Автор: admin

COMICCON в Україні

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020

Ми знаємо, що ви полюбляєте відвідувати активні та веселі заходи. Рік лише почався і з ним дуже багато яскравих фестевалей – чекають попереду. Ми проаналізували, куди б хотіли поїхати редакцією і вам радимо такі заходи. 

Craft Beer & Vinyl Music Festival #7

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 1
craftandvinyl.fest

 

ЩО? Міжнародний фестиваль крафтового пива та вінілової музики запрошує вас послухати атмосферні композиції, посмакувати різними сортами пива і просто насолодитися приємним часом весняними днями. 

ДЕ? місто Львів

КОЛИ?  1-3 травня 2020

ЯК? Зареєструватися на подію можна в фейсбуці 

Kyiv Comic Con 

Kyiv Comic Con
Kyiv Comic Con

ЩО? Перша столична конвенція популярної культури, що відбуватиметься в Києві вже вп’яте. На фестивалі проходять презентації нових фільмів, ігор та коміксів.

«Запрошуємо відвідати цікаві лекції та майстер-класи від найкращих фахівців у галузях коміксів, кіно та літератури, пограти у найпопулярніші відеоігри та настолки, кайфанути від видовищного косплей-дефіле, а також прогулятися найбільшим в Україні тематичним маркетом. Долучайтеся, адже популярна культура – це круто, весело і драйвово!»

ДЕ? місто Київ

КОЛИ? 16-17 травня 2020

ЯК? придбати квитки можна за посиланням  https://kyivcomiccon.ticketforevent.com/

HOLIFEST – фестиваль фарб

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 2
Фестиваль фарб Холі


ЩО? Багато наших співвітчизників, побувавши в Індії і суміжних країнах, дізналися і полюбили це свято весни і яскравих фарб. Традиційно на HoliFest відбуваються масові гуляння, обсипання фарбами з трав і натуральних барвників (Гула) і обливання водою. 

HoliFest має також інші активності в своїй програмі: боді-арт та аніматори для дітей, виступи та майстер-класи з індійського танцю, надування великих мильних бульбашок, безліч смакоти і комфортні місця для спокійного відпочинку і дітей, сувеніри, конкурси, музика і багато інших сюрпризів. 

ДЕ? Київ

КОЛИ? 31 травня 2020

ЯК? квитки можна придбати тут https://holi2020.ticketforevent.com

Wiz-Art Film Festival 

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 3
Wiz-Art Film Festival

 

ЩО? Wiz-Art Film Festival – міжнародний фестиваль короткометражок і також організація, що займається розвитком кіно в Україні та Львові, об’єднює в собі проактивних і діяльних митців-кіноагентів. Існує з 2008 року. 

Цей фестиваль ви можете не лише відвідати, але й стати його частинкою, подавши заяву на участь зі своєю роботою у встановлений термін на сайті https://filmfreeway.com/lisff

Wiz-Art Film Festival зможе вам подарувати можливість провести тиждень із героями фільмів, познайомитися з митцями зі світу кіно і надихнутися творчими хвилями. 

ДЕ? м. Львів

КОЛИ? 15-21 червня 2020

ЯК? ближче до дати на сторінці фейсбук Wiz-Art з’явиться посилання на квитки.

Leopolis Jazz Fest 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 4

ЩО? Leopolis Jazz Fest – міжнародний джазовий фестиваль, який щороку проходить у Львові з 2011. Згідно The Guardian, це один із найкращих фестивалів Європи.

На нього з’їжджаються виконавці джазової музики різних напрямів і національностей, аби зробити літній день музикальним, і запалити затишні вогники теплими ночами.

За традицією на фестивалі працюють три пікнікові зони з вільним доступом, в яких на великих світлодіодних екранах можна подивитися всі концерти головної сцени ім. Едді Рознера. Для гостей фестивалю були організовані майстер класи, численні джеми і кінопокази раритетних відео і джазових фільмів, які щорічно готує корифей українського джазового руху Леонід Гольдштейн 

Щороку на гала-концерті фестивалю у Львові відбувається вручення Міжнародної музичної премії «Leopolis Jazz Music Awards» ім. Едді Рознера («Alfa Jazz Music Awards» до 2017 року).

ДЕ? місто Львів

КОЛИ? 25-29 червня 2020

ЯК? квитки з’являться у продажу у квітні на сайті фестивалю www.leopolisjazz.com

ATLAS WEEKEND’20 

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 5
ATLAS WEEKEND’20

ЩО? Atlas Weekend — наймасштабніший музичний фестиваль України; подія, що поєднує музику, активний відпочинок, освітні та розважальні програми та один із найкращих українських стритфудів. Мета фестивалю — відкривати людям різних уподобань сучасну фестивальну культуру та стирати кордони міст, країн і стереотипів.

Запрошені виконавці 2020 року: TWENTY ONE PILOTS; A$AP ROCKY; ALT-J; WITHIN TEMPTATION; TWO DOOR CINEMA CLUB; METRONOMY; OF MONSTERS AND MEN; ANTHRAX; YUNGBLUD; TOM GRENNAN; PENDULUM DJ-SET;ANNENMAYKANTEREIT та багато інших.

ДЕ? місто Київ

КОЛИ? 7-12.07.2020.

ЯК? квитки можна придбати тут https://atlasweekend.com/tickets

Faine Misto 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 6
Faine Misto


ЩО? Фестиваль “Файне Місто” – це міжнародний музичний фестиваль, який щорічно відбувається поблизу Тернополя. “Файне Місто” є одним з небагатьох українських фестивалів в якому пересікаються практично всі сучасні напрямки музики. Рок, альтернатива, фолк, поп, денс музику на семи сценах фестивалю виконують тільки кращі музичні виконавці та запрошені іноземні артисти, які складають музичну частину фестивальної програми. Фестиваль “Файне Місто” традиційно пройде під лозунгом “Файне Місто” – територія вільних людей”, адже головна мета організаторів – побудувати місто, в якому кожен з відвідувачів хоч і на кілька днів, але зможе, залишивши щоденні проблеми, відчути енергію свободи, шалений драйв життя та зробити свій відпочинок незабутнім. Оголошені виконавці цього року: Beyond the Black, The Black Dahlia Murder, Порнофильмы, Normandie, Lord of the Lost, Cruachan, Gutalax.

ДЕ? місто Тернопіль ( Secret Place ) 

КОЛИ? 30 липня – 2 серпня

ЯК? придбати квитки можна тут https://concert.ua/ru/event/faine-misto

«Ту Стань» 2020 – фестиваль середньовічної культури

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 7

ЩО? Вже багато років поспіль у чарівній місцині Карпат, в підніжжі стародавньої Тустані, наскельної фортеці і митниці ІХ-ХVІ століть, відбувається один з найпотужніжих фестивалів середньовічної культури «Ту Стань!».

Це справжнє дійство, що на три дні абсолютно стирає часові межі і занурює у феєрію легенд! Танці і співи, лицарські бої та справжнісінький нічний штурм Фортеці, ремесла і смачна кухня, духовна територія, воркшопи для дітей і найцікавіші екскурсії. А ще – лазерне шоу і Машина часу – мандрівка в минуле з допомогою доповненої та віртуальної реальності. 

Вирішуйте – будете з лицарями штурмувати Фортецю, випробовувати Машину часу чи просто релаксувати під мелодії давніх пісень, обирайте свій best fest формат і… всі на «Ту Стань! – 2019». Твоя Земля, Твоя Фортеця!

ДЕ? с. Урич, Сколівський район

КОЛИ? 31.07.-2.08.2020.

ЯК? Придбати квитки можна тут https://gastroli.ua/en/tickets/festival-tu-stan/buy

WoodStock Ukraine 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 8
WoodStock Ukraine

 

ЩО? WoodStock – безкоштовний фестиваль рок-музики, що проходить на великій території українських просторів простонеба, присвячений волонтерам, розвитку волонтерського руху в Україні та волонтерам ВБФ «Серце до серця».

На фестивалі можна насолодитися виступами груп із України та Європи, майстер-класами, театральними постановками, медитаціями, чайною церемонією, хатха-йогою, різноманітним фудкортом, спортивними змаганнями, польотами на літаку, стрибками з парашутом і багато іншим.

ДЕ? Щодо місця проведення інформація буде подана пізніше на офіційних сторнках фейсбуку та інстаграму 

КОЛИ? жовтень 2020

ЯК? зареєструватися на фестиваль можна за посиланням https://woodstock.in.ua/reyestratsiya/

ZahidFEST 2020

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 9
ZahidFEST

ЩО? ZahidFEST 2020 – найбільший open-air фестиваль України, який відбувається за містом. Тут можна почути музику на різний смак і насолодитися неймовірною природою, проводячи ночі в палатках під зірковим небом. 

ДЕ? с.Родатичі, Львівська область

КОЛИ? 23-24.08.20

ЯК? квитки можна придбати тут https://zaxidfest.com/en/

Бадерштат – фестиваль українського духу

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 10
Бадерштат – фестиваль українського духу

ЩО? Бандерштат – музичний фестиваль на Волині, що запрошує молодь із усього світу заринутися в атмосферу української музики та культури. Одна з місій Бандерштату – поширення української національної ідеї, цінностей, залучення молоді та допомога їхнім творчим ідеям. 

ДЕ? с. Рованці, м. Луцьк

КОЛИ? 7-9 серпня 2020

ЯК? Перші квитки вже у продажу http://bandershtat.org.ua/kvytky/ 

За останніми новинами та придбанням квитків найкраще слідкувати в соціальних мережах: фейсбук, інстаграм.

SOLOMAFEST

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 11
SOLOMAFEST

ЩО? SOLOMAFEST – музичний фестиваль, що має для себе запальний опис: «концентрація сили, нової і позитивної енергії, яка наповнює і живить це серце наступний рік, змушує не зупинятись і мотивує до руху вперед». Ви вмотивовані? 

ДЕ? Солом’янський район ( від цього, до речі, походить назва фестивалю ☺ ) , місто Київ

КОЛИ? вересень 2020

ЯК? квитки стануть доступні в продажу пізніше. Рекомендуємо слідкувати за спільнотою SOLOMAFEST у фейсбуці.  

Koktebel Jazz Fest

Фестивалі, на яких ти можеш затусити в 2020 12
Koktebel Jazz Fest

ЩО? Jazz Koktebel — щорічний фестиваль переважно джазової музики, що проходив з 2003 року в Коктебелі, на узбережжі Чорного моря, а з 2014 року відбувається у смт Затока і Білгород-Дністровському. 

З 2006 року фестиваль проходить у другій половині вересня, так би званий «оксамитовий» курортний сезон. На минулих фестивалях можна було почути виступи De-Phazz, Stanley Clarke, Billy Cobham, Nino Katamadze, Us3 і інші. Окрім добре відомих виконавців, з 2008 року організатори дали можливість реєструватися молодим групам на фестиваль. Кожен може податися, і найкращі згідно гвизначення суддів братимуть участь у фестивалі.

На дві головні сцени вхід вільний, так щоб публіка могла послухати виступи, сидячи на піску пляжу. Квиток треба придбати, якщо ви хочете мати доступ до додаткових сцен і джем-сесій. 

Koktebel Festival має на меті надихнути вас джазом, що грає в одній банді з морськими хвилями і співом чайок. 

ДЕ? Інформація щодо місця проведення стане відома пізніше у зв’язку його узгодження адміністрацією фестивалю

КОЛИ? 4-7 вересня 2020

ЯК? Квитки мають стати доступні в продажу пізніше. Слідкуйте за останніми новинами Koktebel Fest у Фейсбуці.

