх соціальних тенденцій. Упевніться, що споживачі хочуть дізнатися більше про ваш товар, випробувати його і далі переконайте в тому, що на ньому не варто жалкувати грошей.

Як доповнена й віртуальна реальності можуть перемінити соціальні мережі? 2
Людина в грі

А які ви знаєте використання для АРВР в житті?

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля

Господу було вгідно, щоб перед моїми очима
завжди стояла сліпуча краса вічної надії.
Луї Брайль

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 3

Загляньмо в минуле: Чому шрифт Брайля?

Довгий час незрячі люди не мали великого вибору в своїй професії. До XIX століття вони могли виготовляти щітки або кошики. Вони були відділені від світу слів.

У 1749 році Дені Дідро написав листа «До незрячих для прочитання зрячим», у якому філософ висловив ідею про можливість і необхідність масової систематичної освіти незрячих. Одним із перших він сформулював думку про те, що хоча сліпота і обмежує сприйняття предмета знань, але, розвиваючи інші органи чуття, за допомогою компенсації, незряча людина здатна пізнати зовнішній світ.

Далі Валентин Гаюї відкриває першу школу для незрячих і створює «опуклі букви» – перший рельєфно-лінійний шрифт для незрячих, звичайний шрифт з літерами, які мають свій рельєф.

Однак була одна проблема. Опуклі букви з витіюватими обрисами потрібно довго обмацувати, щоб зрозуміти яка саме це буква. Дочитавши речення до кінця, людина часто забувала, що було на його початку. Саме з цієї причини стали розробляти інші, спрощені обриси букв і навіть системи кодування.

Тому в 1831 році Джеймс Галл, шотландський книговидавець з Единбургу, впровадив трикутний тактильний шрифт. Англієць доктор Вільям Мун пішов ще далі і створив схематичний тактильний шрифт на основі латинського алфавіту, який і представив в 1845 році. Однак, не дивлячись на спрощеність зовнішнього вигляду, нові системи мали загальні недоліки: читати стало не на багато швидше, а вартість друку книг була дуже висока.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 4
Азбуки для незрячих

Ситуацію змінив шістнадцятирічний Луї Брайль у 1824 році. Хлопець створив алфавіт із шести крапок, відомий сьогодні як шрифт Брайля. П’ять або менше крапок не дали б можливості скласти потрібну кількість комбінацій, а більша кількість не вмістилася б під пальцем. Алфавіт дозволяє скласти 63 комбінації – літери, цифри, розділові знаки.
У 1878 році на всесвітньому конгресі в Римі метод Брайля був затверджений, як кращий метод читання і писемності для незрячих людей.

Попри спроби вдосконалити шрифт Брайля в Америці, у 1918 класичний британський варіант алфавіту стає загальновизнаним для англійської мови, як і в усьому світі, де шрифтом Брайля користуються дотепер.

Шрифт Брайля: російська й українська

Російськомовний варіант рельєфно-крапкового азбуки, яким сьогодні користуються незрячі, створений в 1881 році тифлопедагогом Катериною Трумберг.

Перші в Росії книги на мові Брайля надрукувала на власні кошти просвітитель

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 5
“Дозвілля незрячих” Анни Адлер

Анна Адлер. В початку 1898-го в почав виходити перший журнал для незрячих «Дозвілля незрячих”.

 

У Радянському Союзі видання книг за системою «шести точок» було зроблено в 1924 році. Це було зібрання творів Володимира Леніна.

У перші два десятиліття Незалежності більшість рельєфно-точкові видань в Україні випускалися Республіканським будинком звукозапису і друку Українського товариства сліпих (УТОС). Він працює і зараз, забезпечуючи літературою 64 спеціалізовані бібліотеки системи УТОС в 56 містах України, а також виконує приватні замовлення.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 6
Ukrainian version of Braille

Що почитати?

Тактильні книги виконані на цупкому папері методом рельєфного друку шрифтом Брайля. Зазвичай вони мають формат А4 або спеціальний 365×245 мм. Обкладинка брайлівських книг може бути як м’яка, так і жорстка, з плоскодрукованими написами і зображеннями і без таких. Написи шрифтом Брайля на обкладинці зазвичай не виконуються, так само і на корінцях книг. Обкладинка виконується зазвичай за допомогою однієї або двох пружин.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 7
Ілюстрація із казки “Маленький принц”

Українські підручники шрифтом Брайля – це виклик

Сьогодні в Україні бракує багато підручників для школярів і книг для незрячих. Деякі вчителі стверджують, що підручник може бути надрукований ще за 2014 року, і це незручно, бо шкільна програма щороку зазнає змін. Одна друкована сторінка дорівнює трьом написаним шрифтом Брайля. Для українських видань це економічно не вигідно. Вартість друку однієї книги стартує від чотирьохсот гривень і може досягати тисяч.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 8

Проте дедалі ситуація змінюється на краще. За підтримки громадських організацій нових книг і інших пристроїв для незрячих людям стає більше. Так, наприклад, за підтримки меценатів і волинян у Луцьку друкують із 2016 року книги для дітей, словники і літературні примірники шрифтом Брайля. Щомісяця за допомогою спеціального принтеру  було заплановано друкувати 30 примірників, інструкції для ліків і меню для ресторанів. Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.

«Ми робимо роботу держави. Якби не підтримка людей, інформаційна, молитовна, фінансова, то ми би це не зробили».

Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.

Тактильні книги можна знайти у Рівненському навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, при якому діє бібліотека. Ілюстрації в дитячих книжках також тактильні, аби дитина могла «побачити» картинку руками. Нещодавно у Рівненському інтернет-центрі «Окуляр» придбали пристрій, що друкує тактильні малюнки у 3D-форматі. Батьки незрячих дітей стверджують, що дуже цінно мати дитячі книги для незрячих. Для дитини читати її  – це нібито переживати історію дотиком. Це інакше, аніж слухати аудіо. 

«Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».

Львів –  поки єдине місто в Україні, де в кожній бібліотеці є в наявності книги шрифтом Брайля. Накінці 2016 року Видавництво Старого Лева видало сім книг шрифтом Брайля.