27 BookForum 

book forum
book forum

ЩО? Форум Видавців – щорічна культурна подія, де ключове слово – «книга». По меншій мірі, воно вирує на вустах львів’ян, інших українців і іноземців упродовж осіннього тижня.

На Форумі ви можете відчути себе крихітним, адже навколо відбувається стільки подій, і ще більше – на сторінках книжок. На ярмарку у кожного є змога ознайомитися з представленою літературою видавництв із різних міст і дослідити для себе нову. Також на Форумі Видавництв відбуваються презентації книжок, старішого чи новішого видання, зустрічі-автограф із авторами, покази фільмів, музичні виступи, зачитування поезії, вручення винагород. Це ще одна неймовірна нагода зустріти неймовірних людей.

ДЕ? місто Львів

КОЛИ? осінь 2020

ЯК? Слідкуйте за новинами у фейсбуці та інстаграмі.

Бажаємо вам  відірватись по повній та насолодитися заходами. Квитки вже можна придбати за посиланням.

АННІС ЗАХАРОВА: ПРО РУХ СВІДОМОЇ МОДИ «SUSTAINABLE FASHION» В УКРАЇНІ ТА СВІТІ.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі.

Речей багато, а вдягнути нічого. Ця катастрофа сталась не тільки у вашій шафі. Вона набула глобального масштабу. І проросла у вигляді екологічних проблем планети, роблячи з неї шафу з купою мотлоху.
Від щоденного вибору до масового явища. Від невеличких компромісів з собою  до нехтування високими принципами, від потакання собі та марення модою – до величезних екологічних проблем.

Це інтерв’ю не було взято, щоб зупинити цунамі сліпої моди. Але віримо, що читач зможе зробити певні висновки і відтворити їх у повсякденному житті. А ще краще, розповісти про це своїм друзям. Як фундамент будинку будується з маленьких цеглин, так і великі зміни починаються з маленьких, але впевнених кроків.

Перший крок до свідомої моди «Sustainable Fashion» нам допоможе зробити дизайнер, стиліст, історик, лектор, колекціонер, суспільний діяч – Анніс Захарова.

З творчістю Анніс мені пощастило познайомитись набагато раніше і впевнена, що вона є дуже компетентною в питанні свідомої моди.

Анніс, привіт! Розкажіть про те як Ви вирішили створити власний бренд AZAVA?

Ольга, здравствуйте. Также приветствую всех читателей и благодарю за интерес к моей деятельности. Начну с того, что AZAVA – это не бренд. Это имя. Между данными понятиями имеется существенная разница. У этих двух слов разная суть и разный посыл. Тренд сегодняшнего дня – это успешность. Которую современный мир определяет прибылью, популярностью и многочисленным влиянием на сознание людей.
Для достижения этого человеку, конечно, необходимо создавать бренд и действовать всеми возможными инструментами бизнеса. Я же перед собой такой цели не ставлю. Поэтому имя AZAVA носит одежда, которая создается с одной единственной целью – сделать красивую мастерскую вещь навека, уникальную, гармоничную, горячо любимую теми, кто ее носит. А вдохновила меня на это дело любовь к одежде как к Вещи с большой буквы, как к предмету высокого искусства и средству выражения человеческой индивидуальности.

Я вовсе не пропагандирую утопическую мысль о том, что любая идея может приносить доход. Как и не говорю о том, что людям не нужно зарабатывать деньги. Просто необходимо четко разграничивать понятия хобби и бизнеса. Хобби от бизнеса отличается одним единственным пунктом. Но он кардинально меняет подход к организации дела и его ориентиры. Важно помнить, что главная цель бизнеса – прибыль.

И каждый приобретающий одежду у коммерчески ориентированных проектов должен понимать, что эти проекты в основной своей массе не интересуеются личностью человека и его потребностью – они сами создают нужные им образы и истории, диктуют собственные ценности и потребности. А потом профессионально внедряют их в сознание и подсознание людей для того, чтобы продавать свой товар, который эти искусственные ценности олицетворяет. Не весь бизнес такой. Но тот, которые имеет большой успех, который на слуху, продукт которого все хотят – на 99,9 % такой.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі. 13

Очень важно не идти на поводу у того, чем заполнено информационное пространство планеты. Если вам 1000 раз сказажут : «Купи это! Без этой вещи ты неполноценный, а с ней – входишь в круг особенных и избранных. Она принесет тебе удачу, уверенность и радость», – скорее всего вы в это поверите.

И побежите покупать. Потому что каждому человеку хочется испытывать эти состояния. Хочется состояться. А все мы на свою беду не очень любим глубоко копать в познании самого себя, в значении слов, в последствиях своих действий и очень внушаемы. Результат – человека сегодня уже и человеком не называют – он потребитель.
Единица, приносящая кому-то доход. Поэтому не спешите верить тому, что видите и слышите. Не спешите покупать вещи, читать блоггеров, идти на рекламируемые выставки, концерты испектакли, читать бестселлеры, не романтизируйте бренды… Сами по себе они не могут сделать человека ни счастливым, ни полноценным. Я не говорю, что нужно закрыться дома или садитьсяза швейную машинку и самостоятельно шить себе одежду. Хотя порой это было бы очень полезно. Можно начать с анализа.
И прежде чем совершить какие-либо действия, необходимо отыскать внутри себя то, во что лично вы верите, что лично для вас является смыслом жизни – и лишь затем приступать к покупкам, отдавая предпочтение производителям, которые имеют схожие с вами идеалы. А в свете сегодняшнего дня 95% всей предлагаемой одежды вообще нельзя покупать. Современный человек испытывает на себе «раздвоение личности». Как белка в колесе гонится за трендами, боится выпасть из времени, не знает себя, заглушает внутренний голос. Теряет индивидуальность мировосприятия, высокие нравственные принципы и эстетические ориентиры. Наши познания скудны, а суждения поверхностны.

Поэтому не стоит понятие «бренд» воспринимать как что-то важное. Бренд и тренд – это инструменты бизнеса, средства манипуляции людьми и один из факторов кризиса Человека. Мода создала шаблон внешнего вида, шаблон мышления, шаблон образа жизни и мировоззрения, шаблон профессии и потребительских привычек. Человек потерял внутренний стержень и стал формой, в которую можно залить любую идею. Разве это хорошо? Идеи ведь разные бывают… Не все они хороши.

Анніс, чим відрізняється «Sustainable fashion» від звичайної моди?

Здесь я хотела бы начать с разъяснения того, что такое «Sustainable fashion». Если перевести на русский язык это английское словосочетание – получаем русскоязычный аналог «устойчивая мода». Что такое «устойчивость»? Существует множество определений данного понятия, но все они сходятся в том, что устойчивость предполагает некое сохранение и усиление. Мода же является совокупностью привычек, ценностей и вкусов, принятых в определённой среде в определённое время. Она характеризуется кратковременностью и быстротой смены своих тенденций. Выходит, что объединять понятия «устойчивости» и «моды» для определения одного явления – это не совсем логично. Потому что слова противоречат друг другу. Устойчивой моды не бывает. Устойчивой бывает традиция. Мода же всегда динамична.

 

За последние сто лет индустрия моды нанесла большой и непоправимый вред человеческому обществу и экологии всей нашей планеты. Сегодня мы наблюдаем изменение принципов работы лидеров индустрии на более лояльные ( этичные, экологичные), так как работать по-старому они больше не могут: ни человеческий, ни планетарный ресурс больше этого не позволяют. Но факт перемен не предполагает исчезновение индустрии моды в целом. Она продолжает быть самой большой и влиятельной в мире сферой бизнеса, главная цель которой – получение прибыли от своей деятельности.

Таким образом, тенденции развития современного мира, глобальные экологические проблемы потепления и исчезновения пресной воды, загрязнения биосферы, вопросы здравоохранения и прав работников вызвали у индустрии потребность меняться ради того,чтобы выжить. Из этого следует появление моды на «устойчивость» как закономерность.

Сколько времени она будет в тренде? Я не знаю. Будет на слуху до тех пор, пока не появится что-то новое, соответствующее обстановке в мире. В этом суть моды – реагировать наизменения в обществе и предлагать новые идеи, формы и образы.

Вашу лінію одягу « AZAVA» можна назвати Sustainable Fashion?

Я отношу свою деятельность к понятию «устойчивости», потому что строю ее на принципе индивидуализма и сохранения традиции высокого шитья, ремесел различных культур мира, стилизации вневременной классики. Вместе с этим работа выполняется с заботой об окружающем мире и людях, задействованных в деле. Этот подход рожден моим мировоззрением, реализовывается более 10 лет. Сегодня слова «устойчивая мода» могут использоваться и как обозначение движения за преобразования модной индустрии и как новое трендовое направление, позволяющее привлечь интерес общественности к тем, кто их произносит и себя ими маркирует. Повторюсь, что «мода» и «устойчивость» – это разные понятия. Мода – это индустрия. Индустрия – бизнес. Бизнесу нужна прибыль – это его цель, которую он достигает любым возможным для него способом. Эксплуатирует все, чем может достичь желаемого – и низменное и благородное.

В чому полягає вагомість такого руху?

Видите ли, это движение – продукт 21-го века. Ни в мудром античном мире, ни в утонченном 19 веке не существовало такого понятия. Оно – порождение жизнедеятельности нашего времени. Из чего напрашивается вывод, что с нами что-то не так. Что-то не так с нашими ценностями, способами профессиональной реализации, представлениями о самом себе,окружающих людях и жизни. Не в том направлении мы движемся, раз не можем сберечь того, что веками хранили и приумножали наши предки. Мы потеряли культуру: креативная индустрия и культура – это не одно и то же. Теряем свою планету, уничтожаем ее природу. Теряем себя и друг друга… Вот что является причиной нашего сегодняшнего разговора. Любые движение за «устойчивость» дают возможность увидеть эту проблему, осмыслить ее, кардинально изменить нечто основополагающее в самом себе, противостоять разрушениям и остановить нашу деградацию.

Які зміни може викликати поява руху Sustainable Fashion у світі?

Как я уже говорила, сегодня индустрия моды действительно меняется в направлении устойчивого развития. Это вызвано необходимостью. Но она по своей сути и по своей форме остается той же. Индустрией, порождающей массовую культуру. В которой нет ничего устойчивого. Я лично возлагаю надежды на то, что движение Sustainable Fashion обратит внимание людей на их ответственность перед собой, друг другом и планетой. Часто мы впадаем в отчаяние из-затого, что видим весь происходящий в мире мрак и понимаем, что глобально не можем ничего изменить. Глобально, одним ходом конечно не можем. Но! «Даже самый длинный путь начинается с первого маленького шага» – так гласит китайская мудрость.Мне нравится слоган украинского экоустойчивого проекта «Soon Store». Он звучит примерно так :
« Ты выбираешь реальность тем, что ты носишь».
И это правда. От каждой нашей покупки, от нашего обращения с вещами, от отношения к людям и жизни зависит мировая обстановка. По отдельности люди – не сила, но от суммы одинаковых частных действий зависит глобальная картина. Поэтому бизнес, поп-культура всеми силами стремятся завладеть умами людей – чтобы каждый локально на своем месте мыслил и поступал одинаково с другими, чтобы в сумме результат получался общим и таким, как нужно. А к чему приводит этот результат – об этом шла речь в предыдущем вопросе.

Де і коли уперше з’явився Sustainable Fashion ?

По сути, до середины 19-го века – до мировой промышленной революции – вся одежда была sustainable fashion. Ситуация изменилась с появлением готового платья, которое можно было купить в магазине. 150 лет это явление развивалось и в наши дни вылилось в кризис модной индустрии.В чем , собственно, этот кризис заключается? Будучи бизнесом, индустрия моды существует ради получения дохода. Новые мощности и изобретения позволили человеку осуществить свою давнюю мечту о получении сверхприбылей при минимальных затратах. Но это произошло исключительно за счет удешевления себестоимости изделий. Себестоимость уменьшается: стандартизацией вещей, упрощением их внешнего вида, снижением качества, увеличением тиража, удешевлением затрат на рабочую силу и сырья. Все это имеет свои глобальные последствия. Тем не менее, было реализовано, и реализовывается сегодня.

Но общественность всколыхнулась после того, когда в 2012 году произошла трагедия на одном из потогонных пошивочных цехов в Бангладеш. Можно сказать, что данное событие стало стартом движения за устойчивое развитие модной индустрии. Вы можете посмотреть документальный фильм «The true of coast» – он как раз об этом.

Як багато представників Sustainable Fashion у нас в Україні?

В Украине существует большое количество «устойчивых» самобытных проектов. И этопрекрасно! Более того, скажу, что многие из них – уважаемые всей мировой общественностью активистов Sustainable Fashion. А есть такие, которые являются образцовыми. У нас есть связь с Берлином, Будапештом, Таллином, Нью-Йорком, Чикаго и другими центрами мировой активности. По сути, все, строящие свою работу на принципах экоустойчивости, и являются теми, кто занимается развитием этого движения в Украине.

Первые проекты появились когда такого понятия как «Sustainable Fashion» вовсе не существовало. Тогда они не выделялись в какое-то особенное направление. Задум просто имел свою концепцию, где публично говорили о тревожащих явлениях и своей деятельностью предлагали альтернативный путь.

Не всегда наличие организации свидетельствует об успехе дела. Организация может наделать много шума, но не дать хорошего плода.

А что в нашем случае является плодом? Это когда молодые дизайнеры, студенты твердо решают строить свою работу только на принципах экоустойчивости и делают это. Когда люди, задумываясь о покупке, сперва изучают бренд, определяют его sustainability. И покупают лишь то, что соответствует этой норме.

Желательно – местного производителя. Когда СМИ перестают размещать на своих страницах информацию о «быстрой моде»,отдавая предпочтение локальным устойчивым проектам. А предприниматели заполняют ассортимент своих магазинов sustainable fashion брендами. Опять-таки, местными. Когда вещи всеми нами тщательно выбираются, ценятся, носятся долго, чинятся, перешиваются, донашиваются… Когда реально происходят изменения. Красиво поговорить можно о многом. Одни слова ничего не меняют. И в нашем разговоре будет смысл только в том случае, если хотя бы один читатель этой беседы пересмотрит свои привычки и мировоззрение, глубоко изучит вопрос движения Sustainable Fashion, определит для себя круг вещей, которые он точно не будет покупать и действительно отныне будет приобретать другую одежду. И не для того, чтобы с ее помощью нечто из себя представлять и что-то ею компенсировать.

А для того, чтобы она защищала тело от механических повреждений, климатических факторов, исполняла нравственные и социальные функции. Говорила об исторической и культурной принадлежности человека. Удовлетворяла эстетически, соответствовала личному вкусу, стилю и потребностям.

Анніс, чи можете спрогнозувати переспективи розвитку « Sustainable Fashion» в індустрії моди?

Я ранее уже говорила, что сегодня мировая модная индустрия держит курс на«устойчивость». Основное направление этого перехода – экология. В рамках ООН подписываются соглашения, Дома Мод один за другим делают официальные заявления о своем новом Sustainable Fashion курсе.

Это не значит, что вся индустрия перестраивается. Речь идет только о сегменте luxury (товары роскоши). Владельцы бизнеса «быстрой моды» – а это практически все массмаркеты-бренды – на это не идут и не пойдут. Такой переход гарантирует им разорение, так как противоречит принципам работы и тем способам, с помощью которых они получают свой доход. Тем не менее, среди них есть такие, которые вводят в свои компании отдельные экоустойчивые элементы и запускают линейки вещей Sustainable Fashion. Такая одежда – неосновной источник дохода для них. Скорее, это дань моде и тенденциям развития общества.Такой себе откуп от пристальной слежки за компанией со стороны активистов Sustainable Fashion. Есть компании, которые изначально строили свою деятельность на принципах экоустойчивости. Они обязательно делали капиталовложения из многих нулей, позволяющие создать в ходе работы большой оборот средств. Такие компании являются образцами бизнеса модной индустрии с направленностью в sustainability. Они успешны и служат вдохновением для тех, кто хочет организовать дело в сфере моды, но выстроить его без вреда для планеты и еежителей. Сегмент luxury представлен огромными концернами – законодателями моды. Они владеют всеми необходимыми ресурсами и технологиями для создания любого продукта и глобального спроса на свой товар. Как со стороны прямых покупателей, так и со стороны международной сети производителей-подражателей. Небольшие локальные бренды этого не имеют. Поэтому сегодня деятельность таких проектов под угрозой исчезновения и скорее напоминает «дело для души», чем основной способ заработка денег.

[youtube v=”ZoiU8sprXpQ”]

Sustainable Fashion локальным проектам еще сложнее. Они не могут конкурировать со своим продуктом в мире, где ключевым аргументом к покупке является трендовость, низкая стоимость товара или его статусность. Создание хорошего, красивого, качественного, устойчивого – это процесс очень трудоемкий, энергоемкий и затратный по времени. Поэтому полученное в такой способ изделие стоит в разы дороже, чем предлагаемый массовым рынком аналог. Цена может достигать уровня стоимости luxury. Но вещь к данной категории не относится. Из чего следует,что те, кому вещь нравится – не готовы за нее столько платить. А те, кто привык тратить наодежду подобные суммы – не будут этого делать, так как строго следуют обычаю покупать иносить определенные бренды, принятые в их кругу. Таким образом локальная экоустойчивая одежда оказывается между мирами, так как покупательский рынок Sustainable Fashion несформирован ни в Украине, ни в мире. Сознание людей массово не перестроено на новый лад.

Який прогноз можна зробити для України в цьому питанні?

Если же навести фокус на Украину, то мы увидим, что ее Sustainable Fashion направление здесь представлено именно маленькими местными дизайнерами и марками. Которые, к тому же, стараются продавать свои изделия заграницей.

Не из-за принципа какого-то, а по причине отсутствия спроса у местного населения. В Европе и Америке их одежда реализуется в первую очередь не потому что она экоустойчивая. А потому что интересная, необычная, качественная и доступная, так как жители стран этого региона имеют более высокий уровень дохода и меньшезависят от статусности вещей.

Поэтому перспективы развития Sustainable Fashion в Украине зависят в первую очередь оттого, поднимется ли уровень платежеспособности наших соотечественников и будут ли они в своих покупках отдавать предпочтение местному экоустойчивому производителю.

Як вважаєте, скільки потрібно одягу щасливій людині?)

То, сколько человеку нужно одежды – на столько же индивидуально , как и вопрос ее стиля. Все зависит от потребностей людей, образа жизни, профессии, региона проживания. Нам, северянам, меньше повезло в этом смысле, если сравнивать себя с жителями юга. У них всегда лето! Красота. Нам же необходимо иметь в своём распоряжении одежду на все сезоны года : от -15 до + 35 градусов. В целом, большое количество вещей затрудняет выбор.

Те, кто стоят у раскрытого шкафа и сокрушается о том, что им нечего надеть – в основном это люди, у которых шкаф изобилует вещами. Куда проще живётся тем, кто имеет в распоряжении их ограниченное количество. Например, несколько брюк, юбок, платьев, рубашек и футболок, пару костюмов,свитеров.

Это полноценный универсальный гардероб на все случаи жизни. При этом вещи обязательно должны быть подобраны таким образом, который позволит умело сочетать их другс другом и всегда выглядеть по-новому благодаря фантазии и удачным комбинациям.Есть люди, которые довольствуются совсем малым. Для них даже такой скромный гардероб светского человека – явление совершенно лишнее. Часто количество одежды растёт из-за того, что ее покупкой человек пытается сгладить стресс. Это сродни ситуации : « Я много ем, когда нервничаю. Ем и толстею». Шоппинг – это невыход. Часто человек не может найти именно такую вещь, которая ему нужна. И заменяет ее множеством других, которые содержат в себе похожие на неё детали : в чем-то цвет нравится, в чем-то вырез, в чем-то длина, в чем-то рукав… В итоге одежды много, но той самой, любимой,в которой готов ходить и днём и ночью – такой нету. Таким образом вещи в шкафу просто висят, никто их не носит, пылью припадают, дышать мешают. В таких ситуациях я готова прийти напомощь.

Потому что моя одежда AZAVA создаётся по индивидуальному заказу людей,учитывая все их особенности и пожелания. В человеческой жизни очень много лишнего: покупок, действий, желаний, чувств,мыслей…Все это забирает наши силы, время, таланты… Отдаляет нас от близких людей . Потому что отношения требуют самых больших вложений души. В сложные для себя периоды все люди сходятся в том, что ценность жизни заключается в « простых радостях» : увидеть весной первый ключ птиц, зачерпнуть ладонью холодной и сладкой родниковой воды, среди серого,затянутого тучами неба заметить маленький пробивающийся луч солнечного света, вдохнуть нежно и осторожно аромат сирени, летом попасть под тёплый дождь, посмотреть в глаза любимому человеку… Видите, настоящие радости никак не связаны с деньгами, местом в социуме и профессиональной реализацией. В нашей жизни все должно находиться строго насвоих местах. И если мы говорим о покупках и количестве вещей – их должно быть ровно столько, сколько вам нужно. Но нужно именно для тихой, радостной жизни. Чтобы душа не разрывалась на части, а была в умиротворении. Красивое слово – умиротворение. Кому интересно , может поразмышлять о его значении. Оно связано с покоем, но обозначает другое…Содержит в себе подсказку роли человека в мире, и его места в нем. Вообще, умиротворение – это нормальное, естественное состояние для человека. Только мы об этом забыли. Позволили себя убедить в обратном.

Если представить, что люди прекратили тратить себя на лишнее – сколько же сил, времени и вакантных денег у нас в одночасье появится.

Ведь их не обязательно на себя тратить.Вокруг очень много людей, которые нуждаются во внимании и материальной помощи. Быть нужным человеком – легко. Необходимо отказаться от лишнего – и это даст ресурс для помощидругим.

Давайте вместе подумаем об этом.

Еще раз благодарю Вас за беседу и буду рада ответить на все возникшие у ваших читателейвопросы. Ко мне можно обращаться напрямую через страницу в Facebook.

Сайт моего проекта – azava.org.

Анніс Захарова: про рух свідомої моди «Sustainable Fashion» в Україні та світі. 14

Читайте статтю про те, як українські дизайнери використовують віртуальну реальність для промоції своєї продукції в Україні та за кордоном.

Мурали новітній вандалізм чи ні

Мурали: ознака креативного міста чи новітній прояв вандалізму?

{:uk}

“Почуття міри в мистецтві – все”. Анатоль Франс

Мурали — самобутнє мистецьке явище, що дійшло до нас з античних часів, а його виникнення пов’язують з наскельним стінописом. Такі малюнки традиційно виконуються безпосередньо на поверхні стіни або ж на штукатурці, як правило оперують зі значними площами. Витвори мистецтва такого жанру виглядають монументально та велично, звідси і назва його різновиду — монументально-декоративний.