«Люди, які позбавлені щастя бачити світ очима, потрапляють у інформаційний вакуум, — каже головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка. — Ми сподіваємося, що у майбутньому потрохи будемо вирішувати цю проблему. Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».

У 2016 році в Луцьку презентували волонтерський проект Braille Studio, першу недержавну студію друку шрифтом Брайля. За допомогою меценатів вдалося зібрати кошти на шведський рельєфно-крапковий принтер Everest. В середині 2018 року студія отримала новий промисловий принтер BrailleBox V5.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 9
Принтер BrailleBox V5

У центрі Брайль-студіо для незрячих у Луцьку було створено довідник «Велика чи мала літера» за ідеї незрячого чоловіка, який у дитинстві часто плутав у книгах великі чи малі літери. Також у Луцьку відкрили тактильний макету Луцького замку 2018 року.  «Це цікаво не лише незрячим, але й зрячим волинянам» – стверджують працівники центру.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 10
Тактильний макет Луцького замку

 

У Харкові та Черкасах наразі діє магазин для незрячих. У харківському магазині, заснованому громадськими організаціями, можна знайти друкарську машинку, яка здійснює  друк шляхом проколювання аркушів цупкого паперу відповідно до азбуки Брайля.

До речі, промислові принтери за шрифтом Брайля засновані на тому самому принципі, що й друковані машинки, що мають усього шість клавіш.

Mechanical Printed Braille Machines

У 2015-2017 рр. проект «Книги Брайлем» благодійного фонду родини Нечитайло видав 37 творів загальним тиражем 4 310 примірників. Організація стверджує,  Проект покликаний зробити більш доступним читання художньої літератури для дітей з інвалідністю по зору. Особлива увага приділяється книгам для дошкільнят та дітей шкільного віку, оскільки саме в цей період формуються навички читання і письма.

Далі книг?

Існують машини, що читають для незрячих. Це портативні пристрої з живленням від акумулятора, який знімає текст зі сторінки на широко кутову вбудовану камеру, розпізнає текст і читає його за допомогою вбудованих синтезаторів мови.

У квітні 2019 шістнадцятирічна школярка зі Львову, Софія Петришин, винайшла пристрій для незрячих, що автоматично перетворює звичний текст на шрифт Брайля. 

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 11
Софія Петришин

«Незрячим важко навчитися того шрифту Брайля – вони працюють з вчителями, і це займає багато часу. Зараз я розробляю додаток на Android, який буде допомагати вивчити шрифт Брайля через Bluetooth-модуль», – розповіла школярка. З-поміж іншого винахід Софії полегшить незрячим користування банкоматами.

У Росії, у Єкатеринбурзі у 2017 році пройшов фестиваль вуличного мистецтва «Стенограффия» – там запустили галерею Брайль-арту. Автори хочуть надихнути людей, у яких немає можливості бачити. Кожен з трьох об’єктів вуличного мистецтва поєднує в собі візуальні символи і текст, написаний шрифтом Брайля, а весь проект розповідає про досягнення незрячих людей.

Галерея Брайль-арт. Єкатеринбург
Галерея Брайль-арт. Єкатеринбург

З початком повсюдної комп’ютеризації у друкованих книг з’явилися альтернативи – наприклад, аудіо книги, мовні синтезатори і інтерактивні книги формату DAISY – теж аудіо, але з можливістю пошуку в тексті. Однак тифлопедагоги і активісти в один голос стверджують: повністю замінити друковану книгу не може ніщо. Дитина, яка не читає шрифтом Брайля, не зможе навчитися їм писати, і навіть дорослі без практики втрачають навик. Крім того, для сліпоглухонімих людей рельєфно-точкове письмо – єдине джерело інформації і спілкування з навколишнім світом.

Також в Україні розвивається фестиваль Інклюзіон. Організаторами фестивалю виступають ХОФ “Громадська Альтернатива” та Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. Події розгортатимуться у трьох напрямках: культура, інновації та просвіта на тему інклюзії.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 12

На цьому фестивалі можливо ознайомитися із інклюзивною виставкою робіт художників, театральними виставами, роботою майстерні неакадемічної творчості. Окрім того, заплановано проведення флешмобу з вивчення і популяризації жестової мови.
В рамках фестивалю організатори впроваджувати інклюзію в музеї як культурну інновацію. Так, буде презентовано нові аудіогіди: «Почути Дюрера» для Харківського Художнього Музею Ххм, «Почути Філософію» для літературно-меморіального музею Сковородинівки та «Почути Малевіча» для музею у Пархомівці у Харківській області.

Нещодавно в Україні активізувався проект Інклюзивні Читання.

«Інклюзивні читання» — це соціально-культурний проект, головна мета якого розробка стандарту для виготовлення книг шрифтом Брайля та виведення питання інклюзії в ширшу дискусію на перетині соціально-відповідального бізнесу, держави, креативих індустрій та прямих дотичних користувачів. Передбачається створення цифрової платформи обміну книг шрифтом Брайля, мистецький конкурс для видавців і видання нових арт-видань.

Побачити дотиком пальців: про книги шрифтом Брайля 13Проте цікавих викликів ще багато.
Діалог про виборчі бюлетені для незрячих людей тільки розпочався.
Ви не знайдете Конституцію України шрифтом Брайля в Україні. (не дивлячись на те, що були прецеденти друку таких книг, тим не менш це є швидше кампанії, ніж традиція створення відповідної доступної літератури – прим. редакції).

However, there are dozens of civic activists, organizations, grants, and government entities that are committed to addressing equal access issues.

Gwara Media, the Ukrainian-German Affiliate Network and other partners have stepped up a new discussion on inclusion, bringing together technology, publishers, designers and businesses. First of all, there is a competition between authors, publishers and designers to create inclusive publications.

OPEN CALL is already open for this purpose and 4 workshops will be held simultaneously in design and publishing.