Значного поширення стіновий монументальний живопис набув у оздобленні сакральних споруд, чим довгий час закріпив за собою “церковний “характер, відродившись у інших проявах набагато пізніше, як от при оздобленні інтер’єрів палаців, де використовувалась вже інші теми та сюжети. Пізніше, коли було усвідомлено універсальність муралів, сфера їхнього вжитку значно розширилась, що дозволило в радянські часи використовувати їх з метою пропаганди.

Фрески центрального куполу Софії Київської, м.Київ
st-sophia.org.ua

Паралельна гілка розвитку муралів прямує з народного мистецтва. Що характерно, тут стіни розписувалися не тільки зсередини, але і ззовні. Стіни прикрашали простим геометричним орнаментом, іноді рослинним або тваринним без вдавання до продуманих сюжетів та зображень людей.

Ще одна версія походження монументального живопису у його сучасному вигляді — Мексика 20 століття. Ця гіпотеза навіть логічніша, бо історичний бекграунд у цьому плані у нас з Мексикою подібний — розквітом культури муралізму відзначилися революційні та реформаторські зрушення у суспільстві. У нас же сплеск масового поширення муралів  припав на Революцію гідності – одну з найвизначніших подій початку 21 сторіччя в історії України.

Мурали: ознака креативного міста чи новітній прояв вандалізму? 15
Київ. Мурал. Андріївський спуск

Щоправда не завжди мурали супроводжують бурхливі періоди історії людства, у період стагнації та закріплення позицій їм відведене особливе місце. У другій половині 20 століття надзвичайно популярним стало радянське монументально-декоративне мистецтво, воно ж — близький родич сучасного “муралізму”. Однак у цьому випадку малюнки на всю стіну не мали на меті піднесення культури у суспільстві, прикрашання міського середовища, тощо.

Радянська мозаїка на фасаді у Бухаресті, Румунія
tumblr

Cпочатку спадає на думку радянські мурали та мозаїчні панно, що дійшли до наших часів продумані до найдрібніших деталей, якісно зроблені та дійсно мають неабиякі декоративні якості, хоча це не першочергова мета, яку вони переслідували. Будучи частиною мистецької течії так званого соціалістичного реалізму, вони можуть бути розцінені як елемент політичної пропаганди.

Радянський монументальний живопис у м. Вологда
cultinfo.ru

Це ні в якому разі не знецінює визначних зразків жанру, але ставить під сумнів трактування такого мистецтва як способу самовираження та політично незаангажованої творчої експресії.

Радянські мозаїки у кінотеатрі “Киів”
Радянські мозаїки у кінотеатрі “Киів”, wired.com

До подібної функції мурали вдаються і зараз: навіть якщо це і не напряму донесені через зображення політичні чи суспільні сюжети-персонажі, опосередковано вони все одно впливають.

Прикладом може бути жваве обговорення нових муралів у пресі:
“За нового мера місто стало значно красивішим та яскравішим — стільки нових малюнків з’явилось, навіть у нашому віддаленому мікрорайоні, це доводить, що міський муніципалітет дійсно турбується про середовище, у якому ростуть наші діти, навіть туристи приїжджають подивитися на наші мурали!”.

Кому ж ще, як не туристам та гостям міста, насолоджуватися мистецтвом у такому вияві, коли у місцевих жителів є незадоволені потреби, пов’язані з комфортним існуванням у міському просторі, і це далеко не завжди є потреби естетичні. Замовником муралів часто виступає міська влада чи органи місцевого самоврядування, виходить, що такі позитивні зміни у місті (ще б пак! Це спрацьовує вау-ефект) напряму асоціюються з міською владою, роблячи їй уявний “плюсик у карму”. Хоча вода в крані досі холодна.

Для рядового жителя міста спрацьовує дуже простий логічний зв’язок, заснований на ієрархії потреб: якщо мистецтво розвивається такими темпами, певно ж базові потреби вже задоволені і це не підлягає оскарженню.

невдалий приклад, але тільки не це((((

Попри свої колосальні розміри, мурали радше є крихітною скалкою у власному оці, яку ми відмовляємось бачити, ніж колодою у чужому, яку ми зазвичай бачимо здалеку — муралами, пам’ятниками та іншим благоустроєм так зручно прикривати інші, глобальні проблеми. Тож чи вважати за таких умов мурали мистецтвом? І так, і ні.

Щоб уникнути неточностей у тлумаченні понять слід раз і назавжди провести межу між муралами та стріт-артом.

Стріт-арт виявляє наявні проблеми у суспільстві, мурали — маскують, хоча останнім часом поширюється тенденція муралів гострої соціальної тематики.

Стріт-арт — виключно некомерційне мистецтво, характерною рисою якого є вільна творча експресія та його “напівзаконна” природа. Не дивно, що з таким самовираженням активно борються представники муніципалітету та власники “полотен” на яких був створений такий живопис (зазвичай це фасади будівель, огорожі, МАФи, паркани), вважаючи вуличне мистецтво чистої води актом вандалізму.

 

На цьому фоні виникає дилема: вандалізм задіяний по відношенню до стріт-арту це тоді що? З цим питанням ми розбиралися у одному з минулих матеріалів.

До категорії стріт-арту можна віднести і графіті, які не завжди мають естетичний вигляд і художню цінність, проте як ніщо інше відображають настрої у суспільстві тому що не підпорядковуються цензурі. Крім цього незалежне вуличне мистецтво є більш чутливим до контексту середовища, у якому воно з’являється, граючи з характером оточення, окремими деталями. Справжнім майстром контексту є Гамлет, своїми роботами він надає закинутим околицям географії та руїнам нове життя і при цьому не руйнує візуальним шумом їх тихий спокій, інтегруючись у міський простір дуже тактовно та делікатно.

Роботи гамлета у Харкові
Роботи Гамлета у Харкові moniacs.kh.ua

Роботи Гамлета
Роботи Гамлета

Мурали ж найчастіше є саме комерційним мистецтвом, тому не можна стверджувати, що вони транслюють цінності суспільства, правильніше буде сказати, що це трансляція державного замовлення на мистецтво, побудована виключно на їхніх власних уявленнях про прекрасне. Детально розкриває цю теорію у своєму дослідженні Mistosite.

Як приклад у одному з розділів вони наводять мурал, що зображує Петра Набойченка на багатоповерховому житловому будинку в центрі Харкова. Від себе додамо, що малюнок був створений у 2013 році, тобто ще до прийняття Закону про декомунізацію і досі до нього не було застосовано жодних мір.

Враховуючи контекст середовища (це ледве не єдина “сталінка” цій частині міста, все інше представлено дореволюційними прибутковими будинками, міськими садибами) маємо конфлікт міських символічних просторів.

Створення Муралу Герою Радянського Союзу Петру Набойченко
Створення Муралу Герою Радянського Союзу Петру Набойченко

Звісно, уславлювати у мистецтві захисників держави річ непогана, проте чи доцільно робити це з таким пафосом?

Білорусь. Жодіно. Мурал. ПостСССР
Білорусь. Жодіно. Мурал.

Окрім муніципалітетів замовниками муралів можуть виступати інші значні гравці урбаністичної сцени, як от керівництво крупних підприємств, що мають вплив у місті або ж світові бренди з метою реклами.

Однак інколи все вуличне мистецтво узагальнено називають стріт-артом не розрізняючи відтінки сенсу між складовими.

Некомерційне вуличне мистецтво через призму вандалізму розглянули, а як бути з комерційним?

Себто з муралами від всесвітньо відомих художників, які замовляють державні органи?

Слизьке питання, та якщо говорити про загальні закономірності — так. Особливість вуличного мистецтва полягає у взаємодії з навколишнім середовищем і крім критерію “естетичність” у гру вступає “доречність”. Таким чином об’єктивно художньо та змістовно цінний як окремий виставковий зразок малюнок може опинитись недоречним у конкретному місці і програвши битву з контекстом отримати негативну реакцію.

Подібна ситуація сталася з муралом на станції метро “Осокорки” у Києві.

Мурал на осокорках
Фото: Сергій Марченко

 

Не на руку йому зіграло ще й те, що це кооперація багатьох митців, що працюють у різних стилях і їхні роботи, тематично і колористично дуже різні, поєднані у хаотичному порядку — це створює у мінімалістичному інтер’єрі станції, яка сама по собі була завершеним втіленням задуму архітекторів, недоречний візуальний та інформаційний шум.

Мурали: ознака креативного міста чи новітній прояв вандалізму? 16

Іронічно вийшло, враховуючи що замовником шуму було державне підприємство “Центр захисту інформаційного простору України”. Підприємство, підпорядковане Міністерству інформаційної політики, уклало договір з ФОП Денисом Смачелюком 17 вересня. Мурал визначено, як соціальну рекламу на тему «зміцнення національної єдності».

Робота наштовхнулась на хвилі критики з усіх боків і сухим з води не вийшов ніхто. Отже навіть роботи художників зі світовим ім’ям можуть бути цілком недоречними, потрапивши в несприятливе середовище, що викривляє їх сприйняття і при цьому саме значно втрачає у естетиці.

 {:}{:en}“A sense of measure in art is everything.” Anatole France

A mural is an original artistic phenomenon that has come down to us since ancient times, and its origin is associated with rock paintings in ancient caves. Such drawings are traditionally executed directly on the surface of the wall or on the plaster and usually operate with large areas. Works of art of this genre look monumental and majestic, hence the name of its kind — monumental-decorative.

Фрески центрального куполу Софії Київської, м.Київ

Significantly, the wall monumental painting was a long time associated with the decoration of domes of sacred buildings, which for a long time consolidated its religious character, until it was reborn in other manifestations much later, as in the interior decoration of the palaces, where finally other themes were used. Later, when the universality of the murals was fully realized, the scope of their apply considerably expanded, which allowed them to be used in propaganda in Soviet times.

The parallel branch of the mural development goes from folk art. What is special, here the walls were painted not only from the inside but also from the outside. The walls were decorated with a simple geometric pattern, sometimes plants or animals, without using thoughtful scenes and images of people.

Another interesting version of the origin of wall-paintings in its modern form is Mexico in the 20th Century. This hypothesis is even more clear because our historical background at some point is similar to Mexico: the revolutionary and reformist changes in society came out as the flowering of the muralism culture. At the same time, a splash in the mass distribution of murals in our country fell on the Revolution of Dignity, one of the most significant events of the 21st century in Ukrainian history.

However, not always the art accompanied turbulent periods of human history, in the period of stagnation and consolidation of positions they also devoted a special place. In the second half of the 20th century Soviet monumental and decorative arts became extremely popular, and it is a close relative of modern “muralism”. However, in this case, the drawings for the entire wall did not aim at raising the culture in society, decorating the urban environment, and so on.

Радянська мозаїка на фасаді у Бухаресті, Румунія

Of course, the Soviet monumental art and mosaic panels, which have survived till nowadays, are thought to have been devised to the smallest details, are well-made and indeed have great decorative quality, although this was not the primary goal they pursued. Being a part of the artistic trend of so-called socialist realism, they can be regarded as an element of political propaganda.

It does not in any way diminish the masterpieces of the genre, but questions the interpretation of such artists as a way of politically unbiased creative expression.

To this kind of function, the murals are resorted to now: even if they are not directly transmitted through the image of political or social plot subjects, they indirectly influence them all the same. A good example is the lively discussion of new murals in the local press: “Thanks to the new mayor the city became much more beautiful – so many new murals appeared, even in our distant neighbourhood, this proves that the city’s municipality is really concerned about the environment in which our children grow, even tourists often come to see our murals!” Who else, if not for tourists and city guests, need this art in such an unconvenient situation where locals have unsatisfied needs related to the vital issues such as comfortable life in city’s space, and it is not always about aesthetic needs. The client of the murals is often the city government or local self-government, it turns out that such positive changes in the city (even if it’s a wow effect) are directly associated with the city authorities, making it an imaginary “bonus in karma”. For the average citizen of the city, a very simple logical connection, based on the hierarchy of needs, is triggered: if art develops at such a speed, basic needs are likely to be already satisfied, aren’t they? This is a tool of manipulation of public consciousness, absolutely sure of it.