The result of the competition is the creation of two hundred-page artbooks, the modernization of the Braille standard and the launch of the DOTCROSSING inclusive book exchange platform . 

Сім'я читає

«Писати – моя потреба всередині» – інтерв’ю з Жак Жаб’є

Часами, читаючи «Гарі Потера» Джоан Роулінг чи то «Маленького принца» Екзюпері, я думала про те, звідки авторам приходили ідеї. Як вдавалося творити інший світ? І залишатися в цьому.  Де вони черпали своє натхнення? І чи було воно їм потрібно? Як вони жили? І чим?
Тоді мені сказали взяти інтерв’ю в дитячого письменника. Він розкаже про письменництво, життя і які книги  варто читати дітям на ніч. І вдень теж. Але цього я, як і ви, поки ще не знаю. Тому давайте почнемо спочатку. Зі знайомства. Представлення. До вашої уваги Жак Жаб’є. Не француз, львівянин.

Жак Жаб’є
Олег Жовтанецький

Чому саме Жак Жаб’є?

Жаб’є — колишня назва Верховини – столиці Гуцульщини. То край творчих, креативних людей, які люблять життя. Хочу бути подібним до них.

Жаками називали студентів в Речі Посполиті. Очевидно, походить із французької мови. Жаки прагнули здобувати освіту. Такий образ вічного студента мені подобається.

Коли ви вперше зрозуміли, що хочете бути письменником?

Я закінчував школу в Івано-Франківську. Ми мали вчительку з української мови та літератури, яка давала всьому класу завдання писати твори. В мене добре виходило. Це прищепило мені любов до слова. І стало першим, що закріпило віру в себе.

Перед тим, як почати писати саме дитячу літературу, я писав у юному віці. Пробував складати поезію, креслити ( може тоді окреслювати сюжети прозових творів?) прозові твори. То були такі несміливі кроки.

Ви надаєте перевагу більше поезії чи прозі?

Нещодавно я перекладав одну книгу Ошо. Там була думка, що прозова річ може бути поезією, а вірш може зовсім нею не бути. Я задумався над цим.

Однак поезія мені залишається ближчою. 

Скільки зайняло часу складання дитячої збірки?

Написав я її досить швидко. До видання вона дійщла через 10 років. Видання книжки йде завжди по-різному. Я вірю, що кожен твір живе своїм життям. Різні обставини, що траплялись  у мене, підтверджують цю думку. Часом буває твір вийде і має добрий старт, а потім на якомусь етапі все призупиняється. Тоді інший твір починає його переганяти.

Я думаю, мої вірші чекали на прекрасну ілюстраторку Ольгу Квашу. Для мене було честь працювати з цією жінкою, адже вона проілюстровала таких письменників, як Дмитро Павличко, Євген Гуцул, Роман Скиба, Галина Малик, і в цій поважній компанії опинився раптом я. Тому варто було зачекати.

Чи існує у вас певний робочий розклад писання?

Зазвичай, багато хто з відомих письменників розповідав про щоденну працю. Мені, на жаль, так не вдається, хоча я постійно тримаю це на думці. Постійно треба докладати зусиль. Зараз я кажу в цілому. Мова йде не лише про творчість.

Робота в університеті постійно вимагає залучення, бесперервного руху, праці. Як на мене, чергування творчості і професійної діяльності йде на користь обом.

«Писати – моя потреба всередині»  - інтерв’ю з Жак Жаб’є 14Де ви можете черпати якісь ідеї, натхнення?

Вони може приходити в будь-який момент. І це досить цікаво. Світ і життя дають натхнення. Любов і водночас розпач є її джерелами, як у пісні «Журба та радість обнялись».  Все залежить від жанру твору.

Творчість неможливо видавлювати з себе. Вона інакше працює. Це як миттєвий акт натхнення. Його не треба викликати в шаманський спосіб, хоча може хтось і це робить.

Як ви написали свою першу книжку?

Це було у Львові. Спонтанно і несподівано для мене. Одномоментно. Я просто сів і написав збірку.  

Так як вірші чекали публікації 10 років, то я часто зневірювався, і тоді моя дружина підтримувала мене. В душі вона поетесса. Щодо творчих питань я в першу чергу прошу поради у неї. Мати підтримку — то важливо.

«Я просто сів і написав збірку»

Ви читаєте своїм дітям перед сном?

Або я, або дружина. Ми намагаємось це робити так часто, як тільки можемо. Незважаючи ні на втому, ні на день тижня, діти завжди цього чекають. Цікаво, що вони могли й самі вже читати, але дітлахи люблять саме слухати нас. Я гадаю, що через батьківський голос малі можуть сприймати правильні ідеї, які ті хочуть їм передати через читання добрих книг. Це надважливо — батькам підтримувати контакт із дітьми. Особливо в їхній перехід із дитячого в підлітковий вік. І над усе, коли гаджети і технології забирають нашу увагу, віддаляють один від одного.

За ці роки я збагнув, що читання перед сном — річ, якої потребує не лише дитина, але й дорослі. Можливо, вони навіть більше.

Що саме ви читаєте дітям?

Ми любимо читати дітям світову і українську класику. Авторів, які змогли зберегти свій внутрішній зв’язок із дитинством. Наші діти вірять в існування Пеппі Довгапанчоху і часто питають, коли ми поїдемо до неї в гості. Також перечитуємо Всеволода Нестайка,  Галину Малик. Хоча діти не здатні до кінця збагнути твори про сільське чи повоєнне життя, вони уявляють це по-своєму, той юнацький запал, пошук пригод, радості, щастя.

Іллюстрація Ольги Кваш. Dmytro Pavlychko «Deer with golden horns»
Іллюстрація Ольги Кваш. Dmytro Pavlychko «Deer with golden horns»

Мені здається, вірші постійно мусять бути присутні. Досі пам’ятаю поезію про час Романа Скиби, який «біжить так швидко, що його не видко».  Ілюстрації важливі не менш.
Вони врізаються в пам’ять, і зараз згадуючи, що мені читали мої батьки, я бачу, як це співзвучно з тими творами, які я сам передаю дітям.