In spite of their colossal size, the murals are rather a tiny grain in our own eyes, which we refuse to see, than a deck in the eye of a stranger, which we usually see from far away. Murals, monuments and other amenities are extremely convenient to cover global problems. So, in such circumstances, are murals still considered a piece of art? Both yes and no.

In order to avoid inaccuracies in the interpretation of concepts, you should once and for all make a distinction between the murals and independent street art. If to speak at all, street art uncovers problems which exist in society, murals –disguise them, although recently the tendency of murals to appeal to acute social issues has spread.

Street art is exclusively non-commercial art, the main characteristic feature of which is to be an act of free creative expression and also its semi-legitimate nature. Not surprisingly, with such self-expression, the representatives of the municipality and the owners of the “canvases” are actively struggling to create such a “masterpiece” (usually these canvases are the facades of buildings, fences), considering the street art of pure vandalism. On this background appears the dilemma: if not vandalism is considered to be street art, then what?

The category of street art can include graffiti, which does not always have the aesthetic appearance and objective artistic value, but in the best way reflects the mood in society because street art works are not subject to censorship. In addition, independent street art is more sensitive to the context of the environment in which it appears, playing with the nature of the environment, with specific details. Hamlet, the Ukrainian street-artist is a real master of the context. By his work, he gave new life to the forgotten areas of Kharkiv geography and famous city ruins, and at the same time, he did not destroy their quiet peace of mind by visual noise, integrating into the urban space very tactfully and delicately.

Murals are often a sample of commercial art, therefore, it can’t be broadcasted only as a state-regulated order for fine art, built exclusively on the government’s own ideas about the nature of art. This theory explains in detail in its study of Mistosite. As an example in one of the chapters, they present an image of Peter Naboichenko (Second World War Soviet soldier) on a multistory house in Kharkiv. We would like to add that the picture was created in 2013, that is, before the adoption of the Law on Decommunization and until now, no actions were applied to it. Taking into account the context of the environment (this is hardly the only “Stalinka” of this part of the city, everything else is represented by pre-revolutionary houses, city manors), we have here a conflict of urban symbolic spaces. Of course, glorifying our defenders is a good thing to do, but is it worth to do it with such a pathos?

In addition to municipalities in commercial monumental art, other important players in the urban scene can act as customers, such as the management of large enterprises that have an influence in the city or world known global brands for advertising purposes.

However, sometimes, all street art is generally called street art without distinguishing the shades of meaning between the components “murals” and “independent street-art”. So we’ve already reviewed non-commercial street art through the prism of vandalism, but how to be with commercial one? That is to say, with murals from world-famous artists which government agencies have ordered? Slippery question, and if we talk about general laws – yes.

The peculiarity of street art lies in the interaction with the environment and in addition to the criterion of “aesthetic” comes the “appropriateness”. Thus, an objectively artistically and meaningfully valuable as a separate exhibition pattern, a picture may prove to be inappropriate in a particular place and get a negative reaction. A similar situation occurred with the murals at the Osokorki metro station in Kyiv, the capital of Ukraine.

The situation was even more complicated since this mural was a collaboration of many artists who were working in different styles and their works, thematically and colourfully very different, were combined in a chaotic manner – so that they have created in a minimalist interior of the station inappropriate visual and informational noise. It was ironic that the state-owned enterprise “Center for the Protection of the Information Space of Ukraine” has ordered this noise. The work came across a wave of criticism from all sides and nobody got dry out of the water.

Consequently, even the work of world-renowned artists may be completely inappropriate and considered an act of vandalism while being placed into an environment that distorts perception of these art pieces and thereby significantly loses its own aesthetics too.{:}

віртуальні скульптури кена келлехера

Віртуальні скульптури Кена Келлехера

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 17

Кен Келлехер сучасний художник що поєднуючи свою освіту скульптора з навичками UX-дизайнера дає життя гіперреалістичним скульптурам, які він проеціює безпосередньо у публічних просторах. Келлехер дає волю фантазії розміщуючи свої скульптури будь-де від ділової площі святого Марка у Венеції до мінімалістичних інтер’єрів. Працюючи з різними сюжетами він щоразу створює тривимірні візуалізації, що дають потенційним клієнтам змогу побачити, як такий об’єкт мистецтва може прикрасити будь-яке подане середовище. 

Selects.jpg

Захоплення Келлехера масштабними скульптурами розпочалося ще під час навчання у школі мистецтв, де він розробляв моделі до 30 футів (приблизно 9 м) заввишки, чим змусив школу запровадити для студентів обмеження на розмір учбових скульптур. У віртуальному ж світі він мав змогу експериментувати та нашвидкоруч моделювати свій витвір серед реального оточення. Подеколи результати експериментів настільки реалістичні, що важко повірити у те, що перед нами не реальна, фізично відтворена скульптура.

Для Келлехера робота у такий спосіб дозволяє його мистецьким творам йти в ногу з випереджаючими час креативними ідеями. Замість того, щоб витрачати від 5 до 10 років на втілення таких скульптур у життя він за допомогою технологій прискорює весь процес.

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 18Віртуальні скульптури Кена Келлехера 19Віртуальні скульптури Кена Келлехера 20

“Якщо замислитись, це проривний напрям у мистецтві. Це можна порівняти з тим, який прорив Airbnb у свій час спровокував у сфері гостинності, а Uber — у сфері пасажирських перевезень”, поділився сам митець з My Modern Met.

“Зараз існують такі технології, яких ніколи до цього не існувало, і як у будь-якого нового інструменту, який потрапляє до рук художників, у них з’являються нові шляхи застосування і таким чином інновації процвітають.

Сьогодні ми — частина культури інновацій і тому можемо бачити, як митці по-різному інтерпретують їх та розширюють межі їх застосування. На додачу до використання моїх моделей для виготовлення фізичних скульптур я можу проеціювати їх на різні поверхні у вигляді голограм, або ж вони можуть бути використані у AR, мони можуть бути відтворені за допомогою 3D-друку, відлиті у бронзі або надруковані на архівному папері”.

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 21

Будучи відкритим до цієї нової технології Келлехер значно розширює свої можливості як митця. Його скульптури у віртуальній формі зсувають кордони можливого та відкривають уяву глядачів. Час, коли він не розробляє скульптури на комп’ютері, він присвячує роботі у студії. Таким чином ця “віртуальна” робота не просто не віддаляє від реальної, а й підвищує її продуктивність.

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 22

Зараз, коли ці візуалізації вже зібрали безліч позитивних оцінок публіки, Келлехеру запропонували висувати на обговорення свої пропозиції щодо скульптур для громадських просторів Італії та Португалії. Він також прийняв участь у розробці проектної пропозиції щодо аеропорту Омана та був запрошений Nike до створення AR-інсталяції до майбутнього заходу.

Повільно, але вірно, Келлехер об’єднує віртуальний та фізичний світи.

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 23“Я дійсно хочу щоб люди цим надихалися. Надихалися створювати щось власноруч. Були готовими до відкриттів. Слідували за своєю мрією та покликанням” – каже митець.

Віртуальні скульптури Кена Келлехера 24 Віртуальні скульптури Кена Келлехера 25 Pillar for Peace

The Arches - back view

Це вам не одоробли, які досі часто тулять в наших містах.

Я пам'ятник собі поставив незотлінний (с)

Я пам’ятник собі поставив незотлінний (с)

Зараз спостерігається тенденція перетворення урбанізму на популістське явище –  цьому можна і треба запобігти. Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей, а вже потім бути інструментом впливу чи “прикрашанням”.

Photo: CANaction
Photo: CANaction

Сучасний урбанізм творить обличчя міста і розкриває його різнобічний потенціал, в т.ч  креативний і це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговій Гурченко і позиціонувати увічнення пам’яті невеликої групи людей у матеріалі як внесок у розвиток культури.

У широкому сенсі під урбанізмом зараз розуміють діяльність, що спрямована на впровадження та підтримання сталого розвитку населених пунктів (зараз термін застосовується переважно до великих міст). Він поступово набуває масштабів суспільного руху, нової ідеології. Однак ця течія має безліч облич: це як і масштабні перетворення інфраструктури, так і клумби з автомобільних шин біля під’їзду, та навіть бабусині квіти в вазонах, що підвішені на незаскленому балконі влітку! Все це хоч і різного рівня, але явища, які формують середовище навколо нас, а отже , кажучи більш конкретно, це урбаністичні процеси.

Aerial Photo of Buildings and Roads
Illustrative photo: Aleksejs Bergmanis

За масштабами поширення та соціальною значущістю  урбаністичні явища можна поділити на локальний та глобальний рівні, іншими словами мікро- та макро- рівні.

До локальних можна віднести DIY-благоустрої подвір’їв та малі архітектурні форми, мурали, вуличні меблі, благоустрій парків, велодоріжки і подібне. Глобальні урбаністичні явища охоплюють місто у цілому, це проекти, що стосуються розробки стратегій розвитку міст та приєднання нових територій, розвитку транспорту, соціальної інфраструктури, забудова і її регулювання.

Загалом будь-який аспект життя міста можна розглянути через цю призму: Uber, E-Ticket, нова парковка чи сквер у мікрорайоні – все це про урбаністику.

Як і будь-де у світі, в Україні люди все частіше обирають життя в містах, співвідношення міського населення до сільського стрімко змінюється не на користь останнього таким чином можна зробити висновок, що обласні центри набагато привабливіші для мешканців області, ніж інші населені пункти у ній. На це є ряд причин і комфортне,  безпечне життя тут посідає далеко не останнє місце. Якщо хочемо бути на одній хвилі з більш розвиненими країнами, маємо зробити наші міста комфортними для життя, інклюзивними, а також цікавими для туристів. Сприйняття міста складається не тільки з вивчення його історії в музеях, розглядання архітектури та відвідування закладів — його унікальний образ складається з дрібничок і саме вони найбільше запам’ятовуються, їх фотографують, про тих розповідають друзям. Не кажіть, що не маєте фото подібних фото, цього не може бути 🙂

Проте, як тільки мова заходить про лавки та велодоріжки, будьте готові читати між рядків. Асфальтування внутрішньоквартальних доріг та тротуарів, численні однакові дитячі майданчики, махінації з зеленими насадженнями, тощо. Така “благодійність” від сильних світу цього — дієвий інструмент впливу на суспільну думку.

Чому так? Бо модні зараз “урбаністичні штучки” добре сприймаються, мають безліч матеріальних форм вияву і прекрасно масштабуються кількісно, а отже, для передвиборчих обіцянок годі й шукати кращого засобу для імітації бурхливої діяльності на абстрактне “благо міста і всіх містян”.

Одеса. Політична технологія та кандидат Дарт Вейдер заасфальтував двір
photocredit: news.pn

Коли ставки робляться не на затребуваність та якість втілення  проектів розвитку міста, а на їхню кількість та помпезність, наслідки не можуть тішити. Влучно ілюструє це явище повальна реконструкція парків Києва, на які з бюджету міста виділяються значні кошти, які швидко  освоюються, проте не все те золото, що блищить: маємо оновлені парки, проект реконструкції яких не враховує деякі з важливих аспектів життя містян. Про нюанси такої реконструкції на прикладі велоінфраструктури парку на Троєщині розповідає у своєму матеріалі Хмарочос.