Що ви любите робити зазвичай, коли не пишете?

Ми любимо з дітьми робити піцу. Це один із засобів спілкування з ними. Яка це піца?
Вже як виходить. Але суть не в цьому. Суть у тому, що ми робимо її разом. Я  дозволяю дітям місити борошно, обвалювати тісто, те, що зазвичай не дозволяють бабусі. В нас це для розваги. Ми бавимось. До речі, гра — секрет успіху справжньої дитячої літератури, адже вона родом із дитинства. 

«Дорослі також грають, тільки називають це життям»

Що ваша сім’я думає про вашу творчість?

Людина не живе в вакуумі. Десь окремо від світу, від людей. Хоча часто кожен бачить світ через себе, великим щастям є побачити його через когось.

Я не намагаюся поставити свою творчість у центр наших стосунків. 

Жак Жаб'є. Сім'я.
Жак Жаб’є. Сім’я.

Це було б неправильно, нещиро і будьмо відверті, егоїстично. Я намагаюся цю творчість використати, як використовують мореплавці вітер, щоб прямувати в правильному напрямку. Вся моя сім’я ( дружина і троє діток ) співає дитячі вірші, покладені на музику моїми друзями. Мені здається, це те найкраще, що я зміг би зробити зі своєю творчістю. Відразу скажу, що я не змушую їх читати мої вірші як обов’язкову програму. Вони також знають вірші інших авторів, які їм подобаються. А взагалі, співати разом —  дуже приємно.

«Великим щастям є побачити світ через когось»

Коли ви почали писати, ви займалися ще паралельно якоюсь діяльністю?

Я писав дисертацію з економічної теорії і фіскальної політики. Дисертація — завжди якісь часові рамки, що тяжіють над людиною, це постійне перебування у стресі, тому що ти мусиш встигати.

Я не знаю, наскільки людина пристосована до цих рамок, до цих перегонів. Напевно, її внутрішня природа – двояка. З одного боку, вона все впорядковує, вона мусить встигати, а з іншого — вона була створена, щоб жити в раю. Там не було куди поспішати. Боротьба з часом це те, що викликає стрес, починаючи з 19 століття, як тільки з’явилися залізниці, літаки. Коли життя прискорилось.

У процесі написання дисертації, коли я перебував у постійному стресі, з мене в якийсь момент «вискочили» ці віршики. Хоча, напередодні, з мене так само «вилізли» дорослі вірші. Це те, що відбувається в умовах специфічного переживання часу.

Чи ви могли би дати якісь поради молодим письменникам?

Я і сам молодий письменник, тому не роздаю поради. Не почуваюсь ні в силі, ні вправі роздавати поради. Історія завжди однакова. Всі переживають одне і теж — страх, муки творчості, сумніви в собі.

Згадайте Пруста. Він звертався до кількадесятьох видавництв і його не публікували. У одній з рецензій на його книгу літературний критик питав, як можна на кілька сторінок розписувати прокидання і перевертання людини на ліжку. Кому це буде цікаво? Ми знаємо, що Пруст — взірець світової літератури.

Напевно, доля тут грає роль. Комусь вона пришвидшує настання успіху, комусь — ні.

Треба запастися терпінням. Треба вірити. Бажано, щоб хтось був поруч, хто підтримує. Сім’я, наставник. І варто пам’ятати, що читання — також доволі суб’єктивна річ. Комусь ваш твір може подобатися більше, комусь — менше.

«Мати підтримку то важливо»

Коли ви були дитиною, ким ви мріяли стати?

На моє покоління припало захоплення космонавтикою. Я не був винятком і в свою чергу інтерес до космосу намагаюсь передати дітям.

Мене досі захоплює те, як сьогодні технології стрімко біжать уперед. Японці висадилися на якесь космічне тіло. Нова космічна місія на Венеру. Організація простору на Місяці.

Це все бентежить уяву і дає моєму мозку їжу для роздумів про майбутнє. Можливо, тут нам стане тісно, і освоєння космосу — можливість подолати ще одну межу?

Що робить добру книгу доброю?

Можу сказати про дитячу книгу. Її робить доброю ілюстрація. Ілюстрація і текст — як два крила у  птаха. Можуть бути хороші тексти, але не зовсім вдалі ілюстрації. І навпаки. Під вдалістю я маю на увазі подібне бачення теми ілюстратором й автором.

Щодо текстів, це більше відчуття дитячої ритміки. Відчуття  гри, щирості, уяви, які є часом більш реальніші, ніж сама реальність.

У дорослому житті життєвий досвід поступово намулює на серце все те, що йде з дитинства. Тому чим більше автор пам’ятає себе дитиною, тим більше в нього шансів створити добрий дитячий твір.

Чому ви навчилися, пишучи книжки?

Коли ти пишеш, завжди виникає питання: а для чого ти це робиш? Для кого? Це питання неподільне з іншими філософськими питаннями, як от: «Для чого ми живемо?» Питання, які хоч раз виникають у кожного. Питання, які змушують нас почуватися щасливими або нещасними.

Гадаю, письменництво додало кілька пазликів до картини мого світогляду, до власного автопортрету.

Писати — моя потреба всередині. І коли вона, ця внутрішня потреба, сходиться з тим, що це комусь ще подобається, виникає момент щастя. Мене завжди захоплює бачити реальних людей, які кажуть: «Ми перечитуємо ваші віршики з дитиною» або «Дитина нам постійно розповідає ваші поезії».

Це для мене письменницьке відкриття. Зрозуміти, що ти — не самотній у цьому світі, що люди — не відірвані один від одного. Література дає нам можливість відчути ту людську спорідненість, спільний контакт. Це щось, що коштує дуже дорого.


Історія Олега Жовтанецького – науковця і одночасно дитячого письменника є надихачим прикладом гнучкості та проактивності, яка здається характерною для справді креативних людей.

Також Жак Жаб’є є автором книги для проекту Дамо Дітям Рухатись!

ДДР – національний громадський рух в Україні, спрямований на створення проактивного шкільного середовища задля поширення в Україні кращих світових освітніх практик у системі навчання та розвитку дітей. Задачею є уреформі шкільної освіти поставити акцент на користь запровадження проактивного навчання із підсиленням компоненти здоров’я через впровадження у навчальний процес парт для навчання стоячи (парт-конторок), як альтернативи до існуючих моделей шкільних меблів.

Результат пошуку зображень за запитом

Почути стіни

Почути Стіни

Ви любите слухати історії?

Спробуйте колись зауважити те, як їх розповідають. Хвилююче чи стримано. Пришвидшено чи сповільнено. Радісно чи сумно.
Які емоції виражають?

По-різному. Залежить від історії. І від того, хто її розповідав. Чи що. Чи то людина, чи чийсь лист, чи малюнок, чи розмальовані стіни…

Стріт-арт. Муралізм. Графіті. Хто як назве. Та майже кожен зрозуміє, про що мова піде.
Тарас і Андрій поділилися своїми історіями. Історіями розмальованих міст.

View this post on Instagram

A post shared by Andrew Savchyshyn (@stone.1257) on

Що таке стріт-арт?

З англійською так і перекладається – вуличне мистецтво. Але тут піде мова саме про графіті. Вуличних музикантів і брейк-дансерів залишимо для наступних розмов.
Андрій (Стоун) розповідає, що на його думку, графіті поділилося на два сегменти: комерційний і андерграудний ( наближений до вандалізму ). Обидва з них бурно розвиваються.

З чого все починалося?

Почути Стіни 15
Тарас (Арм):
Починалося? Ви впевнені, що готові слухати все моє життя з 2001? (сміється).
Побачив журнал із українським графіті ще в школі. Почав перемальовувати те, що там бачив і з часом спробував малювати власні літери. Мені сподобалося, і наступним етапом був малюнок на стіні. Купив кілька балонів дешевої автомобільної фарби і пішов пробувати на закинутому заводі, що то таке. Так поступово знайомився із графіті-культурою. Схожий шлях проходили майже усі графіті-райтери.

В яких містах вважаєш найцікавішим муральний рух?

Андрій: В Києві муральний рух вважаю найцікавішим, тому що там працює багато команд. І муралінг там набуває більше комерційного характеру, що, власне надихає художників працювати. У Львові ще не так адаптувалися комерційні мурали.

Пригадую, як у кінці 2018 року ми скооперувалися декількома містами й зробили арт-проект для «Моршинської». Українські міста ( Київ, Одеса, Харків, Дніпро, Львів ) були представлені трьома муралами на етикетках пляшки. Серед львівських муралів на проект потрапили мій і Тараса.
Почути Стіни 16

Чому графіті?

Тарас: Для мене графіті відразу стало захопленням, моїм хобі. Чим далі я ним цікавився, тим далі мене затягувало. Постійно відкривалися нові двері і можливості. Спершу це місцева графіті-сцена, потім у масштабі країни і далі вже світовий контекст.

Кожен етап обростав новими знайомствами і історіями. Було неймовірне відчуття, коли чужі люди, з якими ти тільки-но познайомився, мають щось спільне із тобою і цього достатньо, щоб ми створити паралельний світ із власними правилами. Було відчуття, що я вливаюсь у досить вузьку закриту спільноту.
Це був такий собі чудосвіт, де графіті має роль і тла, і клею, які з`єднують класних людей. Згодом захоплення переросло в основну діяльність і я радий, що маю можливість займатися творчістю.

Тусовка з Алярм
Тусовка з Алярм

Як потрапити в вуличне мистецтво?

Тарас:
У графіті заходять не через навчальні заклади із готовим пакетом однакових знань. Банально достатньо купити балончик і не треба нікого знати чи щось розуміти.
В корені мого бажання було залишити суспільству послання: «Я тут був», «Я існую».
Почути Стіни 17
Які світові артисти муралів тебе надихають? Звідки береш натхнення?

Тарас:
У мене немає чіткої ієрархії поміж надихачів, і не певен, чи вона має бути. Стріт-арт – явище доволі свіже, і ще треба щонайменше 200 років, аби виокремити в ньому античність, класику, модерн та інші притаманні мистецтву класифікації.
Щодо натхнення, то думаю, що все починалося з підліткових років, коли було бажання себе проявити. Та й взагалі, підлітковий період, це час становлення власного я і природно, що графіті виглядає дуже привабливим інструментом заявити про себе. В той час, коли все навколо старається тебе підпорядкувати у систему (школа, батьки і тд), особистість шукає вікно, де пахне свобода. Для мене тою свободою стало графіті.
Почути Стіни 18

Що скажеш про український стріт-арт?

Тарас і Андрій:
В двох словах, українська вулична мистецька сцена – на стадії становлення. Народилася вона дуже недавно, тому робити висновки ще зарано. Те, що є талановиті художники, – це факт. Вони працюють в тих умовах, які мають. Кожен випадок – унікальний. Згодом вималюються тенденції.
Почути Стіни 19Чи є мурал, із яким пов’язана особлива історія?

Тарас: Кожен малюнок має цікаву історію. Можу виділити одну, що сталася на вул. Кульпарківській. Я побачив риштування на якому утеплювали будинок – зв`язався із мешканцями і отримав дозвіл зробити свій малюнок. Отак просто, але так класно!
Почути Стіни 20
Образ птаха – мій місток із глядачем

Андрій:
У рамках фестивалю «Lviv WallKing» ми малювали на будинках старі іграшки, які були «забуті» як біля дитячих майданчиків, так і в нашій цивілізації. Дзиґою чи-то райдужною пружиною вже мало хто бавиться, проте вони залишилися приємних спогадах дитинства.Почути Стіни 21

Чи не псують, на твою думку, мурали архітектурну спадщину?

Тарас: (сміється)
Ні, тому, що на ній ніхто не малює. По закону заборонено малювати на пам`ятках архітектури.