Ще один доволі поширений back in the U.S.S.R. прояв урбанізму це культ пам’ятників та класичної скульптури взагалі. Суспільство розвивається і тренд на такі трактовані буквально спроби увічнити пам’ять видатних осіб вже давно минув.

Увічнювати політичних діячів у культурі та мистецтві — популярний прийом часів соціалістичної пропаганди. Правляча еліта мала собі на думці, що розуміє потреби народу і створювала для них публічні простори на свій розсуд та смак.  Майже усі більш-менш крупні міста сучасної України мали свої копії Леніна & Co, від яких в ході кампанії по декомунізації довелось позбавитись.

Пам'ятник продавчині. Харків. Україна. 2018
Пам’ятник продавчині. Харків. Україна. 2018

Сучасний урбанізм творить обличчя міст і розкриває їхній креативний потенціал, звісно ж це можна зробити краще, ніж просто поставити пам’ятник черговому письменнику, політику чи науковцю і позиціонувати увічнення пам’яті визначного діяча у матеріалі як внесок у розвиток культури.

Сьогодні урбаністика — потужний інструмент впливу і маркер змін у  суспільстві. Якщо з першим аспектом все вже роз’яснено, то на другому слід зосередитись детальніше, щоб зрозуміти, яким чином необдумані рішення у благоустрої міста призводять до виключення(ексклюзії) деяких груп населення.

Як це відбувається?

Розглянемо ситуацію на прикладі публічних просторів. Харків, як і інші великі міста України, є мультикультурним. Ця характеристика — не загальний епітет для туристичних реcурсів, це підвищена відповідальність за саморепрезентацію міста — його публічні простори мають задовольняти потреби населення та бути доступними та зрозумілими для якомога більшої кількості містян. Звісно ж це накладає відбиток на вигляд міста. Це не означає, що при проектуванні чи реконструкції публічних просторів треба створювати хаос та нагнітати змагання за першість у відтворенні елементів конкретної культури.

Одвічний конфлікт історичних пам’ятей у будь-якому мультикультурному місті з історією тільки ускладнить ситуацію.
Масове встановлення пам’ятників минулим епохам це не лише  ознака непрогресивності, але й ексклюзія усіх тих, живе у сучасності. Це наче бути страусом, який занурює голову у пісок щоб відхреститися від реальності  та вважати, що за початок XXI сторіччя не було ще створено того, що варте бути увічненим.

Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК
Фестиваль екоплакату 4-Й БЛОК

Відсутня широка громадська дискусія, яку з метою пришвидшення втілення проектів згортають, подекуди, навіть не розпочавши. Таким чином об’єкт на виході не є результатом грунтовних урбаністичних чи соціологічних досліджень, це просто візуалізація думки експертної комісії, як людям буде краще з претензією на втілення усередненої думки громади. Проілюструвати це є чим: якщо б втіленню проектів публічних просторів передувала дискусія, то чи з’явилося б це?

Які є способи вирішення питання?

Публічні обговорення важливих для створення іміджу міста рішень, або хоча б опитування щодо них і таким чином надання можливості впливати на творення історії, бути причетним до змін. Якщо на втілення такої ідеї на рівні індивідів знадобиться більше часу, то ігнорувати думку об’єднаних громад вже зараз — дикість. Виходом з цієї ситуації може бути партисипативний дизайн. Такий підхід має на меті залучення до створення об’єкту великої кількості людей та його обговорення на різних етапах. Завдяки цьому непорозуміння щодо яскравої ідеологічної, релігійної або іншої забарвленості буде вирішено ще на етапі обговорення та презентації ідеї.

До втілення будуть відібрані нейтральні, більш глибоко осмислені ідеї. Перевага цього методу у більш відповідальному підході до творення міського середовища, це протилежність розважливій “олігархічній” архітектурі та популістському підходу до задоволення попиту на публічні простори.

А тепер про позитивне: прикладом вчасного втручання громади у формування іміджу міста була ситуація з можливим встановленням у самому серці Харкова височезної колони, увінчаної янголом з хрестом, посеред конструктивістського ансамблю площі Свободи. Інформація про конкурс щодо створення пам’ятного знаку не була оприлюднена і таким чином містяни дізналися про проект переможця постфактум. Безліч фахівців висловили думку щодо недоречності такого символу, у народі скульптурну композицію нарекли “одороблом.”

Ситуація викликала у суспільстві резонанс і спільними силами люди домоглися справедливості, а саме скасування результатів конкурсу.

Визначено переможця конкурсу по Контрактовій
DreamKyiv

Пропозиція у сфері урбаністичних проектів повинна перш за все задовольняти попит людей,  корисною та прогресивною, ні в якому разі не проявом вседозволеності чи “прикрашанням”, термін їх існування може бути довшим, ніж життя одного покоління, тож треба залишити для людей XXII сторіччя пам’ять про минуле XXI, а не транслювати їм минулі епохи через криве дзеркало.

Ревіталізація чи культивація

До станку: ревіталізація чи рекультивація?

Надто часто перед тими, хто інвестує у нерухомість, постає проблема вибору: гіпермаркет чи виставковий центр, житловий комплекс, офіси чи ТРЦ?

Та що б з них не було обрано, у сучасному світі немає дефіциту таких типових об’єктів, тож вимоги до них підвищені. Звідси і тенденція до проектування багатофункціональних споруд: так з’явились кафе та коворкінги при виставових центрах і фудкорти в гіпермаркетах. Проте цим вже нікого не здивуєш, тому новий виставковий центр чи офіс повинен вирізнятися, мати в собі щось таке, заради чого люди приходитимуть саме сюди.

Створити таке “щось” можуть креативні індустрії, продукуючи інноваційні рішення для широкого спектру проблем.  Якщо вже зараз не намагатися випереджати час, можна отримати рішення, яке морально застаріє вже в процесі втілення і не буде користуватися попитом. Те, що вдало підібрана для споруди функція робить її привабливою для людей, вже ні для кого вже давно не секрет.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 26

Креативні індустрії здатні змінювати простір, що нас оточує,  інтегруючись у будь-яку сферу діяльності: виробництво, сферу послуг, розваг, торгівлю, культуру, розвиток міського середовища, тощо. Такий підхід дозволяє наповнити новим змістом буденні речі — створити новий продукт під потреби конкретної сфери і зробити його цікавим для великої кількості людей.

Від такого симбіозу і інвестор і користувач отримуватимуть свою вигоду.

Роль креативного компоненту у пристосуванні промислових споруд

Саме через таку призму можна розглядати у 2018 році промислові споруди, побудовані у кінці ХІХ — на початку ХХ сторіччя. Адже у них є набір характеристик, який приваблює людей за замовчуванням. Це і виразні зовнішні якості — на час спорудження цих комплексів в архітектурі панувала еклектика і майже всі промислові споруди, які збереглися, побудовані у т.н. “цегляному” стилі; і великі площі — проліт будівлі, крок несучих конструкцій і висота в порівнянні з житловими та суспільними будівлями просто колосальні, що дозволяє розміщувати там великогабаритне обладнання; а також відносно зручне розташування — багато таких об’єктів розміщено в межах міста і більшість з них мають сполучення зі спальними мікрорайонами і центром через трамвайні колії — зараз більшість таких маршрутів збереглася, тому дістатися до місця призначення буде зручно усім.

Якщо наповнити старі промислові споруди актуальними функціями, їх можна буде експлуатувати ще багато років і отримувати прибутки, подеколи і більші, ніж могли бути з виробництва, яке тут мало місце бути. Це актуально навіть для напівзруйнованих будівель — романтика міських руїн завжди була, є і буде.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 27
Краян. Великий паровозний цех. Фото з порталу Archodessa.com

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 28
Краян. Великий паровозний цех. Фото з порталу Archodessa.com

Від обраної функції залежить подальша доля споруди — чим влучніше вона буде обрана, тим більшим попитом користуватиметься “реінкарнована” будівля. Тому використовувати такі перспективні простори під житло недоцільно хоча б з огляду на те, що втрачається той запас креативного потенціалу, який міг би бути реалізований в перспективі й вплинув би на розвиток міста, його сучасність і відповідність потребам містян.

Влаштувавши житло є висока вірогідність отримати черговий депресивний “спальник” у індустріальному районі.

Найвлучніше подібні пристосування описує поняття “реновація”, що означає відновлення структури і вигляду пошкоджених історичних споруд, фасадів та інтер’єрів морально і матеріально застарілих будівель.

В Україні вже є численні приклади вдалої реновації промислових споруд. Це IZONE у Києві, завод “Промприлад” у Івано-Франківську, кілька промислових споруд у Львові та інших містах Західної України, тощо. Тенденція поширюється дуже швидко і вже ледь не кожний обласний центр має подібний об’єкт. У Харкові маємо 2 яскравих приклади і… простір для експериментів. Це арт-завод “Механіка” і  “Fabrika space”.

Комплекс споруд по вулиці Жовтневій у Мінську

Однак об’єкти, що перелічені вище — точкові, навіть якщо вони розташовані у одному місті, то точно не поряд. Тож щоб зануритися у атмосферу “креативних заводів” повністю, краще розпочати огляд з комплексу промислових споруд, що вишикувались з обох боків по вулиці Жовтневій в Мінську і вмістили у собі унікальний креативний простір який простягнувся ледь не на цілий квартал.  Деякий час тут просто неба стояв розмальований графітчиками трамвай — такий собі колоритний soul train.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 29
Фестиваль на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 30
Фестиваль на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by

На базі заводів сформувався потужний креативний кластер: тут і фотостудії, і виставкові простори, і бари, і кав’ярні, і навіть студія йоги — все це розташовано в межах однієї вулиці і відвідувачі одного з цих місць рано чи пізно починають цікавитись новими активностями та закладами.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 31
Заклади на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by та соцмереж

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 32
Заклади на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by та соцмереж

Площі в приміщеннях здають в оренду самі промислові підприємства, які не потребують такої площі для розміщення потужностей виробництва і за неї тут висока конкуренція — район прохідний, оточений житловими кварталами, поблизу пролягає крупна магістраль, є метро. Тому на Жовтневій завжди вирує життя, одні заклади звідси йдуть, на їх місці відкриваються нові, орендні площі ніколи не стоять порожні.

Такі заклади, як Enzo, Дэпо, Stirlitz Spy Bar піднімають барну культуру і сферу розваг Білорусі на новий рівень, роблять райони на периферії привабливими для містян і туристів.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 33
Вечірка у приміщенні заводу на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 34
Вечірка у приміщенні заводу на Жовтневій. Фото з порталу onliner.by

Незвичайного вигляду і особливої святкової атмосфери надають промисловим спорудам гігантські мурали, створені білоруськими і бразильськими художниками в рамках фестивалю бразильської культури Vulica Brasil у 2014 році.

Завдяки цим муралам вулиця виглядає як єдиний ансамбль, еклектично поєднуючи у собі цегляні фасади заводів ХІХ-ХХ сторіччя з сучасним і подекуди навіть футуристичним наповненням.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 35
Мурали на Жовтневій. Фото з соцмереж

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 36

А що у нас?

В Україні майже кожне велике місто має подібний промисловий об’єкт. Підходи до реновації усюди  подібні, але все ж різні, відрізняється і функціональне наповнення.