Андрій:
Мурали – дуже нав’язливе мистецтво, його не можливо не побачити. Воно має бути в компромісі зі суспільством, із культурою. Ось чому нам треба узгоджувати за дозвіл малювання із міською радою і мешканцями будинку.

Які проблеми бачиш зараз у стріт-арті?

Тарас і Андрій:
Можна сказати, що кошти, що є природнім для явища, яке недавно з’явилося і шукає свого місця в мистецькій ніші України. Кілька років тому була одна ситуація, зараз – інша. Не може такого бути, щоб і фінансова підтримка, і суспільне визнання з`явилося в один момент, і без причин. Процес відбувається природньо, хоча здається, що деколи або недостатньо, або з перегинами. Не можу сказати, що щось кардинально заважає вуличному мистецтву розвиватися. Звичайно, було б краще фінансування мистецького сектору – був би швидший розвиток. На жаль, багатьом художникам доводиться обирати між заробітком і захопленням. На голому ентузіазмі, без підтримки, важко побудувати багато.
Почути Стіни 22

Скільки може коштувати один мурал?

Тарас і Андрій:
Неможливо вивести універсальну ціну. Виконання муралу це кільканадцять моментів із власними вартостями. Різні стіни вимагають різного висотного обладанння – риштування, вишки (великі, малі), будівельні платформи. Так само фарба різна під різних художників (більше аерозолів чи фасадного акорилу). Також від ескізу залежить кількість відтінків і відповідно ціна на них (пігменти кольорів мають різниці в ціні і кілька раз). І ще різні нюанси. Грубо кажучи, мурал може коштувати від кількох десятків тисяч гривень до кількох сотень.
Почути Стіни 23
Є плани щодо майбутніх муралів?

Тарас:
Особливо не планую творчість. Якщо є бажання творити – творю. Це і є свобода вибору, до якої я прагнув. Вже давно виношую ідею запросити друзів і створити малюнок на електричці. Надіюся, цього року дійдуть руки і вийде домовитися з керівництвом УкрЗалізниці. Усьому свій час.

Наступного разу, коли ви побачите мурали чи то на львівському Замарстинові, чи то в київському підземеллі, то спробуйте зупинитися і почути.

Окрім розмов перехожих і струн гітар вуличних музик, почуйте інше мистецтво.

Почуйте розмальовані стіни.

Історія компанії СКЕЙРОН

SKEIRON – Історія Трьох Друзів, що люблять цифру

Є три друга. Вони – різні. З різними історіями. Характерами. Баченнями світу. Проте їх дещо об’єднює. Один початок. Одне місто. Одна школа. Одні пластові табори. Одні історії.

А сьогодні ще й одна справа. Знайомтеся, Андрій, Вова й Юра – засновники компанії SKEIRON.

SKEIRON - Історія Трьох Друзів, що люблять цифру 24
Нова пригода трьох друзів

Ви колись гуляли Google картами в режимі перегляду вулиць? Це завжди захоплююче потрапити в цифрову реальність.

Skeiron створює таку 3D реальність.

Розкажіть, як усе починалося?

«Ми з одного класу, разом пройшли через пластові табори, що збудувало дружність, довіру, і як каже Юра, терпіння один до одного. Юра пішов на геодезію, я – на комп’ютерну інженерію, Володя – на комп’ютерні науки. Поступили в один день. Під час другого, третього курсу ми побачили нові технології фотогеометрії. І з того часу почали думати, як би ми могли це застосовувати. Я це бачив з одного боку, Юра – з іншого, Володя – з третього. І саме це об’єднювало всіх трьох» – розповідає Андрій.

Далі Юра підхоплює: «Андрій поїхав в Америку на WorkAndTravel, займаючись там відеомонтажем. Накопивши гроші, які для наших студентських років були тоді справді великими, ми таки наважилися купити квадрокоптер. Із цього все почалося».
Паралельно в цей час Андрій займався сферичною зйомкою. Тоді вони з хлопцями вирішили створити свій перший сайт. «Але виникла одна проблема. Була лише одна батарея, на якій квадрокоптер міг працювати 15 хвилин. Тому ми їздили по всьому Львову й підзаряджали дрон у друзів на квартирах, – згадують з посмішкою друзі. – Зараз ми бачимо свої проблеми в проектах, які зробили. Ми постійно вчимося».

Що таке фотогеометрія і як вона працює?

Фотогеометрія бере купа знімків із літаків і з дронів, встановлює свої координати, тобто певну точку в просторі. Якщо маємо 1000 знімків, то фотогеометрія бере, шукає щось спільне поміж них і створює мапи. Таке знання на другому курсі, коли ми ще нічого не вміли робити, відкрило очі на те, що ми можемо робити з квадрокоптерами. Ми почали літати дронами над об’єктами й фотографувати. Так щось і виходило.
«Ми також використовували фотогеометрію, коли будувався комплекс із семи будинків. На той момент їх було лише два. Ми змоделювали інші», – розповідає Андрій.

Як виникла назва Skeiron?

«Це запропонував наш друг.

Ми сиділи на кухні й думали, яку назву можна дати. Він почав розповідати, що в древньогрецькій міфології був такий бог північно-західного вітру Скейрон. Ми без вагань зрозуміли, що це і є наша назва.

Цікавий момент, що коли ми зареєтровували домен, то skeiron.com.ua ще був відкритим.

Буквально через місяць вже інший домен skeiron був викуплений. Ми придумали назву вчасно!» – з посмішкою згадують засновники Skeiron.

SKEIRON - Історія Трьох Друзів, що люблять цифру 25
Логотип Skeiron

Коли утворився офіційно Skeiron?
«В березні 2016 року зареєстрували себе як Skeiron. З того часу по можливості їздили на різні проекти.

Займалися спочатку відеозйомкою, бо вона найлегше приносила дохід. Паралельно їздили і сканували різні архітектурні пам’ятки.

Наприклад, 3D модель костелу Св. Йосипа в Підгірцях – одна з наших перших моделей, яка зроблена з максимальною точністю, так що скульптор може виміряти потрібні деталі й зробити з неї реконструкцію. Згодом ми зробили 3D модель костелу св. Ольги й Єлизавети у Львові, що складається з 12500 знімків.»