Арт-завод “Механіка” (Харків)

У Харкові поняття реновації осмислене дещо не так, як у попередньому прикладі, тут на території колишнього паровозобудівного заводу було створено комплекс, для проведення масштабних фестивалів, що раніше могли бути приведені лише в клубах, антураж яких часто не відповідають концепції таких заходів; чи за містом, що різко обмежує доступність фестивалю різних категорій людей. Мова йде про арт-завод “Механіка” який відразу після реновації став потужним майданчиком для розвитку культури.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 37До станку: ревіталізація чи рекультивація? 38

Креативний простір Fabrika space (Харків)

Якщо “Механіка” є переважно концертним і фестивальним майданчиком, то Fabrika space у Харкові це місце більш для більш консервативних активностей — вона представляє собою мікс приміщень різного призначення: коворкінгу, кав’ярні, ресторану, конференц-зали і виставкового простору. Тут можна і лекцію відвідати, і живу музику послухати

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 39
Інтер’єри у Fabrika space. Фото з сайту Fabrika space

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 40
Інтер’єри у Fabrika space. Фото з сайту Fabrika space

Креативний хаб IZONE (Київ)

За концепцією і наповненням близький до харківського побратима, проте має свої унікальні фішки. Це колосальний простір, оформлений у єдиному стилі у індустріальної естетики, що пропонує приміщення під оренду для проведення культурних та освітніх проектів, зміст яких близький місії колективу IZONE.

Серед родзинок – проекти Арт-Середа та Drink&Draw. Арт-Середа по середах згуртовує креативну молодь для втілення різного роду арт-проектів: виставок, фотосушок, перформансів чи кінопоказів, а Drink&Draw є місцевим аналогом популярного у світі скетчинг-руху, що зародився у 2009 році і Америці і являю собою художню сесію у невимушеній атмосфері за участі натурників чи натурниць у супроводі музики та з напоями.

Завод “Промприлад” (Івано-Франківськ)

Нашумілим прикладом є завод “Промприлад” у Івано-Франківську. Як кажуть самі творці, концепція проекту співпадає з 4 основними напрямками розвитку регіону векторів: нової економіки, урбаністики, сучасного мистецтва та освіти.

Це мабуть найбільш продуманий проект, бо він має план розвитку на кілька років вперед і всі дані щодо змін у ньому публікуються на сайті заводу. Зараз задіяна лише невелика частина приміщень комплексу, тому завод заохочує інвесторів долучитися до доброї справи, відкритий до співпраці і креативних ідей.

До станку: ревіталізація чи рекультивація? 41 До станку: ревіталізація чи рекультивація? 42

Промприлад це наочний приклад залучення імпакт-інвестування до сфери культури і креативних індустрій на прикладі реконструкції промислового об’єкту. Вкладаючи інвестиції у розбудову заводу згідно з новою концепцією розвитку інвестори згодом отримують прибутки у вигляді дивідендів. Промприлад — проект реновації світового рівня, його відзначили й іноземні фахівці. За короткий проміжок часу він став значущим об’єктом інфраструктури міста і яскравою туристичною принадою.

За розвитком таких креативних просторів цікаво спостерігати і хочеться долучитись — дуже часто причиною відвідати захід, який там проходить, стає сам об’єкт і інтерес до реновації як урбаністичного явища, тож придивіться до історичних промислових будівель свого міста, можливо саме вони є прихистком для інноваційних ідей і креативних проектів.

архітектурна спадщина

Хліба і видовищ: як культурній спадщині вижити у креамісті

Еволюція поглядів на культурну спадщину внесла зміни – ставитися до неї як до жебрака більше немає потреби. Вона не тільки перестає викликати співчуття, а й поступово затверджується в позиції дієвого інструменту брендингу міст.

Door   ~Dusk  streetscape @ Siena ~

Однією з цілей сталого розвитку на 2015-2030 роки, що були прийняті ООН, є сталий розвиток міст і громад. Збереження  культурної спадщини – його невід’ємна частина.

Гармонійний розвиток будь-якого міста без віднайдення компромісу між історичною архітектурою та сучасними будівлями не вбачається можливим. Емпіричним шляхом до такого висновку рано чи пізно  приходить кожен. Останнім часом процес пожвавився, про культурну спадщину нарешті заговорили.

А що там в Європі?

У країнах Європи, де збереглась велика кількість цінної архітектури, нагальною проблемою є збереження автентичного історичного середовища – міста потребують нових правил регулювання забудови, які одночасно дають місту можливість зростати та розвиватися і при цьому не завдають шкоди усталеному середовищу, що склалося в центрах історичних міст. Відповідно укладається нова містобудівна документація, користувачі історичної нерухомості отримують пільги, старі споруди реконструюють, перетворюючи на суспільні простори і соціальне житло. Такі дії давно вже не є інноваційними, це очевидні кроки спричинені потребою пристосування до дійсності у якій опинилось людство.

Close-up on French Ministry of Culture & Communication in Paris 1st

Особливим трендом, характерним для передових країн світу є підхід до збереження пам’яток архітектури не тільки як до фізичної реставрації чи консервації, яка просто попереджає руйнування, а як до потенційних об’єктів соціальної інфраструктури. Це робить можливим втілення масштабних проектів з реконструкції споруд, що знаходяться, здавалося б, у безнадійному стані. Така робота націлена на освоєння нових об’єктів культурної спадщини, які ще не були включені до туристичної інфраструктури міста, але викликають інтерес у гостей міста.

Відновлення історичних споруд і наповнення їх сучасною функцією – передовий підхід до збереження культурної спадщини. Після ревіталізації будівля зберігає свій історичний вигляд, проте отримує нове наповнення – створюються простори для виставок, майстерні, музеї, соціальне житло та готелі.  Суцільні переваги – креативний потенціал міст зростає, вони стають привабливими для проживання резидентів країни та більш цікавими для туристів, вносять у ВВП країни свій вклад як об’єкти культурної сфери, а все це завдячуючи вже існуючим будівлям, навіть непотрібно вигадувати велосипед, треба лише навчитись ним користуватися.

Результат пошуку зображень за запитом

Еволюція поглядів на культурну спадщину внесла свої  корективи – ставитися до неї як до інваліда більше немає потреби. Вона не тільки перестає викликати співчуття, а й поступово затверджується в позиції дієвого інструменту брендингу міст, джерела його економічного процвітання.

Брендинг – створення потужного асоціативного ряду, пов’язаного з тим чи іншим містом, країною, як от у Італії – Колізей, у Франції – Ейфелева вежа, у Іспанії – Собор Святого Сімейства, у Чехії і Польщі – Старе місто.

Відповідний ресурсам міста брендинг – ключ до розвитку туризму. Туризм – впливове джерело фінансових надходжень до економіки країни. Архітектура – чи не найважливіший фактор, що зумовлює туристичну привабливість країни. Отже, арифметика дуже проста і здавалося б ніщо не заважає запозичити в передових країн цей досвід.

Ми робимо те саме – чому ж не виходить?

Проте зі свого берега ми бачимо лише “верхів’я дерев” –  утопічну картину того як у Європі опікуються культурною спадщиною, не маючи змоги побачити “коріння” – роботу над менталітетом протягом не одного десятиліття. Недарма поняття європейського менталітету у нас асоціюється з розвиненістю, а проживання в Європі – з престижем.

Sammen om byen ...

Але то Європа і нам є чого в неї повчитися. Найперше, що слід усвідомити, це те, що сліпе наслідування європейського досвіду у цій царині нам не допоможе.

Закономірне питання: “А що тоді допоможе?”

Ніщо не допоможе доки довгострокова історична пам’ять перебуватиме на правах ампутованої кінцівки. Маємо переосмислити радянське минуле, епоху homo soveticus – людей з різним культурним бекграундом об’єднаних штучно створеною історичною пам’яттю. Але це стосується усіх пострадянських країн і кожна з них має знайти свій вихід з кризи ідентичності.

Kolosāls homo soveticus mūzikas instruments

Популяризація національної історії, робота з суспільною думкою, створення ініціативних груп, реформи законодавства.

Зробити історію ближче та актуальніше для народу можна візуалізувавши її, у Харкові вже маємо позитивні зрушення – це День однієї вулиці та Ніч історії. День однієї вулиці – унікальне явище, автомобільний рух на день перекривають і полотно вулиці перетворюється на майданчик сторітелінгу: тут і лекції з краєзнавства, і ярмарок, і тематичні перфоманси.

Відвідуючи такі заходи, люди починають усвідомлювати, що у їх місті є що зберегти для нащадків, вони відчувають гордість за своє місто і у них з’являється бажання долучитися до збереження цих культурних багатств. Люди самі об’єднуються у ініціативні групи, виходять на мітинги, створюють та підписують петиції, ініціюють дискусії, долучають до участі своє оточення. Таким чином можна звернути увагу державних органів на важливі проблеми, у Харкові прикладом цьому може бути інститут громадських інспекторів, який має на меті вести нагляд за історичною архітектурою і повідомляти державні органи щодо порушень та небезпечних ситуацій.

Коли громадяни масово і свідомо будуть зацікавлені у активних діях щодо збереження культурної спадщини, вже можна буде ініціювати законодавчі реформи. Хоча Закон “Про охорону культурної спадщини” в нинішній його редакції є доволі вичерпним і охоплює всі необхідні аспекти, за його виконанням немає достатнього контролю. Порушники несуть відповідальність за свої дії вибірково, закон не виконується досконало, проте, зрушення у бік кращого все ж є.

Звісно, усі ці дії потребують часу, але тільки в такій послідовності позитивні зміни можливі. Такому підходу ми завдячуємо нашому соціалістичному минулому.

Розвиток культурного потенціалу міст – світовий тренд, який має підхопити і Україна, саме на це слід звернути увагу представників креативних індустрій. І якщо раніше це поняття викликало асоціації переважно з великими містами, то тепер вектор змістився і дедалі більш популярними стають міста з добре розвиненим власним брендом. Як вже було сказано, відповідний ресурсам міста брендинг – ключ до розвитку туризму. Ресурси є абсолютно у всіх міст і містечок, треба просто зуміти їх побачити і правильно подати – це можуть бути не тільки архітектурні пам’ятки, а також дива природи, відомі люди, археологічні цінності.

Superkilen, Copenhagen, Denmark - Color street photography

З огляду на кількість та різноманітність архітектурної спадщини Україна дійсно багата – пам’ятки архітектури тут являють собою справжню енциклопедію минулих епох. Київська Русь, Козацька держава, УНР, Радянська Україна, і, нарешті, Україна за часів незалежності.

Як кажуть про людей: “Ми ніколи вже не станемо молодшими ніж є сьогодні”, так само і архітектуру плин часу не оминає, тож годі вкорочувати їй віку і позбавляти себе історії, увічненої у камені –  її цінність незабаром буде на вагу золота.

Креативні харківяни

Креативні харків’яни

На початку осені команда Gwara Media вирішила прогулятись та пошукати нові ідеї, взявши із собою улюблений жовтий сачок. І, знаєте, нам вдалося вхопити пару ідей! У нас є рубрика “Креамісто”, у якій ми розповідаємо про різні події культурного, мистецького світа Харкова. Ми подумали, що нічого цього б не було без людей, які вкладають душу та фантазію у свою справу. Креативні харків’яни ходять по вулиці просто поруч із нами. Треба тільки придивитись. Отож, не забувши про наш сачок, ми пішли ловити креативних людей. Ось, що у нас вийшло.

Креативні харків'яни 43
Алла: у меня рутинная работа, которая только приносит мне деньги. Очень хочется это изменить в ближайшее время. А удовольствие и вдохновение мне приносит общение с людьми.

«Харьков, на мой взгляд, один из самых креативных городов Украины. Это город студентов, а студенты, да и вообще все молодые люди, являются “рычагами” развития культуры и креативности города. Очень много талантливых и знаменитых людей из Харькова! Эти люди занимаются деятельностью, которая порождают нечто качественно новое, никогда ранее не существовавшее. И этот процесс в нашем городе набирает все больших оборотов»

Креативні харків'яни 44
Дмитро: Я очень люблю рисовать и гулять по ночному городу.

«Конечно, я считаю Харьков креативным городом, он очень яркий и полон творческих личностей»

Креативні харків'яни 45
Віка здивувала нас тим, що живе повністю без соцмереж. В наші часи це доволі креативно!

 

Креативні харків'яни 46
Дарина: Я люблю красиво и стильно одеваться. Переделывать одежду, давая старым вещам новую жизнь, мастерить украшения из подручных материалов. Я очень жду того момента, когда это станет не просто хобби или работой, а тем, что будет для меня больше, чем жизнь.

 

Креативні харків'яни 47
Анастасія: Я музыкант, учусь в университете искусств, работаю в балетной школе

«Харьков – однозначно креативный город. Это фотографы, музыканты, художники, танцоры, молодые бренды, поэты… Список можно продолжать и продолжать»Креативным город делают люди, а у нас таких очень много!

Ми задоволені надзвичайно великою кількістю цікавих дівчат та хлопців на вулицях міста. Внутрішній світ вони передають яскравим одягом та незвичними поєднаннями. Більше фотографій креативних у нашому інстаграмі:  gwaramedia

Можливо і вас вхопить наш об’єктив, будьте креативними!

Графіті Гамлет Зіньковський

Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові

Ми пишемо про креативне місто та інноваційні технології. І Харків справді можна назвати креативним – вуличні музиканти, мурали, розвиток малого бізнесу.

Один з найбільш відомих митців – Гамлет, прикрашає вулиці міста філософськими муралами.

Останні дні соцмережі вибухнули скандальною подією – мешканці сусіднього з муралом по вулиці Гоголя 2-а будинку вночі замалювали графіті, оскільки воно їм не подобалось.

Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові 48

Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові 49

За словами “активістів” твір Гамлета віддає шизофренією.

Нам стало цікаво поміркувати над темою сучасного мистецтва і готовністю харків’ян до нього.

У 20-сторіччі модерністи вирішили, що мистецтво має створювати життя, а не копіювати його, як було раніше. З того часу почалась війна між тими, хто розуміє сучасне мистецтво і чому воно саме таке і тими, хто вважає, що це ніяке не мистецтво.

Кожен модерністський творець намагається гармонізувати хаос, який вирує всередині нього. Сублімацією цього стає творчість:

Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові 50
Точильник, Каземир Малевіч, 1912
Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові 51
Слони, Сальвадор Далі (1948)

Таким чином, кожен митець відкриває соціальний діалог, оскільки кожен витвір не можна сприймати однозначно, кожна аудиторія сприймає його по-своєму.

І тут постає проблема – люди, що зацікавлені в мистецтві, культурна аудиторія вступає в цей діалог, дивуючись різноманіттю уяви та світогляду, розширюючи таким чином себе. Незацікавлена, менш мистецьки освічена аудиторія вступає в діалог більш агресивно, притискаючи таке мистецтво.

Майже впевнені, що з цим стикалась більшість модерністських та найбільш ексцентричних творців.


Твори Гамлета – це теж модернізм, в них митець транслює свій унікальний світогляд, який формувався за різних умов, життєвих обставин та під впливом інших митців.

Так само і в Харкові є аудиторія, якій близькі погляди Гамлета, яка насолоджується його роботами. Але, на наш погляд, не варто дивуватись тим, що інша аудиторія сприймає роботи з розряду шизофренії. Вікова війна розквітла у Харкові і водночас викликала місто на діалог:

Знищення мурала Гамлета: культурний діалог в Харкові 52

На наш погляд – цей діалог, це чудова можливість, плацдарм для того, щоб почати просвітницьку роботу з переосмислення модернізму в Харкові.

Кожен має право на свою думку та на свій голос в просторі міста та країни.

А що думаєте ви?


Пропонуємо також прочитати про Експеримент Hands-On Hamlet – це демонстрація фрагментів роботи над п′єсою Гамлета, Вільяма Шекспіра у віртуальній реальності.

Як видати інклюзивну книгу

Як видати інклюзивну книгу?

“Я був шалено здивований тим, що не існує Конституції України шрифтом Брайля”

Один з векторів розвитку українського суспільства сьогодні – це доступність освіти та інклюзивність країни.

Як видати інклюзивну книгу? 53

Команду Gwara Media зацікавило питання інклюзивних книжок в Україні, тобто книжок, надрукованих шрифтом Брайля.

Чим питання актуальне для України?

Освіта – важлива частина формування світогляду людини, крім того вона допомагає реалізувати себе в соціумі. Коли на етапі формування особистості людина не отримує освіту, це спричиняє ряд перепон не тільки для людини, а й для держави, яка отримує більше навантаження. Ми звикли дивитись на людей з інклюзивністю як на бідолах та жаліти їх. Але ми можемо дати їм більше, ніж жалість. Ми можемо дати їм освіту.

Як видати інклюзивну книгу? 54

Один з інструментів освіти – це книги. Як же ми були неприємно здивовані, коли дізнались, що шрифтом Брайля книг в Україні майже немає, і в основному, це релігійні книги. Немає підручників з фізики, хімії, інших дисциплін. Під час роботи над проектом, ми запитували людей з вадами зору, що їм хотілось би прочитати. Чергове здивування прийшло, коли один з респондентів відповів, що хотів би прочитати Конституцію України. Відповідно, її немає надрукованою шрифтом Брайля.

Ми вирішили, що не можемо з цим миритись. Треба починати велику справу.

Наші задачі

  1. Видати сучасну книгу шрифтом Брайля невеликим тиражем, що стане першим кроком
  2. Привернути увагу жителів міста до проблеми

Виклик

Як виявилось, маленькі партії таких книжок дуже дорогі, бо це майже ручна робота, а виробництво великих партій вимагає більше ресурсів.

Проте, ми вирішили не зупинятись та вступити у цей бій.

Що каже ринок?

За даними Міністерства охорони здоров’я в Україні близько 50000 людей не бачать. Припускаємо, що ще певний відсоток інклюзивного населення не стоїть на обліку, тож ця цифра менша реальної.

Книги шрифтом Брайля видаються або державним замовленням (їх мало і вони нестабільні) або благодійними проектами.

За період з 2006 року завдяки маркетинговому дослідженню для громадської організації «Право выбора» ми дізнались, які книжки видавались шрифтом Брайля:

Як видати інклюзивну книгу? 55

Цифри біля класифікації книг позначають кількість видів, наприклад, серед книг для дорослого покоління виділяються твори Сергія Жадана, Любко Дереша, а також сонети Вільяма Шекспіра. Як ми бачимо, найбільша увага приділяється дітям дошкільного віку, а далі 5 класу підручники не видаються.

Маємо, що маємо, але хотілося б більше можливостей для освіти та розширення світогляду.

Що каже європейський досвід?

Такі прогресивні країни, як Швеція, Норвегія та Німеччина досягли значних успіхів у соціалізації незрячих людей. Щороку видається близько 1500 книг шрифтом Брайля та 6500 аудиокниг. Завдяки інструментам інноваційної освіти всі діти вчаться разом, а підприємці Німеччини зобов’язані мати 4-5% людей з інклюзивністю або сплачувати внесок на розвиток країни. До того ж, виборні бюлетені враховують інклюзивний електорат та дають можливість голосувати усім.

Gwara Media: Українські Менестрелі

Як видати інклюзивну книгу? 56

Ми вирішили почати зміни в цій сфері та видати сучасну книгу шрифтом Брайля, яка привертатиме увагу широкої аудиторії.

Як видати інклюзивну книгу? 57

Саме тому ми дуже зраділи, коли отримали запрошення приєднатись до проекту Чорнобильської історичної майстерні за підтримки МЗС Німеччини “Підвищення шансів на отримання освіти для молоді з порушеннями зору”. Тож ми разом із ГО “Право вибору” – реабілітаційним центром розпочали роботу.

  1. Вибір контенту

Зібравши команду, ми брейнштормили ідеї для видання.

Ми хотіли розповісти про щось, що підкреслювало б культурний код України, що було б цікаво читати як незрячим людям, так і всім навколо.

Як видати інклюзивну книгу? 58

Так народилась ідея видати книгу про кобзарство. В Україні кожен знайде відгук в своєму серці до цієї теми, кобзарі відомі кожному. Це те, що може драйвити рух книг, оскільки цей пласт є автентичним і кожному зрозумілим.

Як видати інклюзивну книгу? 59

Завдяки роботі з консультантами, вдалося створити цінний та цікавий контент про життя та значення кобзарства:

  • Кобзар – це не жебрак і не воїн
  • Кобзарські братства
  • Відродження кобзарства
  • Хто кобзар, а хто бандурист
  • Кобзарські думи

Консультанти:

  • Назар Божинський, активіст Харківського кобзарського цеху, який редагував тексти завдяки своїм автентичним знанням.
  • Володимир Носков, незрячий журналіст та викладач, що має унікальні знання стосовно тактильних медіа
  • Валентина Бутенко – тифлопедагог-консультант

Усі вони допомагали тому, щоб видання стало якісним, корисним та зручним.

Як видати інклюзивну книгу? 60

2. Переклад на шрифт Брайля

Особливим етапом став переклад тексту на шрифт Брайля. Ми хотіли видати книгу як українською, так і англійською мовами, тож зіштовхнулись з тим, що існують різні типи словників та варіації Брайля різними мовами. Завдяки спеціалістам з реабілітаційного центру вдалося правильно перекласти книгу та синхронізувати сторінки. Книжка виходить досить об’ємною, але крутою.

Як видати інклюзивну книгу? 61

3. Дизайн

Ми запросили дизайнерку Поліну Макарову, яка розробила мінімалістичний та змістовний дизайн. Жовтий колір привертає увагу, такого ж кольору лінії використовуються по місту для людей з вадами зору. Тактильні картинки, запропоновані реабілітаційним центром, стали справжньою цікавинкою видання.

Як видати інклюзивну книгу? 62

4. Друк

Друкував “Українські Менестрелі” Видавничий дім “Точка”. Це був перший подібний досвід для типографії. Ми дуже вдячні, що майстри наважились на таку ініціативу. Типографія камерна і може друкувати від 1 книжки. Загальний тираж 62 штуки української та англійської версій.

Чому “Українські Менестрелі”?

Через те, що ми вирішили робити ще й англомовне видання, перед нами постала задача в доступній формі пояснити іноземцям, що таке кобзарство.

Саме тому, ми вирішили провести аналогію із менестрелями – групами бродячих музикантів в різних країнах. В Україні кобзарство мало більше ціннісного та глибокого змісту, ніж просто музика, але така паралель дає можливість іноземцю приблизно зрозуміти суть та зацікавитись.

Як видати інклюзивну книгу? 63

Видання ми дарували німецькому консулу, ректору ХНУ імені В.Н. Каразіна, бібліотекам, а також віддавали на реалізацію людям, що цікавляться українською культурою та на кобзарські фестивалі.

Ви можете знайти примірник у Книгарні Є.

Як видати інклюзивну книгу? 64

В наших планах продовжувати роботу над тактильними книжками, зокрема тепер маємо ціль видати буквар, який буде стилізований під творчість одного з модерністських митців, що привертатиме увагу аудиторії до нього і до питань освіти незрячих людей.

Запрошуємо долучитись до розвитку видавництва книг шрифтом Брайля та придбати один із перших примірників “Українські Менестрелі” від Gwara Media українською або англійською версією.