Що таке геодезія й і як вона працює у вашій роботі?

Геодезія вступає, коли треба виміряти точність менше, ніж сантиметр. Є багато випадків, коли люди застосовують геодезію. Наприклад, є споруда з п’ятьма однаковими ліпнинами.

І в разі пошкодження однієї з них, сканують іншу таку саму, потім пускають на 3D принтер і роздруковують модель, із якої можна зробити копію, щоб це реставрувати.

Із-за того, що ми всі об’єкти переносимо в цифру, можна будь-які виміри дістати з цього пізніше.

SKEIRON - Історія Трьох Друзів, що люблять цифру 26
3D модель костелу св. Йосипа в Підгірцях

Яка є основна місія Skeiron?

Основана місія Skeiron – привернути увагу міщан до певної проблеми ( до прикладу, розвалення пам’ятки архітектури ) і те, як дану проблему можна вирішити з набагато меншими фінансовими затратами завдяки новим технологіям.

Чи є інші компанії в Україні, з якими ви співпрацюєте?

В Україні дана галузь тільки починає набирати обертів. «В нас немає конкурентів, інші компанії – наші друзі. З ними ми спільними зусиллями реалізуємо різноманітні проекти, обмінюємося досвідом.

Наприклад, одна компанія запросила нас виконати геодезичні роботи та познімати, в той час як вони в ролі архітекторів знали, де треба добудувати.

Таким чином, вони нас учать чогось, а ми їх. Сходинка за сходинкою ми, допомагаючи один одному, досягаємо загального успіху».

Які у вас хобі?

«Ми любимо ходити в гори, мандрувати. Це ще почалося з пластових таборів, які нас дуже здружили. Стараємося збиратися щоп’ятниці або щосуботи на «настільні ігри» – до ігор не завжди доходить, адже весь час витрачаємо, щоб поділитися один із одним, що з нами сталося за тиждень».

Які були ваші останні проекти?

«Нещодавно зробили проект для незрячих дітей. Вперше діти могли усвідомити, як виглядають архітектурні споруди.

Першою в списку 3D моделей, які нас попросили зробити, стояв цирк. Ми були здивовані, не розуміючи, що в ньому такого особливого.

Як виявилося, одного разу під час походу в цирк діти доводили виховательці, що він – квадратний. Завдяки 3D моделі вони змогли зрозуміти, як він насправді виглядає. Зараз ці маленькі пам’ятки будуть подорожувати Україною – в Одесу, Слав’янськ, щоб діти, які не бачать, могли “побачити”».

(прим. редакції – в Україні існує схожий проект “Відчуй Культуру“)

SKEIRON - Історія Трьох Друзів, що люблять цифру 27
Незрячі дітки можуть “побачити” цирк

Що вас надихає?

Ідеї один одного.

Часто виникає так, що ми не можемо всі троє взятися за один проект. Тоді хтось, хто запропонував ідею, веде нас, а ми його підтримуємо на шляху й допомагаємо довести почате до кінця.
Нас також дуже мотивують добрі відгуки від людей. Люди надихають часами більше, ніж коштовна винагорода.

Які у вас плани на цей рік?

Планів насправді дуже багато. Один із них – це запустити книжку з Gwara Media, в якій будуть 3D моделі різних споруд, їхній опис, паралельно аудіо-наповнення із записом звуку навколишнього середовища.

Це буде анімаційний туристичний путівник по Львову, де турист, приїхавши, англійською, українською чи польською мовою зможе побачити з усіх сторін архітектурну пам’ятку.

Таким чином, він зможе привезти з собою як сувенір не просто магніт чи карту, а частинку самого міста в цифровому міні-форматі.

Парк мініатюрних споруд також у наших подальших планах. Уявіть, що ви приходите в український парк й бачите там точну масштабовану копію Ейфелевої вежі чи європейського костелу.

Тож, людина приїжджає до Львова, але має можливість побувати ще й у візуальній Європі.

Цього року в Німеччині нас також чекає конференція, на якій ми будемо представляти Skeiron. В подальшому ми б хотіли співпрацювати з туристичними агенціями, візуалізувати Полтву, подаватися на грантові програми.

«В нас є доволі багато ідей, проте ми не хочемо розпорошуватися на все одразу. Ми хочемо робити свою роботу якісно. Адже якість може дати більше в довготривалій перспективі, аніж першість» – стверджують друзі.

Історія Skeiron дійсно надихає.

Ми віримо, що вони зможуть реалізувати усі поставлені цілі. І також віримо у ваші історії.

Пробуйте, ризикуйте, створюйте!

Мистецтво, що твориться зараз

Мистецтво, що твориться зараз. Одним словом – контемпорарі. Можливо, ви вже не
перший раз чуєте це слово. Можливо, досі задаєтеся питанням, що ж це до кінця означає.
Чи контемпорарі – це просто про сучасне мистецтво, чи щось набагато ширше? Чи, бодай, зовсім інше?

До речі, чи ви колись думали, що слово “контемпорарі” й “модерн” одне й те саме? Ми можемо припуститися такої думки, тому що з англійської ці два слова мають однаковий переклад – “сучасний”. В той час, як лінгвісти бачать два синоніми, митці говорять, що це два зовсім різних стиля.

Сьогодні поговоримо про контемпорарі.

Хочемо попередити, що тут ви не знайдете історію виникнення сучасного мистецтва чи те, який вплив воно має на українську культуру. Тут ви знайдете людей. Людей-контемпористів.
Вони розкажуть, що для них означає мистецтво, що твориться зараз. Готові слухати?

Мистецтво, що твориться зараз 28
Контемпорарі-малюнок Яни (більше – @pavlovskayayana_art )

Однією з наших опитуваних творців стала Яна Павловська ( @pavlovskayayana_art ) – дизайнер-розробник анімаційного кіно й до того ще дуже цілеспрямована дівчина. Цього року Яна закінчує Харківське (харків’яни, ви тут?) художнє училище, а вже наступного планує вступати у Французьку Академію. Для цієї дівчини мистецтво контемпорарі є віддзеркаленням сучасної реальності.

«В основі контемпорарі лежить ідея – ідея, що і являється цінністю. А технічний спектр, який сьогодні є досить широким, лише доповнює всю картину».

Отож, ідея лежить в основі. На думку Яни, люди, що не дуже знані на мистецтві, не зможуть одразу осягнути контемпорарі. Проте, і саме мистецтво – досить не легка річ для осягнення. «Бо мистецтво – це мова, якою автор спілкується. Глядачу мистецтва треба
цікавитися та вивчати його, аби зрозуміти». Це як із іноземною мовою? Чи у вас виходило вивчити колись її повністю за один день?

Діма ( @mityap0p0v ), харків’янин із сім’ї художників, каже, що почав малювати ще з четвертого класу,
проте вважає зараз кумедним той факт, що його мотивацією для малювання стала колись дівчинка з його класу, яка дуже гарно малювала.
Захотілося малювати краще за неї.

Для Діми мистецтво – це завжди контемпорарі.

«Цінність контемпорарі в тому, що знаходячи щось нове, ми збагачуємо наше культурне різномаїття».

Таким чином, контемпорарі допомагає нам відкрити наші культурні обрії,
небачені до того.
Цікаво, що цей хлопець розділяє поняття творчості й мистецтва. І вважає, що сам займається на 99% творчістю й лише 1% залишає мистецтву. Забавно, що сьогодні ці два поняття почали часто прирівнювати, хоча вони є зовсім різними. Як модерн і контемпорарі.

Мистецтво, що твориться зараз 29
Ескіз до шовкографії Діми (більше – @mityap0p0v )

Аня Варшавська ( @v.for.varshavskaya ) – одеситка, що два роки тому переїхала на навчання до Львова. Дівчина
вважає, що хоча в різних містах погляди на мистецтво можуть не співпадати, жодна «школа» не спроможна приховати в людині справжнього митця. Для своєї творчості дівчина обрала кулькову ручку.

«Мінімалізм цього предмету підкупив мене, і виникло бажання знайти максимум, на якій він здатен».

Контемпорарі, за словами Ані, це про все сучасне. Воно покликане задавати глибокі
питання глядачеві. Ставити сміливі виклики. Провокувати. Ось чому так часто буває важко
сприйняти контемпорарі.

«Це філософія, це думки, нутро художника, вивернене назовні, і часто це – щось болюче».

Світ мистецтва наразі перебуває в переломному стані: поступово зникає поняття класичного живопису, графіки і тд. Їхнє місце займає інсталяція, медіа-арт, перфоманс. Це дуже цікаві способи висловлення мистецтва, але також ще більш незрозумілі для багатьох.
Можливо, контемпорарі – скоріше загадка, яку варто споглядати й не втручатися в суть, а спробувати її розцінити, як цілісний експонат, разом із художником. І насправді, багато сучасних робіт так і називають «just for fun» – такі, що створені випадково, в пориві натхнення, без глибокого змісту, тому що так захотілось.

«Митці – взагалі дивакуваті люди, тому не судіть їх дуже строго» – закінчує Анна.

Мистецтво, що твориться зараз 30
Яна і її контемпорарі-робота (більше – @v.for.varshavskaya)

Дійсно, контемпорарі – це щось нове, часами невідоме, те, що захоплює та
водночас може налякати. Воно викликає насичену палітру емоцій. Сучасне мистецтво
увірвалося в наше життя неочікувано, так, нібито, весь цей час ховалося за мазками «Джаконди» чи «Сонцем» Клода Моне. Чи можливо, воно було й раніше? Просто ми
його не помічали.

Стільки виникає різних питань.

Спробуйте поставити їх собі наступного разу, коли зіткнетеся з контемпорарі арт. Це
мистецтво здається нам швидким, як і плинний час, у якому ми живемо. Ми часто
оцінюємо мистецтво ззовні, з огляду його технічного виконання. Швидко, не обдумуючи. Як і все, що ми звикли робити.

Чи колись виникала в вашій голові думка: «І що далі?» Вперше, зіткнувшись із даним напрямком, я мала цю думку. На що тут дивитися? Просто взяли полотно. Просто зробили декілька штрихів. Просто розставили собі так стільці. Просто статуетка.
Така оцінка йде з того, що ми порівнюємо. Як і людей, ми порівнюємо мистецтво. Ми
забуваємо про те, що кожен – дуже особливий і тому непорівнювальний. І що в мистецтві так само. Експонати неможливо зрівняти один до одного. Як і неможливо осягнути все й повністю за раз.

Так, непрості композиції митців попередніх сторічь досі захоплюють. Те, яким чином
художники тих часів могли без фотопристроїв відтворювати навколишній світ, вражає нас.
У один час він був більш реалістичним, в інший – загадковим, а ще колись романтичним. Ставши контемпористичним, світ митця не змінив своєї глибини, хоч і все змінилося навколо. Залишилися всі ті ж самі ідеї, пориви, думки, питання, проблеми, переживання, які хочуть передати нам митці.

Кожен контемпорист прагне розказати свою історію. Розповісти, що з ним трапилося в цій життєвій мандрівці.
Коли, наступного разу, у вас буде нагода побачити артефакт із світу контемпорарі, то не
поспішайте робити упереджених висновків. Спробуйте не оцінювати його. Спробуйте зрозуміти. Творіння. Митця. Його світ. Ті, слова, що вириваються назовні з його душі. Які б він так волів сказати вам, незнайомцю, проходячи повз по вулиці, але не може, бо не знає, як підійти.

Бо ми зрідка заводимо на вулицях глибокі розмови, відкриваємо самих себе. Тому контемпорист запросив вас на свою виставку. Аби розкрити. Аби сказати. Ті слова, які він вилив у своє творіння.

А, можливо, це й не були до кінця слова. Можливо, просто згадка. Емоція. Частинка нього самого, що лишилася там. У контемпорарі.